Розвідувальна інформація.

Наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів про розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України.

Наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів про осіб, які безвісно відсутніх.

Наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання.

Наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про осіб, які готують вчинення злочину.

Наявність достатньої інформації про злочини, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про злочини, що готуються.

Наявність достатньо інформації.

Інформацію про підготовку злочину можна вважати достатньою, якщо визначеними є:

- достовірні факти, що свідчать про підготовку певних осіб до вчинення злочину (час, місце, спосіб та інші обставини);

- винність звинуваченого у підготовці вчинення злочину і мотиви злочину;

- обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності звинуваченого;

- характер і розмір шкоди, що завдані скоєним злочином.

Необхідність і правомірність здійснення оперативно-розшукових дій обумовлена й тим, що на практиці цілий ряд злочинів вчинюється за умов неочевидності: вони б залишилися невідомими, якби для цього не було факторів, які викликають оперативний інтерес.

До осіб, які готують злочин, можна віднести тих, хто чинить умисні дії щодо створення умов для здійснення злочину: підшукують засоби й знаряддя злочину, співучасників, розробляють плани, визначають спосіб, місце й час його вчинення, а також пошук підмовників, посібників та осіб, які обіцяли сховати злочинця, знаряддя й засоби вчинення злочину.

До осіб, які переховуються від органів досудового розслідування або ухиляються від відбування кримінального покарання, відносять тих, хто перебуває в розшуку за вчинення особливо небезпечних злочинів проти держави; обвинувачених та підсудних, які ухилилися від досудового розслідування, слідчого судді, суду; засуджених, які втекли з установ по виконанню покарань, слідчих ізоляторів; осіб, які ухилились від адміністративного нагляду та ін.

До осіб, які вважаються безвісно відсутніми, відносять тих, хто зник без видимих причин, стосовно яких в органи внутрішніх справ надійшли заява чи повідомлення про зникнення і є підстави вважати, що вони стали жертвами злочину чи нещасного випадку.

При отримання інформації про особу, яка є безвісно відсутньою, оперативні підрозділи вивчають обставини, що передували її зникненню, образ життя, зв’язки, поведінку в громадських місцях та в побуті, можливу причетність до протиправних дій чи можливу свідому втрату зв’язків із своїм оточенням та інші деталі, і тільки при наявності достатньої інформації про можливість вчинення злочину стосовно особи, яка зникла, виникають підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності. Особа, яка безвісно відсутня може бути вбитою чи стати жертвою нещасного випадку із приховуванням тяжких наслідків, може бути викраденою для фізичної чи сексуальної експлуатації, захопленою в заручники з метою викупу чи виконання інших протиправних умов.

Розвідувально-підривна діяльність – це передача, збирання або викрадення відомостей, що становлять державну чи військову таємницю, а також само їх передача й збирання за завданням іноземної розвідки.

1.6. Наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів про реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяльністю, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членам їх сімей та близьких родичів, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв'язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей з метою належного здійснення розвідувальної діяльності.

У разі встановлення даних, що свідчать про реальну небезпеку посягання на працівників суду й правоохоронних органів у зв’язку з їх службовою діяльністю, а також на осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві вживаються спеціальні заходи забезпечення безпеки. При необхідності житло і майно осіб, взятих під захист, за рахунок коштів місцевого бюджету обладнуються номери їхніх квартирних телефонів і державні номерні знаки належних їм транспортних засобів. Можуть застосовувати ОТЗ відповідно до Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” (ст. 6 Закону України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”).

Відповідно до статті 2 Закону України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів правоохоронними органами” правоохоронними органами є органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють право застосовні або правоохоронні функції.

2. Запити повноважених державних органів, установ, організацій про перевірку осіб.

У зв’язку з допущенням до державної, службової чи військової таємниці проводиться перевірка осіб у ході здійснення оперативно-розшукових заходів, що обумовлюються необхідністю підтримувати порядок збереження державних таємних відомостей.

Інформація, яка може бути віднесена до державної таємниці визначається Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Міністерствами і відомствами у відповідності до Закону України „Про державну таємницю”. До неї може бути віднесена інформація:

а) в сфері оборони – про зміст стратегічних і оперативних планів і інших документів бойового управління, стратегічному і мобілізаційному розгортанню військ, про показники, які характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і мобілізаційну готовність, бойову і іншу військову підготовку, озброєння і матеріально-технічне забезпечення збройних сил України і інших військових формування України та інша важлива оборонна інформація;

б) в сфері економіки – про мобілізаційні плани і мобілізаційні потужності народного господарства, запасах і обсягах постачання стратегічних ресурсів сировина і матерів, розміщення і обсягах державних матеріальних резервів, державних запасах дорогоцінних металів, валюти, інших цінностей, операції пов’язані з виготовленням грошової маси, охороною її від підробки, обертання, обміном і вилученням із обігу, а також інших особливих заходах фінансової діяльності держави;

в) в сфері зовнішніх відносин – про директиви, плани, вказівки делегаціям і посадовим особам по питанням зовнішньоекономічної і зовнішньої політичної діяльності України, про військове, науково-технічне, інше співробітництво України з іноземними державами, якщо розголошення відомостей про експорт і імпорт озброєнь, військової техніки, окремих стратегічних видів сировини і продукції;

г) в сфері державної безпеки і охорони правопорядку – про захист, плани, організацію, фінансування, матеріально-технічне забезпечення, засобах, методах, формах і результатах розвідувальної, контр розвідувальної і оперативно-розшукової діяльності, про осіб, які співпрацюють чи раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, здійснюючими таку діяльність; про організацію і порядок охорони вищих органів законодавчої і виконавчої влади, державних банківських установ і вищих посадових осіб держави; про систему урядового зв’язку і спеціального зв’язку, про систему шифрів і роботи з ними, проведення наукових досліджень в області криптографії, про інші засоби форми і методи охорони державної таємниці.
Забороняється віднесення до державної таємниці будь-яких відомостей, якщо цим будуть порушуватись конституційні права і свободи людини і громадянина, будуть припинятись збитки здоров’ю і безпеці населення.

