Словосполучення

Словосполучення і речення

Тема 9.

Частини мови різних мов

Третій принцип теорії частин мови – історико-типологічний.

Він полягає у визнанні того, що універсальним і постійним є факт самої наявності частин мови.

Що ж стосується складу частин мови, їхніх ознак, то вони

o історично рухомі

o і різні не тільки в мовах різних типів,

o але і в споріднених мовах, в тому числі у близькоспоріднених.

Напр., особливістю українського іменника є його досить чітка протиставленість прикметнику і числівнику, чого немає не тільки в тюркських та фінно-угорських мовах, але й деяких індоєвропейських мовах. Прикметники татарської мови не відмінюються, не набувають ні суфікс множини, ні суфікс присвійності, але вони набувають словозмінні форми іменника.

Своєрідність частин мови в різних мовах не заперечує їхньої універсальності; ця своєрідність вимагає тільки того, щоб

· при описові кожної частини мови конкретної мови враховувались не лише

§ її типологічні

§ й універсальні властивості,

§ але й конкретні своєрідність

§ і індивідуальність, характерні для кожної мови.

Спільні властивості мови в окремих мовах проявляються дуже своєрідно і навіть протилежно:

Ø в українській мові зберігається складна система відмінкових форм,

Ø в англійській – часових форм дієслова.

Питання для самоконтролю:

- Розкрийте зміст поняття „Форми слова і словотвірні моделі”.

- Що таке словотвірний тип і гнізда слів?

- Розкрийте зміст поняття „Граматичні і понятійні категорії”.

- Які існують типи граматичних категорій?

- Розкрийте зміст поняття „Граматичні категорії різних мов”.

- Розкрийте зміст поняття „Частини мови”.

- Які є категоріальні ознаки у частин мови?

- Які існують принципи класифікації слів за частинами мови?

- Розкрийте зміст поняття „Частини мови різних мов”.

Література: Основна 1 – 18.

1. Словосполучення і речення.

2. Предикативність і її види.

3. Конструктивна основа речення.

4. Поширення основи речення.

5. Актуальне членування речення.

Лексеми і словоформи, відносячись у мові до тієї чи іншої частини мови, в той же час співвідносяться з типовими синтаксичними зразками-моделями побудови словосполучень і речень.

Словосполучення і речення є основними типами синтаксичних конструкцій, необхідних для побудови

Ø конкретних сполучень слів

Ø і синтагм,

Ø висловлювань

Ø і фраз.

Словосполучення є частиною речення, алевоно існує і до речення, являючи собою:

Ø будівельний матеріал для речення;

Ø основу для створення складеного найменування.

Тому словосполучення слід відрізняти від

§ сполучень слів

§ і від складових членів речення.

Словосполучення як синтаксична одиниця є синтаксичною формою, наділеною певним синтаксичним значенням.

Отже, словосполучення – це типове поєднання словоформ, характерне для тієї чи іншої мови.