Системи дистанційного економічного навчання

Електронне дистанційне навчання (E-Learnіng/ДН) розглядається як одна з форм організації неперервного навчального процесу, що базується на комп’ютерних і телекомунікаційних технологіях, що використовують кращі педагогічні традиції й інноваційні методи навчання.

Дистанційна форма передбачає переважне навчання слухачів і побудова ними знань поза залежністю від місця перебування (на відстані від самого навчального закладу, навчального середовища, поза безпосереднім контактом із викладачами й іншими слухачами тощо), із метою одержання кваліфікації і навичок, сполучаючи потребу працювати й учитися.

Звичайно, традиційні заняття нікуди не зникнуть, але віртуальні заняття починають грати сьогодні значну роль в освіті. Університети почали з успіхом поєднувати стаціонарні (традиційні) і дистанційні (віртуальні) заняття (B-Learnіng/змішане навчання). Корпорації застосовують цю модель для навчання технічного й управлінського персоналу (корпоративні тренінги).

Як можна коротко охарактеризувати основні зміни в освітній парадигмі, що принесла із собою ця форма навчання?

· Уся система навчання побудована навколо слухача, а не навколо викладача, як у традиційній моделі;

· Практично відсутні бар’єри, типові для традиційної моделі (географічні, тимчасові, вікові й ін.);

· Змінена роль викладача і слухача, практично зведена до мінімуму "дистанція влади"

· Границя відмінності між освітою і тренінгом стає усе більш розмитою;

· Розвиток партнерств і залучення бізнесу та суспільного сектора в процес навчання;

· Взаємодія між слухачами, слухачем і викладачем вимагає спеціальної системи спілкування (віртуальний клас).

Із самого початку потрібно підкреслити розходження між мультимедійним навчальним посібником - статичним (навіть при наявності елемента технічної інтерактивності) набором матеріалів на веб-сайті чи CD-ROM - і дистанційним курсом у мережі Інтернет, "душею" якого є спілкування між усіма задіяними суб’єктами процесу навчання.

Роль викладача, що у ДН виконують фасилитатор чи модератор, які об’єднані під терміном "інструктор" - той, хто несе відповідальність за організацію навчання за програмою, у курсі, семінарі тощо

Слухач (студент чи учасник) є частиною групи, він займається на програмі, вивчає курс, бере участь у семінарі тощо

Методика чи педагогіка для роботи зі змістом є основою взаємодії між слухачем і інструктором. Презентація змісту і завдань, теми і ситуаційні вправи, контрольні тести, самотести, проекти, звертання уваги на різні стилі навчання, навчання індивідуальне чи в групі, навчання в співробітництві чи за заздалегідь заданим алгоритмом - це педагогічні питання, спрямовані на досягнення навчальних цілей, елемент, найбільш відповідаючий за адаптацію до змін у навчальному середовищі.

Процес оцінки визначає ступінь успіху курсу, досягнення навчальних цілей і позитивну чи негативну реакцію слухача.

Навчальний дизайн - це набір систематичних процедур для розробки навчальний матеріалів і створення навчального середовища. Він поєднує теорію навчання з практикою підготовки ефективного викладання (підтримки ефективного навчання).

Дизайнери дистанційних курсів повинні реалізувати плюралістичний підхід до створення навчального середовища, що пристосовується до різноманітних шляхів досягнення цілей і стилів навчання.

Проблема, з якою зіштовхується електронне дистанційне навчання - це незалежність і ізоляція слухачів. У її рішенні допомагає новий підхід - конструктивістська концепція мережного навчання (слухачі розділяють контроль і несуть відповідальність за конструювання власних знань).

Для кращого розуміння, давайте порівняємо роль учасників (суб’єктів) навчального процесу в його традиційній і дистанційній формі:

Таблиця 11.2

Порівняння ролі учасників навчального процесу

Щоби визначити готовність корпорації чи вузу до впровадження електронної дистанційної форми навчання, наведемо перелік критеріїв:

А. Організаційні:

· Готовність адміністрації вузу до змін, застосуванню нових технологій для досягнення стратегічних навчальних цілей.

· Бажання навчального закладу розширити клієнтську базу, уводячи дистанційно-модульні програми.

· Наявність фондів і готовність інвестувати в інноваційні проекти.

· Надання адміністративної підтримки викладачам, що впроваджують дистанційні форми навчання у свої освітні послуги.

· Наявність “чемпіона” у вузі, готового зробити перші кроки в цьому напрямку і “тягти лямку” і далі.

Б. Технічні:

· Розвинута інформаційна структура, що базується на комп’ютерних технологіях і комунікаційних мережах (комп’ютерна культура).

· Програмне забезпечення й авторські права на зміст курсів (культура авторських прав).

В. Методологічні:

· Розвинута система перепідготовки викладачів і бажання самих викладачів відповідати сучасним вимогам до освіти і підтримувати свою конкурентноздатність;

· Існує у корпорації, вузі розуміння того, що широкомасштабна переробка курсу і його адаптація для викладання через Інтернет вимагає співробітництва між викладачами, ІТ-персоналом, методистами й адміністрацією як на етапі планування, так і на етапі впровадження ДН.

Розглядаючи переваги впровадження дистанційної форми навчання, слід зазначити:

Переваги для слухачів:

· Гнучкість ДН дає можливість навчатись відповідно до власного графіка, в оптимальному темпі;

· Цілодобовий доступ (24/7);

· Можливість розширити мережу контактів з іншими учасниками – викладачами, представниками ділових кіл в галузі, що цікавить слухача;

· Відсутність необхідності приходити на заняття, віртуальна аудиторія “переноситься” до слухача на робоче місце чи додому.

Переваги для викладачів і експертів:

· ті ж, що й у слухача, а крім того – можливість розширити мережу консультування (аудиторія необмежена);

· професійний розвиток і можливість постійно поповнювати і якісно поліпшувати курс (кейс) (а також навчальні матеріали);

· можливість запрошувати на курс експертів і інших викладачів з усього світу;

· імідж і конкурентноздатність.

Переваги для корпорації, ВНЗу:

· залишатися конкурентноздатним;

· працювати не тільки зі слухачами, але вже з потенційними слухачами – абітурієнтами;

· запрошувати найкращих і відомих викладачів навіть з інших регіонів країни і з-за кордону;

· надавати навчальні послуги слухачам, що, за певних причин, не можуть відвідувати традиційні аудиторні заняття;

· значно розширити слухацьку базу, не прив’язуючись до визначеного місця розташування;

· співробітничати з іншими компаніями, комерційними банками навчальними закладами і бізнесовими структурами;

· ефективно застосовувати новітні технології;

· поліпшити загальну якість викладання і навчання завдяки постійному підвищенню кваліфікації персоналу.

Звичайно, слухачами, викладачами, корпораціями і вузами список зацікавлених сторін у ДН не обмежується. У проекті також зацікавлені уряд, суспільний сектор і бізнес.