Економічний лібералізм (лесеферизм) та етатизм про вплив держави на соціально-економічне життя суспільства.

У праці “Межі свободи” лауреат Нобелівської премії Джеймс Б'юкенен слушно зауважує: “Чи не стала держава надто великою, надто владною, надто неповороткою, щоб ефективно виконувати свої функції?” Дж.Б'юкенен згідний, що держава здатна творити суспільне благо, але при певних умовах, масштабах і характері діяльності вона стає джерелом антиблага, породжуючи шкідливі зовнішні ефекти (корупцію, бюрократизм, неефективність, марнотратство тощо).

За сто років до Дж.Б'юкенена це ж питання намагався розв'язати англійський філософ і економіст Уільям Джевонс (1835 - 1882): “Надзвичайно важливим, якщо це можна зробити, було б точне визначення того, що уряд повинен узяти на себе, і що повинен залишити іншим, але по цьому питанню неможливо установити чітких правил”. Наукова думка і донині б'ється над вирішенням даної проблеми.

Західна фінансова думка, з’ясовуючи неоднорідну природу державних фінансів та інтерпретуючи оптимальні масштаби державної діяльності, обгрунтовує потрібну міру втручання чи невтручання держави в соціально-економічні процеси.

Скажімо, представники економічного лібералізму проповідують мінімальне втручання держави в економічне життя. Історія науки знає вчення, котре, заперечуючи доцільність діяльності держави (особливо по втручанню в економічну сферу), доходило до своєрідної антидержавної мізантропії. Йдеться про доктрину лесеферизму під лозунгом “Laissez faire, laissez passer!” (франц.: “Не заважайте, дайте діяти!”). У відповідності з лесеферизмом, державі необхідно бути дешевою, виконувати мінімальні функції, що вже само по собі і буде благом для суспільства. Проте, залишившись у віках, ідея лесеферизму не витримала випробування часом, тому що не знайшла підтримки у багатьох політиків, оскільки не подобалася їхнім виборцям (через надзвичайно мізерні соціальні програми).

Етатизм (еtat – фр. “держава”) – це наукова течія, яка є протилежною до лібералізму, тобто її представники проповідують максимальне втручання держави в соціально-економічне життя суспільства. До різновидностей етатизму зараховано дирижізм, патерналізм, патронаж.

Дирижізм (dirigisme) як термін і цілеспрямована політика втручання держави в соціально-економічне життя виник у Франції в 30-их роках ХХ століття. Включає регламентацію економічних і соціальних процесів, що складається з комбінації фіскально-бюджетних і грошово-кредитних заходів, а також регулювання цін, інвестицій, соціальних виплат, зовнішньої торгівлі при збереженні основ ринкової економіки.

Патерналізм у його фінансовому аспекті - це адресна державна підтримка окремих соціальних груп населення. Прихильники патерналізму виступають за максимальне державне регулювання соціальної сфери.

Патронаж (раtrоnаgе) означає бюджетне субсидування, фіскальні та інші способи створення пільгових умов для функціонування певних секторів економіки (малого бізнесу, окремих галузей промисловості, сільського господарства тощо).

Досить часто критики етатизму звинувачують державні органи в рутинерстві та неефективності. Так, лідер школи монетаристів Мілтон Фрідмен, окрім недоцільності економічних функцій держави вбачає в концентрації влади в руках політиків загрозу свободі та стабільності суспільства, називає урядові структури джерелом соціальних напруг і корупції, вважає державну діяльність протилежністю справжнього капіталізму. Проте далеко не всі західні мислителі поділяють іронію М.Фрідмена. Більшість з них схиляються до думки, що обидві могутні суспільні сили — і ринок, і держава — обмежені в своїх можливостях і передбачають поєднання своєї ролі.

ЛЕКЦІЯ 3.

ТЕМА: ДЕМОКРАТІЯ ЯК МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ФІНАНСАМИ.