Виконуючи запити повноважних державних органів, установ та органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв’язку з їх допуском державної, військової та службової таємниці, оперативні підрозділи встановлюють наявність підстав, які можуть бути приводом для відмови в наданні допуску до державної таємниці. Допуск до державної таємниці не надається у випадках:

- відсутності у громадянина обґрунтованої необхідності в роботі з інформацією, яка складає державну таємницю;

- виявлення в процесі перевірки особи в зв’язку з допуском до державної таємниці фактів його сприяння протиправній діяльності органів іноземних, державних і іноземних організацій або участі особи в об’єднаннях громадян, діяльність яких не підлягає легалізації, або заборонена в судовому порядку, чи невиконання ним обов’язків по збереженню державної таємниці, яка була довірена їй раніше;

- відмова громадянина взяти на себе зобов’язання по збереженню державної таємниці, яка буде йому довірена або відсутності його згоди на передбачені законодавством обмеження прав у зв’язку з допуском до державної таємниці;

- наявності у громадянина судимості за тяжкі злочини, непогашеної чи не знятої в установленому законом порядку;

- наявності у громадянина психічних захворювань, які можуть причинити збитки державній таємниці, у відповідності з переліком, затвердженим Міністерством охорони здоров’я і Державним комітетом з питань державної таємниці.

Розвідувальна інформація – це дані про військово-економічний потенціал імовірного противника, його політичні, військові та інші плани, наміри, військові сили, економічні й моральні можливості країни.

Суб’єктами оперативно-розшукової діяльності, метою якої є отримання розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави є розвідувальні органи, наділені таким правом відповідно до Закону України „Про розвідувальну діяльність”, оперативні підрозділи Служби безпеки України, розвідувальні органи Міністерства оборони України, інші розвідувальні органи.

Розвідувальна діяльність – діяльність спеціальних органів державної влади, спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх загроз, сприяння формування і реалізації державної політики у сферах національної безпеки і оборони. Розвідувальна діяльність здійснюється з метою отримання розвідувальної інформації, тобто відомостей про реальні та потенційні можливості, плани, наміри і дії іноземних держав, організацій та окремих осіб, що загрожують національним інтересам України, а також про події і обставини, що стосуються національної безпеки і оборони.

Для пошуку і отримання розвідувальної інформації та забезпечення безпеки своїх співробітників розвідувальні органи використовують методи і засоби оперативно-розшукової діяльності у порядку, визначеному у Законі України „Про оперативно-розшукову діяльність”, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України „Про розвідувальну діяльність”.

Згідно ст. 6 Закону України „Про розвідувальну діяльність” розвідувальну діяльність в інтересах національної безпеки України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та національних інтересів від зовнішніх загроз, в межах визначених законом повноважень, здійснюють розвідувальні органи:

- Служби безпеки – для забезпечення інтересів держави в політичній, економічній, військово-технічній, науково-технологічній, інформаційній та екологічній сферах.;

- Міністерства оборони України – для визначення рівня воєнної загрози, забезпечення оборони і інтересів держави у сферах; воєнно-політичній, воєнно-технічній, воєнно-економічній, інформаційній та екологічній.;

- Спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань захисту держаного кордону України – для забезпечення інтересів держави у сферах, що стосуються питань захисту державного кордону України та її суверенних прав у виключній (морській) економічній зоні та континентальному шельфу.

На розвідувальні органи України покладаються завдання:

- добування, аналітична обробка та надання, в законом установленому порядку, органам державної влади розвідувальної інформації;

- сприяння спеціальними заходами здійсненню державної політики України в економічній, політичній, воєнній, військово-технічній, екологічній та інформаційній сферах, зміцненню обороноздатності, екологічного, науково-технічного розвитку.;

- забезпечення безпечного функціонування установ та членів їх сімей у країні перебування, а також відрядження за кордон громадян України, які обізнані у відомостях, що становлять державну таємницю;

- участь у боротьбі з міжнародною організаційною злочинністю, в тому числі з тероризмом, незаконним обігом наркотичних засобів, незаконною торгівлею зброєю і технологією її виготовлення, незаконною міграцією.

Оперативну інформацію розвідувального характеру можуть отримати і оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, здійснюючи оперативно-розшукову діяльність стосовно транснаціональних організованих злочинних угрупувань, злочинів в зовнішньоекономічної діяльності, незаконного ввезення зброї, наркотиків, нелегальної міграції. Інформація, що носить розвідувальний характер має бути передана до інші оперативних підрозділів, для яких збирання розвідувальної інформації відповідно до законодавства є головним завданням.