Від 5 вересня 1996 р. № 1074 м. Київ
ПОСТАНОВА
Кабінет Міністрів України
Нормативно-правові документи
Гфо затвердження Положення про державний вищий заклад освіти
Відповідно до стаття 12 Закону України "Про освіту" Кабінет Міністрів України постановляє:
Затвердити положення про державний вищий заклад освіти (додається).
Зазначене Положення може застосовуватися вищими закладами освіти, заснованими на інших формах власності, в частині, що не суперечить чинному законодавству.
Прем'єр-міністр України
П.Лазаренко
Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996р. № 1074
Положення про державнийвищий заклад освіти
Загальна частина
1. Державний вищий заклад освіти (далі - вищий заклад освіти) є суб'єктом освітньої діяльності, яка здійснюється з метою задоволення освітніх потреб особи, суспільства і держави.
2. Вищий заклад освіти у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, нормативними актами Міносвіти, міністерств і відомств та цим Положенням.
3. В Україні діють такі види вищих закладів освіти:
1) університет (класичний університет) - багатопрофільний вищий заклад освіти, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою з широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних та інших напрямків науки, техніки і культури за освітньо-професійними програмами всіх рівнів, проводить
фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, сприяє поширенню наукових знань і здійснює культурно-просвітницьку діяльність серед населення, має розвинуту інфраструктуру наукових і науково-виробничих підприємств і установ, високий рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення такої діяльності.
Можуть створюватися технічні, технологічні, економічні, медичні, сільськогосподарські та інші університети, які здійснюють багатопрофільну підготовку фахівців з вищою освітою у відповідній галузі;
2) академія - вищий заклад освіти, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів в окремо визначеній галузі знань виробництва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності, має високий рівень кадрового та матеріально-технічного
забезпечення;
3) інститут - вищий заклад освіти або структурний підрозділ
університету, академії, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, провадить наукову та науково-виробничу діяльність, має високий кадровий та матеріально-технічний
потенціал;
4) консерваторія (музична академія) - вищий заклад освіти, який здійснює
підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у галузі культури і мистецтва - музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності, має високий рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.
Навчання в консерваторії передбачає всебічну теоретичну і практичну підготовку музикантів до професійної виконавської і педагогічної діяльності;
5) коледж - вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами бакалавра або молодшого спеціаліста з одного (кількох) споріднених напрямів підготовки або спеціальностей, має обхідний кадровий потенціал, матеріально-технічну базу;
6) технікум (училище) - вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, інституту, як здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами молодшого спеціаліста, має необхідний кадровий потенціал, матеріально-технічну базу.
4. Порядок створення, реорганізації, ліквідації, ліцензування, атестації та акредитації вищого закладу освіти встановлює Кабінет Міністрів України.
5. Вищому закладу освіти Міносвіти разом з міністерством, відомством, у підпорядкуванні якого перебуває вищий заклад освіти, може надавати йому встановлену Законом України "Про освіту" певну автономію відповідно до
отриманого статусу.
6. Вищий заклад освіти відповідно до Закону України "Про освіту" забезпечує громадянам України та громадянам інших країн, особам без громадянства можливість отримати вищу освіту на рівні державних стандартів за освітньо-кваліфікаційними рівнями та здобути наукові ступені.
Порядок здійснення державного контролю за якістю підготовки
випускників вищих закладів освіти встановлює Кабінет Міністрів України.
Порядок організації навчального процесу, форми навчання та контролю за набуттям знань студентами, порядок їх атестації та тривалість канікул встановлює Міносвіти.
7. Умови прийому студентів до вищих закладів освіти розробляє Міносвіти і затверджує після попереднього розгляду їх Віце-прем'єр-міністром України. Згідно з цими Умовами кожен вищий заклад освіти розробляє власні правила прийому, які затверджує Міносвіти. Порядок затвердження правил прийому до вищих закладів освіти встановлює Міносвіти.
