Релігія та українське суспільство

Тема 16. Релігійні конфесії в Україні.

План,

1. Релігія та українське суспільство.

2. Свобода совісті та її правове забезпечення в Україні.

3. Сучасні конфесії та сучасне українське суспільство.

4. Нетрадиційні релігії. Секти.

Зміна суспільного ладу і входження України в світовий простір (культурний, економічний, політичний) зумовили трансформацію релігійних інституцій, які існували за радянських часів, і появу нових релігійних рухів та організацій, формування нових відносин релігії і суспільства, церкви і держави.

Починаючи з 1988 року, коли поступово почали скасовуватися обмеження на створення релігійних організацій, їх кількість перевищила 32 тисяч 521 (на 2013 рік). Згідно з багатьма опитуваннями, більшість вірян України відносить себе до православних, причому від третини до половини з них визнає себе вірними Української православної Церкви Київського Патріархату (УПЦ-КП), яка посідає тим самим перше місце серед українських церков за чисельністю віруючих.

Різноманітність конфесій - складна доля й надбання релігійного середовища в Україні. Зміцнення статусу релігійних інституцій, розвиток їх інфраструктури є позитивною ознакою, яка вказує на великий потенціал інтегративної функції релігії. Поліконфесійність українського народу при домінуванні православного світогляду зумовлена поліетнічним складом населення. Різноманіття релігійних утворень в Україні склалося протягом довготривалого процесу національного державотворення, історичного формування етнічних груп, політичного впливу держав із різними релігійними підвалинами.

Буде коректним сказати, що домінуючою релігією серед населення країни за кількістю приходів та самовизначенням населення є християнство. Християнство в Україні налічує 57 напрямків, обіймає 96,6% всіх релігійних громад: православні складають 52,4% громад, протестанти - 27,1%, католики - 16,4%. В Україні діють 292 монастирі, 227 місій.

Стабільно високим залишається рівень довіри населення до церкви (Найбільше не довіряє населення Верховній Раді України, Президенту України та судам по 45.1%, 45.0% та 44.9%, а довіряють 6.5%, 1.6% та 2.7 відповідно. Силовикам українці скоріше не довіряють, найкращі показники в СБУ, де сукупний рівень недовіри 48.5%, а довіри 33.4%, а найгірші до міліції – 70.0% недовіри та 22.2% довіри відповідно. Низька оцінка ефективності діяльності владних інститутів є складовою загального рівня зневіри населення, винятками серед недовіри є лише церква (баланс довіри-недовіри становить +50.2%), інформація від 05.08.2013) як духовного затишку і спасіння. В той же час церква як соціальний інститут не має вирішального впливу на соціально-економічну, політичну й етичну поведінку населення. Безперечно, труднощі і суперечності економічної, політичної, культурної трансформації суспільства обумовили міжконфесійну боротьбу, некоректне втручання релігійних організацій в освітні, армійські, державні структури.

Окрему проблему складає успіх "новопротестантських" рухів, який пояснюється відчуженістю сучасної української молоді від традиції, виплеканої у сфері ортодоксальності; розбіжностями між духовними запитами цієї генерації і відповідями на них з боку традиційних церков; виключною активністю закордонних місіонерів і їх фінансовими можливостями, які значно вищі за ті, що мають традиційні церковні організації, а також особливостями цих рухів, передусім харизматичного спрямування.

Харизматичні церкви стимулюють скерованість своїх членів на особистісний життєвий успіх, видимою ознакою якого є фінансове процвітання, професійна спроможність, кар'єрні досягнення і тілесне здоров'я. Десятина та інші пожертви, молитви за зцілення постають тут важливими засобами реалізації Божого слова, а особиста успішність - індикатором правильності духовного життя. За цих умов "новий протестантизм" стає досить привабливим для осіб, які потребують "нової духовності", гарантованих за наслідками відносин із трансцендентним, надприродним.