Грецький алфавіт

Фінікійське письмо і східні алфавіти

Подальше буквено-звукове письмо (єгипетське і фінікійське) було консонантним. Консонантний принцип найдавніших букв пояснювався лексичною функцією приголосних, котрі утворювали скелет єгипетських слів: п-п-х - жук, н-ф-р - гарний.

За відомостями М.Коростовцева, єгипетська мова мала 3300 коренів, з них 2200 триприголосних, близько 600 – чотири-, шестиприголосних, близько 400 двоприголосних і близько 60 одноприголосних. У давньоєгипетській мові було 26 приголосних, що позначалися ієрогліфами.

В результаті завоювання Єгипту Александром Македонським і поширення греко-римської культури і християнства єгипетське письмо було витіснене грецьким.

Фінікійці жили на вузькій прибережній смузі, захищеній зі сходу гірським хребтом Лівану; фінікійці володіли колоніями, зокрема Кіпром, де й знайдені фінікійські написи ХІІ-Х ст. н.е.

Фінікійське письмо складалося з 22 знаків, що позначали приголосні й напівголосні [w] та [j].

Фінікійські букви мали більш просту форму, назви і порядок розташування.

На основі арамейського письма виникають чотири основні гілкисхідного письма:

· єврейська;

· сирійська;

· іранська (на основі пехлевійського – іранського - письма виникли алфавіти уйгурський, маньчжурський, монгольський, бурятський);

· арабська.

Розвиток цих гілок пов’язаний з поширенням чотирьох релігій Переднього Сходу іудаїзму (єврейське письмо), східного християнства (сирійське письмо), зороастризму (іранське письмо) і мусульманства (арабське письмо).

Після завоювання арабами в VІІ ст. н.е. Передньої Азії арабське письмо стало широко поширюватися, витісняючи інші види східних алфавітів.

Арабське письмо – консонантне; голосні позначаються за допомогою діакритичних (розрізнювальних) знаків-крапок. Кількість букв таким чином збільшилася з 17 до 28, але письмо наповнилося надрядковими і підрядковими знаками.

Другою особливістю арабської графіки є те, що майже кожна буква має чотири форми – в залежності від того, чи стоїть вона ізольовано, на початку, середині чи в кінці слова, яке пишеться справа наліво.

Греки спочатку користувалися консонантним письмом. У VІІІ-VІІ ст. до н.е. зустрічаються вокально-звукові написи. У 403 р. до н.е. архонтом (правителем) Евклідом вводиться в Афінах класичний грецький алфавіт.

Класичний грецький алфавіт складався з 24 букв; 17 букв позначали приголосні і 7 – голосні.

· Значним внеском греків у становлення алфавіту було введення букв на позначення голосних.

· Друга зміна стосувалася напрямку письма: греки стали писати справа наліво (перехідним етапом було письмо, коли один рядок поперемінно йшов то справа наліво, то зліва направо; такий спосіб письма отримав назву „бустрофедон” – від бик і поворот - писали, як бик на ріллі).

· У зв’язку зі зміною напрямку письма були перевернуті й букви.

Подальше удосконалення алфавітного складу грецького письма проходило в

§ елліністичний (ІV-І ст. до н.е.),

§ римський (І ст. до н.е. - ІV ст. н.е.)

§ і візантійський періоди (ІV-V ст. н.е.),

коли розвинулися скорописні почерки (що стало можливим завдяки використанню м’яких матеріалів – папірусу і пергаменту) і були створені діакритичні знаки.

У візантійський період оформилося два написання букв:

· прописне (маюскульне);

· рядкове (мінускульне)

§ На основі західногрецького письма виник латинський (римський) алфавіт – латиниця,

§ а на основі східногрецького (візантійського) письма – слов’янський алфавіт кирилиця,

§ а також вірменський і грузинський алфавіти.