8. Відповідно до освітньо-кваліфікаційних рівнів підготовки студентів, способів реалізації освітньо-професійних програм соціальних функцій у системі освіти можуть діяти вищі заклади освіти таких рівнів акредитації:
вищі заклади освіти першого рівня акредитації (технікум, училище та інші прирівняні до них за результатами акредитації вищі заклади освіти), які готують фахівців на основі повної загальної середньої освіти - з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста; на основі базової загальної середньої освіти - з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста та з одночасним отриманням повної загальної середньої освіти;
вищі заклади освіти другого рівня акредитації (коледжі та інші прирівняні до них за результатами акредитації вищі закади освіти), які готують фахівців на основі повної загальної середньої освіти з присвоєнням кваліфікацій молодшого спеціаліста, бакалавра;
вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації (університети, академії, інститути, консерваторії та інші вирівняні до них за результатами акредитації вищі заклади освіти), які готують: фахівців на основі повної загальної середньої освіти - з присвоєнням кваліфікацій бакалавра, спеціаліста, магістра; на основі вищої освіти - з присудженням наукових ступенів кандидата та доктора наук у встановленому порядку.
9. Рівень акредитації вищого закладу освіти, освітньо-кваліфікаційні рівні, за програмами яких здійснюється підготовка студентів, змінюється виключно за результатами акредитації.
10. За результатами акредитації вищий заклад освіти без зміни свого статусу може отримати право здійснювати з окремих напрямів (спеціальностей) підготовку за освітньо-професійними програмами вищого закладу освіти більш високого рівня акредитації.
Вищі заклади освіти за погодженням з міністерствами, відомствами, у підпорядкуванні яких вони перебувають, можуть готувати фахівців за всіма освітньо-професійними програмами закладів освіти нижчого рівня акредитації, якщо вони утворили комплекс з іншими закладами освіти, які проводять підготовку за програмами такого рівня.
Питання про включення до таких комплексів закладів освіти місцевого підпорядкування погоджується з відповідними органами управління освітою.
11. Державному вищому закладу освіти за особливі досягнення в роботі відповідно до Указу Президента України в червня 1995р. № 451 "Про Положення про національний заклад (установу) України" може надаватися статус національного.
12. Статут вищого закладу освіти приймається на загальних них зборах (конференціях) трудового колективу, затверджується у порядку, передбаченому частиною шостою статті 18 закону України "Про освіту".
у такому ж порядку вносяться зміни та доповнення до Статуту вищого
закладу освіти.
13. Взаємні зобов'язання керівництва (власника або уповноваженого ним органу) вищого закладу освіти і профспілкового комітету чи іншого уповноваженого трудовим колективом органу працівників вищого закладу освіти у частині забезпечення прав, безпечних умов праці, виконання обов'язків регулюються колективним договором, що розробляється та укладається
відповідно до чинного законодавства.
14. У вищому закладі освіти створюється комісія з трудових спорів, яка розглядає спірні питання, що виникають між працівниками та керівництвом
закладу.
15. Вищі заклади освіти незалежно від їх статусу мають право на
добровільних засадах об'єднуватися в комплекси та інші типи об'єднань у встановленому порядку. Порядок створення, реорганізації та ліквідації зазначених комплексів (об'єднань) встановлює Міносвіти.
