Функція пізнавальної діяльність в інформаційно-аналітичній роботі як єдність емпіричного та теоретичного пізнання

ПЛАН

ЛЕКЦІЯ 1.3. МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.5.1. Функції ІАР

1.5.2. Загальна характеристика особливостей формування методологічної системи ІАР

1.5.3. Основні принципи інформаційно-аналітичної роботи

1.5.4. Спільні та відмінні риси операційної роботи в інформаційно-аналітичному забезпеченні від науково-дослідної

1.5.2.Функції ІАР:

1) пізнавальна (гносеологічна);

2) перетворююча.

Пізнання – суспільно-історичний процес діяльності людини, спрямований на відображення об’єктивної дійсності. Пізнання проходить шлях від оцінки та аналізу явищ до аналізу їх сутності, від вивчення об’єкта до дослідження системи взаємозв’язків між об’єктами. У своєму розвитку пізнання проходить низку рівнів, котрі відрізняються один від іншого за формою та методами.

Пізнавальна діяльність – нерозривна єдність емпіричного та теоретичного пізнання.

Емпіричне пізнання – це відображення предметів у процесі взаємодії з ними людини. Специфічними методами цього рівня пізнання є спостереження та опис.

Спостереження – цілеспрямоване сприйняття інформації, обумовлене завданнями діяльності.

Опис – відтворення характеристик об’єкта з метою створення у свідомості інших образів цього об’єкта. На цьому рівні пізнання відбувається збирання фактів, фіксація зовнішніх проявів, властивостей об’єкта дослідження.

Теоретичне пізнання – поглиблення людської думки в сутність явищ реальної дійсності, котра відображається людиною у формах: відчуття, сприйняття, уявлення.

Відчуття – елементарний образ, відображення окремих властивостей предметів і явищ об’єктивного світу.

Сприйняття – конкретний образ, відображення цілісного образу предметів і явищ дійсності, сформований шляхом виділення та об’єднання різноманітних відчуттів.

Уявлення – конкретне, цілісне відображення у свідомості предметів і явищ. Суттєві зв’язки між об’єктами, закономірності їхнього розвитку відображаються у формах абстрактного мислення: поняттях, судженнях, висновках (умовиводах). На відміну від відчуття і сприйняття уявлення формується поза органами почуттів людини.

Поняття – логічна форма, за допомогою якої формуються інші форми мислення. Поняття характеризує не один предмет, а клас предметів, об’єднаних однією ознакою. За допомогою понять виділяють суттєве та загальне (властивість, ознаку, функцію). Формування поняття можливе лише шляхом абстракції.

Судження – будь-яке висловлення про конкретний об’єкт, явище, процес, дію чи подію. Судження – це зв’язок двох понять: одне з них – суб’єкт (логічний підмет), друге – предикат (логічний присудок).

Висновок (умовивід) – логічна форма мислення, в якій з одного або декількох суджень (посилань) на основі правил логіки виводиться нове судження (наслідок). Умовивід – основний метод одержання нового знання.