Категоріальні ознаки частин мови

Частини мови

Граматичні категорії різних мов

Ще однієюособливістю граматичних категорій є те, що вони виявляють відмінності

Ø між різними мовами

Ø і різними періодами розвитку однієї й тієї ж мови.

Все розмаїття відмінностей граматичних категорій у мовах світу зводиться до двох основних видів:

1. Мови відрізняються одна від одної

· самою наявністю

· чи відсутністю граматичних категорій (категорія роду іменників є в більшості індоєвропейських мов, але її немає в тюркських мовах, англійській, вірменській).

2. Мови, що мають аналогічні граматичні категорії, відрізняються одна від одної

· засобами вираження граматичних значень,

· парадигмою

· і типом категорії (морфологічна, синтаксична, лексико-граматична).

Частини мови – це:

· найбільш загальні класи слів;

· їхні лексико-граматичні розряди, які відрізняються один

від одного:

Ø граматичним значенням;

Ø морфологічними особливостями (інвентарем

словоформ і парадигм, особливостями словотворення);

Ø синтаксичними функціями.

Частини мови, охоплюючи всю лексику мови,

1) не на всі слова рівною мірою поширюють всі свої особливості;

2) їхня специфічність різна з точки зору виявлення суттєвих властивостей частин мови і визначення її відмінних ознак.

Звідси – два взаємопов’язаних висновки:

· вчення про частини мови передбачає виявлення принципів опису частин мови;

· застосування цих принципів до характеристик окремого слова як представника тієї чи іншої частини мови.

Перший принцип теорії частин мови зводиться до того, що частина мови як загальний лексико-граматичний розряд слів характеризується не одним, а чотирма категоріальними ознаками:

Семантичні і синтаксичні ознаки є більш загальними і виявляють подібність у мовах різних типів.

Словотвірні і особливо морфологічні ознаки різні навіть у споріднених мовах.

Семантична ознака частини мови – це її загальне граматичне значення

(наприклад, іменники мають значення предметності, і це об’єднує іменники різної лексичної, словотвірної і морфологічної якості: книжка, біг, краса, кенгуру, всесвіт;

дієслово має значення дії і стану, і це об’єднує такі лексично, словотвірно і морфологічно різні слова, як читати, стояти, хворіти, примножувати, захоплюватися;

прикметники і прислівники позначають ознаки: перші – предметності, другі – дії і стану).

Синтаксична ознака частини мови – це її звичайна, первинна синтаксична функція

(іменник як частина мови синтаксично звичайно використовується як підмет і додаток – це його первинна функція;

у дієслова – це присудок;

прикметник функціонує як означення;

прислівник – обставина).

Синтаксичні функції частин мови

· більш рухомі, ніж семантичні,

§ завдяки чому виникають синтаксичні деривати частин мови, тобто словоформи тієї чи іншої частини мови,

o які використовуються у вторинній функції

(У вазі стояли білі і червоні троянди; білі були гарніші від червоних).

Частини мови є

o не тільки способами відображення дійсності

o і вияву думки,

o але й способами організації форм мови.

Ці їхні властивості проявляються у словотвірних і морфологічних ознаках.

Словотвірна ознака частини мови – це:

Ø набір її словотвірних моделей;

Ø інвентар словотвірних засобів для поповнення лексики

даної частини мови;

Ø здатність виділяти основи для поповнення лексики

інших частин мови.

В.В.Виноградов зазначав, що

· для дієслова як частини мови є типовим внутрідієслівний префіксальний словотвір,

· а для іменника – внутрісубстантивний суфіксальний словотвір.

· Прислівник як частина мови характеризується тим, що його словотвірні моделі і засоби виникли на базі форм слів і словосполучень інших частин мови.

Морфологічна ознака частини мови – це:

Ø інвентар її словоформ;

Ø парадигм;

Ø система морфологічних категорій;

Ø система морфологічних розрядів.

За цією ознакою частина мови може охоплювати:

- незмінні слова (без форм словозміни – напр.,

прислівник);

- змінні слова (які відмінюються – напр., іменники і

дієслова).

Категоріальні ознаки проявляються у різних частин мови по-різному; провідною ознакою може виступати то одна ознака, то інша, особливо у різних груп слів.

Інакше кажучи, лексичні, семантичні та інші фактори вносять обмеження у прояв категоріальних властивостей у окремих слів і груп.

Напр., запозичення слів в українській мові породило невідмінювані іменники – таксі, попурі, колібрі тощо.