16. Вищим закладам освіти третього і четвертого рівнів акредитації, які працюють за спільними навчальними планами і об'єднані в комплекс із закладами освіти першого і другого рівнів акредитації, надається право зараховувати випускників цих закладів освіти для продовження навчання за спеціальними програмами із скороченим терміном підготовки спеціалістів або на ІІ-ІУ курси для поповнення академічних груп. Умови фінансування такої підготовки визначаються керівництвом вищого закладу освіти за погодженням з міністерством чи відомством, у підпорядкуванні якого перебуває заклад. ■^ Завдання, права та обов'язки вищого закладу освіти 17. Головними завданнями вищого закладу освіти є:
1) провадження освітньої діяльності, яка включає навчальну, виховну, наукову, культурну, методичну діяльність;
2) забезпечення умов для оволодіння системою знань про людину, природу і суспільство; формування соціально зрілої, творчої особистості; виховання морально, психічно і фізично здорового покоління громадян; формування громадянської позиції, патріотизму, власної гідності, готовності до трудової діяльності, відповідальності за свою долю, долю суспільства, держави і людства; забезпечення високих етичних норм, атмосфери доброзичливості й взаємної поваги у стосунках між працівниками, викладачами та студентами;
3) забезпечення набуття студентами знань у певній галузі, підготовка їх
до професійної діяльності;
4) забезпечення виконання умов державного контракту та інших угод на
підготовку фахівців з вищою освітою;
5) проведення наукових досліджень або творчої мистецької діяльності як основи підготовки майбутніх фахівців та науково-технічного і культурного
розвитку держави;
6) підготовка молоді до самостійної наукової, викладацької або
мистецької діяльності;
1Л інформування абітурієнтів і студентів про ситуацію, що склалася на
ринку зайнятості;
8) перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів; просвітницька діяльність.
18. Державні органи управління освітою, у підпорядкуванні яких перебувають вищі заклади освіти, мають забезпечувати:
1) створення нормативно-правової бази для діяльності вищого закладу освіти;
2) установлення вимог до змісту, рівня і обсягу освіти;
3) проведення державної акредитації вищого закладу освіти;
4) здійснення інформаційного забезпечення освітньої діяльності;
5) соціальний захист учасників навчально-виховного процесу;
6) установлення нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;
7) формування державного замовлення;
8) отримання або придбання нерухомого майна та обладнання, необхідних для провадження освітньої діяльності згідно з установленими нормативами.
19. Вищий заклад освіти має право:
1) визначати зміст освіти з урахуванням державних стандартів та освітньо-професійних програм, установлених для випщх закладів освіти відповідних рівнів акредитації;
2) визначати форми та засоби проведення навчально-виховного процесу відповідно до ліцензованої освітньої діяльності;
3) готувати фахівців за державним замовленням і замовленням галузевих міністерств, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, місцевих органів виконавчої влади, громадських організацій та за договорами з громадянами;
4) розробляти та запроваджувати власні програми наукової діяльності;
5) створювати в установленому порядку структурні підрозділи;
6) отримувати кошти і матеріальні цінності (будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби тощо) від органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, громадян і благодійних фондів;
7) укладати угоди про спільну діяльність з підприємствами, установами і організаціями в Україні та за її межами для виконання статутних завдань відповідно до чинного законодавства;
8) розвивати власну соціальну базу, мережу спортивно-оздоровчих, лікувально-профілактичних і культурних закладів;
9) здійснювати капітальне будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт основних фондів;
10) користуватися пільгами, встановленими чинним законодавством для вищих закладів освіти;
11) користуватися банківськими кредитами і позичками згідно з чинним законодавством;
12) провадити самостійну видавничу діяльність у встановленому порядку;
13) брати участь у діяльності міжнародних організацій;
14) отримувати за результатами акредитації додаткові права та пільги, передбачені для закладів відповідного рівня.
Вищий заклад освіти, якому надано статус національного, користується також правами, передбаченими Указом Президента України від 16 червня 1995р. № 451 "Про Положення про національний заклад (установу) України".
20. Вищий заклад освіти несе відповідальність за:
1) дотримання врплог Законів України "Про освіту", "Про умови в Україні" та інших законодавчих актів;
2) дотримання державних стандартів освіти;
3) забезпечення безпечних умов проведення освітньої діяльності;
4) дотримання договірних зобов'язань з іншими суб'єктами освітньої, виробничої, наукової діяльності та громадянами, в тому числі за міжнародними
угодами;
5) дотримання фінансової дисципліни та збереження державного майна;
6) соціальний захист учасників навчально-виховного процесу.
^ Структура вищого закладу освіти
21. Структура вищого закладу освіти визначається відповідно до цього
Положення та його Статуту.
