Маршал А - пророк електронної комунікації
Електронна комунікація
Маршал Маклюен (М. McLuhan) (1911-1980), канадский професор, який спочатку спеціалізувався у сфері англійської літератури, а з 50-х років присвятив себе філософії соціальної комунікації. У 60-і роки одна за одною вийшли у світ його блискуче написані й оригінально оформлені книги «Галактика Гутенберга» (1962 р.), «Медіум – це Послання» (1967 р.), «Війна і мир у глобальному селі» (1968 р.), які принесли йому світову славу і імідж «пророка з Торонто». Пророчий дар М.Маклюена проявився не тільки в афористичній формі його висловів, але і в тих картинах минулого і майбутнього соціальної комунікації, які малювала його наукова інтуїція, а забарвлювала його палка фантазія.
Головне кредо віри (методологічний принцип) вченя М.Маклюена можна сформулювати так: духовний і матеріальний прогрес людства визначають не засоби праці або освоєння природи, не економіка, політика чи культура, а технологія соціальної комунікації, тобто комунікаційні канали, якими володіють люди. Залежно від домінуючих засобів масової комунікації (mass media) історія людства ділиться на чотири епохи:
- Епоха «дописемного варварства» характеризується наївно-безпосереднім ставленням людей до навколишнього середовища. Їх вищим комунікаційним досягненням була членороздільна мова, сприйнята слухом, звідси – формування «людини-слухача». «Людина-слухач», що використовує природні комунікаційні канали, жила у відкритому акустічному просторі, була особисто дотична подіям, які відбувалиться навколо, що сприяло гармонійному розвитку її психічного світу.
- Епоха письмовій кодифікації порушила духовну гармонію і «сенсорний баланс» безграмотного варвара; тепер в комунікації головує не слух, а зір, не акустичне повідомлення, а умосяжні тексти, закодовані письменами. Залучення до розумових операція кодування-декодування смислів зробило людину раціоналістичним і обачливим «стороннім спостерігачем історичного процесу». На зміну племінному братству прийшла феодальна роздрібленість. Проте аж до XV століття ороакустичний (усний) і візуальний (письмовий) канали комунікації знаходилися в умовах рівноваги.
- Епоха Гутенберга остаточно покінчила з природньою гармонією первісної людини. Настала «друкарська ера», що дала можливість звертатися до масової «безособової» аудиторії. Людина стає «розумнішою» не за рахунок спілкування з іншими людьми, а за рахунок індивідуального читання. Замість «людини-слухача» з'являється «людина-спостерігач», у якого атрофовані всі сенсорні канали – слух, нюх, дотик, смак, зате гіпертрофовано зір. Особисте мислення все більше поступається місцем орієнтації на друковане слово і «книжкові» авторитети. Люди стали довіряти «мертвій букві» більше, ніж живому слову, відчуження придбало в суспільстві загрозливі масштаби. Залежність людей від продукції «Гутенбергської Галактики» призвело до сумних наслідків. На думку М.Маклюена, масові політичні та релігійні рухи, криваві революції, світові війни – все це наслідок гіпнотичного впливу друкованих видань. Такі риси європейської цивілізації, як індивідуалізм, егоїзм і загальне відчуження, націоналізм і безбожництво, інформаційні перевантаження і психічні розлади, пояснюються тривалою монополією книги як панівного засобу комунікації.
- Сучасна епоха – синтез «людини-слухача» і «людини-спостерігача» (стадія постнеокультури). Електричні та електронні засоби зв'язку, за словами М.Маклюена, це «комунікаційна революція» в історії людства. Характерна особливість сучасних комунікаційних засобів в тому, що вони впливають не на окремі органи чуття, а на всю нервову систему людини. Навколишня реальність знову постає у своїй живій конкретності, а людина отримує ілюзію співучасті в поточних подіях. До людей повертається «сенсорний баланс» епохи дописьменної комунікації. Електронні технології спілкування сприяє злиттю міфологічного (безпосереднього) і раціоналістичного (опосередкованого) способів сприйняття світу, створюють передумови для цілісного розвитку особистості. «Електронна галактика» тягне «ретрібалізацію» існуючих суспільств і на новій технологічній основі відтворює «первісну єдність колективної свідомості», перетворюючи нашу планету в єдине «глобальне село».У цьому «селі» не буде індивідуалізму і націоналізму, відчуження, агресивності і військових конфліктів. Прийдешня всесвітня цивілізація, – пророкував М.Маклюен, – буде товариством «гармонійної комунікації» і «образного мислення», що є обов’язковою умовою формування вищих культур.
М.Маклюен формулював свої передбачення в 60-і роки, відштовхуючись від потенціалу телебачення, яке з’явилося в цей час. Він передбачав захід «Галактики Гутенберга» і появу гармонійного «хомо телевізіоніс». Він не враховував перспективи комп'ютерної техніки, бо в його час вона ще не стала комунікаційним інструментом, не було персональних комп'ютерів, банків даних з дистанційним доступом, електронної пошти, «світової павутини» Інтернет. Але Маклюен предбачив появу «гіпермедіа» – єдності звуку, статистичних і динамічних зображень, реалізованого в системах мультимедіа. З позиції метатеорії соціальної комунікації великий інтерес представляють його періодизація комунікаційних «епох» і висновки про вплив комунікаційних технологій на людську історію, правда, швидше нагадують наївні утопіх, ніж наукові прогнози. Проте є підстави вважати Маршала Маклюена пророком електронної комунікації.