22. Основними структурними підрозділами вищого закладу освіти третього і четвертого рівнів акредитації є: інститути, факультети, кафедри,
курси тощо.
Основними структурними підрозділами вищого закладу освіти першого і
другого рівнів акредитації є відділення.
23. Інститут є навчагьно-науковим або науковим структурним підрозділом і може створюватися у вищих закладах освіти третього і четвертого рівнів акредитації з метою більш ефективної реалізації статутних завдань закладу. Навчально-науковий інститут об'єднує споріднені факультети, кафедри і створюється органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий заклад освіти. Керівництво навчально-науковим інститутом здійснює директор інституту, який призначається на посаду і звільняється з посади наказом керівника вищого закладу освіти. Функціональні обов'язки директора інституту визначаються ректором відповідно до Статуту вищого закладу освіти. Науково-дослідний інститут об'єднує споріднені наукові лабораторії, центри і створюється наказом ректора (якщо діяльність інституту фінансується з державного бюджету, органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий заклад освіти). Директор науково-дослідного інституту призначається на посаду і звільняється з посади наказом керівника вищого закладу освіти (якщо науково-дослідний інститут створюється органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий заклад освіти, кандидатура директора погоджується з керівництвом органу управління).
24. Факультет є навчально-науковим структурним підрозділом вищих закладів освіти третього та четвертого рівнів акредитації, що здійснює підготовку студентів, аспірантів та докторантів із споріднених спеціальностей. Факультет об'єднує відповідні кафедри і лабораторії. Керівництво діяльністю
факультету здійснює декан, який призначається на посаду з числа професорів або найдосвідченіших доцентів у порядку, встановленому Статутом вищого закладу освіти, і звільняється з посади керівником вищого закладу освіти.
Структура факультету, порядок призначення заступника декана, обов'язки і відповідальність декана визначаються Статутом вищого закладу освіти.
Факультет створюється, ліквідується та реорганізується органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий заклад освіти.
25. Кафедра є основним навчально-науковим структурним підрозділом вищих закладів освіти третього та четвертого) рівнів акредитації (філіалів, факультетів), що провадить навчальну, методичну та науково-дослідницьку діяльність з однієї або кількох споріднених дисциплін.
Кафедра створюється наказом ректора за поданням декана факультету та за рішенням вченої ради факультету, погодженим з органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий заклад освіти, за умови, що обсяги навчальної роботи дають змогу сформувати викладацький склад у кількості не менш як 5 штатних одиниць. У вищих закладах освіти мистецтва, як виняток, за погодженням з органами управління, у підпорядкуванні яких перебуває вищий заклад освіти, можуть створюватися кафедри чисельністю не менш як З штатні одиниці.
У разі потреби для забезпечення розвитку нового напряму навчальної, методичної і наукової діяльності при кафедрі може бути створена секція.
Посаду завідуючого кафедрою може займати, як правило, особа, яка має вчене звання професора або науковий ступінь доктора наук. Порядок наймання на роботу завідуючого кафедрою встановлюється положенням, яке затверджує Міносвіти.
26. У структурі вищих закладів освіти першого і другого рівнів акредитації можуть створюватися відділення, які об'єднують навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей, методичні, навчально-виробничі підрозділи, необхідні для виконання покладених на відділення завдань.
27. У вищих закладах освіти першого і другого рівнів акредитації можуть створюватися предметні (циклові) комісії, що провадять навчальну та методичну діяльність з однієї або кількох споріднених дисциплін.
Предметна (циклова) комісія створюється у разі, коли обсяги навчальної роботи дають змогу сформувати викладацький склад у кількості не менш як З особи.
Перелік предметних (циклових) комісій, кандидатури їх голів та персональний склад затверджуються наказом директора вищого закладу освіти терміном на один навчальний рік.
28. Вищі заклади освіти у своєму складі можуть мати: підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, лабораторії, бібліотеки, навчально-методичні кабінети, обчислювальні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, заклади культурно-побутового призначення та інші підрозділи, діяльність яких не заборонена чинним законодавством.
Вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації можуть також мати аспірантуру, докторантуру, науково-дослідні установи.
Наукові, виробничі та інші структурні підрозділи вищих закладів освіти беруть участь у процесі навчання студентів, аспірантів, докторантів, клінічних ординаторів або в організації чи забезпеченні освітньої діяльності закладу.
29. Вищий заклад освіти може створювати навчальні підрозділи: курси, факультети суміжних і додаткових професій інші підрозділи, що надають платні освітні послуги. Такі підрозділи підпорядковані безпосередньо ректору (директору) вищого закладу освіти, який відповідно до його Статуту призначає керівника підрозділу, визначає напрями їх основної діяльності, порядок фінансово-господарської діяльності, структуру управління та умови використання матеріально-технічної бази, що належить базовому вищому
закладу освіти.
ЗО. Вищий заклад освіти має право створювати у своєму складі заклади
післядипломної освіти, які на базі вищої освіти у скорочені терміни готують фахівців з нових перспективних напрямів науки і техніки. Порядок створення цих закладів регулюється нормативними актами, які затверджує Міносвіти за
погодженням з Мінфіном.
31. Для обміну досвідом з питань навчально-методичної роботи при провідних вищих закладах освіти можуть створюватися науково-методичні лабораторії, центри, експериментальні майданчики. Порядок їх створення встановлюється органами управління, у підпорядкуванні яких перебувають вищі заклади освіти.
Управління вищим закладом освіти 32. Управління вищим закладом освіти здійснюється на основі суміщення прав центральних органів виконавчої влади та керівництва вищого закладу освіти, розмежування повноважень, поєднання єдиноначальності та самоврядування, реалізації прав власника на використання свого майна.
33. Управління діяльністю вищого закладу освіти здійснює уповноважений засновником керівник (президент, ректор, директор), який діє
на засадах єдиноначальності.
34. Наймання на роботу керівника (президента, ректора, директора) вищого закладу освіти здійснюється у порядку, встановленому Законом
України "Про освіту".
35. Наймання на роботу і звільнення з роботи заступників керівника, керівників основних структурних підрозділів та їх заступників здійснюється за наказом керівника вищого закладу освіти на умовах, передбачених чинним законодавством і Статутом вищого закладу освіти. Кількість заступників керівника визначається органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває
вищий заклад освіти.
36. Наймання на роботу професорсько-викладацького складу провадиться відповідно до чинного законодавства за трудовим договором, у тому числі за контрактом, а також може здійснюватися на основі конкурсного відбору інших ■ —„;„ цд vMOBax, встановлених Статутом вищого закладу освіти.
37. Вищим колегіальним органом самоврядування вищого закладу освіти є загальні збори чи конференція. Порядок обрання делегатів конференції встановлюється Статутом вищого закладу освіти. При цьому не менш як 75 відсотків загальної чисельності делегатів конференції мають становити викладачі та наукові працівники вищого закладу освіти.
38. Загальні збори (конференція):
розглядають проект колективного договору і надають повноваження профспілковому комітету чи іншому уповноваженому трудовим колективом органу працівників вищого закладу освіти підписувати договір з власником або уповноваженим ним органом від імені колективу вищого закладу освіти;
обирають представників вищого закладу освіти до складу конкурсної комісії з питань заміщення вакантної посади керівника, що створюється органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий заклад освіти;
визначають рейтинг претендентів на посаду керівника вищого закладу освіти шляхом відкритого або таємного голосування і подають свої пропозиції конкурсній комісії;
обирають комісію з трудових спорів відповідно до Кодексу законів про працю України.
39. Для забезпечення гласності та інформованості про діяльність керівництва та органів самоврядування вищого закладу освіти, висвітлення актуальних проблем життя трудового колективу закладу при ньому в установленому порядку можуть бути створені засоби масової інформації.
40. Для координації діяльності вищих закладів освіти в Автономній Республіці Крим, областях (регіонах) створюються ради ректорів (директорів) вищих закладів освіти. Положення про ці ради затверджує Міносвіти.
Голови рад ректорів (директорів) організовують діяльність ради разом з Міносвіти, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, обласними органами виконавчої влади.
Рішення рад керівників вищих закладів освіти мають і рекомендаційний характер.
41. З метою поліпшення координації діяльності, обміну досвідом роботи вищі заклади освіти в установленому порядку можуть утворювати асоціації або інші об'єднання.
42. Для вирішення основних питань діяльності вищого закладу освіти відповідно до його Статуту створюються робочі та дорадчі органи:
робочі органи - ректорат, деканати (для вищих закладів освіти третього і четвертого рівнів акредитації), адміністративна рада (для вищих закладів освіти першого і другого рівня акредитації), приймальна комісія;
дорадчі органи - вчена рада (для вищих закладів освіти третього і четвертого рівнів акредитації), педагогічна рада (для вищих закладів освіти першого і другого рівнів акредитації), бюджетно-фінансова комісія тощо.
Положення про робочі та дорадчі органи і їх функції затверджуються наказом керівника вищого закладу освіти.
43. На підставі рішення вченої ради вищого закладу освіти керівник може видавати накази, обов'язкові для виконання викладачами, співробітниками і
студентами цього закладу.
44. До складу вченої ради вищого закладу освіти входять керівник, заступники керівника за посадами, головний бухгалтер. Головою вченої ради вищого закладу освіти є керівник, а у разі його відсутності - заступник
керівника за його вказівкою.
45. Безпосереднє керівництво навчальною, науково-методичною, науковою та адміністративно-господарською діяльністю вищого закладу освіти здійснюють заступники керівника, що відповідають за ці напрями діяльності.
Заступники керівника наймаються на роботу за трудовим договором (контрактом) і звільняються з роботи керівником вищого закладу освіти.
46. У вищих закладах освіти третього і четвертого рівнів акредитації можуть бути створені вчені ради факультетів (інститутів), склад, функції та порядок роботи яких визначаються Статутом вищого закладу освіти.
47. Вищий заклад освіти в особі керівника звітує перед міністерством і відомством, у підпорядкуванні якого він перебуває, подає статистичну звітність та іншу інформацію відповідним державним органам.
48. З метою вдосконалення якості викладання, підвищення педагогічної майстерності викладачів у вищих закладах освіти першого і другого рівнів акредитації створюється педагогічна рада, що об'єднує педагогічних та інших працівників закладу, які беруть безпосередню участь у навчально-виховному
процесі.
Склад, функції та порядок роботи педагогічної ради визначаються
положенням про неї і Статутом вищого закладу освіти.
До складу педагогічної ради входять директор, заступники директора за посадами, головний бухгалтер. Головою педагогічної ради є директор, а у разі його відсутності - заступник директора вищого закладу освіти.
У разі потреби у вищому закладі освіти можуть створюватися методичні ради, порядок створення і функції яких визначаються директором.
•^ Органи студентського самоврядування у вищому закладі освіти> 49. Студентське самоврядування у вищому закладі освіти функціонує з метою забезпечення виконання студентами своїх обов'язків та захисту їх прав і сприяє гармонійному розвитку особистості студента, формуванню у нього навичок майбутнього організатора, керівника.
50. Перелік питань, що належать до компетенції органів студентського самоврядування, погоджується з керівником вищого закладу освіти.
51. У своїй діяльності органи студентського самоврядування керуються чинним законодавством, рішеннями Міносвіти та іншого органу управління, у підпорядкуванні якої перебуває вищий заклад освіти, його Статутом та цим
Положенням.
52. Основними завданнями органів студентського самоврядування є:
1) забезпечення і захист прав та інтересів студентів;
2) забезпечення виконання студентами своїх обов'язків;
3) сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності студентів;
4) сприяння у створенні необхідних умов для проживання і відпочинку