Помилка та шахрайство
Суттєвість в аудиті
Інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відображення можуть вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів. Суттєвість залежить від величини суми статті або значущості помилки, допущеної за певних обставин у зв'язку з пропуском або неправильним відображенням. Таким чином, суттєвість скоріше виступає певним порогом або критерієм відсікання, а не основною якісною характеристикою, яка має бути притаманною інформації, щоб вона стала корисною.
Оцінка суттєвості є предметом професійного судження аудитора.
Оцінка суттєвості проводиться на всіх етапах здійснення процесу аудиту, починаючі з етапу укладання договору і завершуючи етапом проведення заключних процедур - формування аудиторської думки.
Ймовірність виявлення аудитором суттєвих перекручень залежить від багатьох факторів
Концепція оцінки суттєвості базується на тому, що викривлення, які можуть містити фінансові звіти, за своїм характером можуть бути кількісними та якісними.
Для кількісної оцінки суттєвості використовується таке поняття, як поріг суттєвості. Поріг суттєвості- абсолютна або відносна величина, яка є кількісною ознакою суттєвості облікової інформації.
Складність процесу оцінки суттєвості встановлених викривлень полягає в тому, що встановлені в процесі аудиту викривлення пов'язані зі значенням окремих показників чи змістом інформації, а висновок аудитор повинен зробити для всіє звітності в цілому.
Під час аудиторської перевірки можливо встановлення невідповідності між показниками звітності та реальним станом активів та зобов'язань або інше перекручення чи невідповідні відображення записів у реєстрах обліку. Такі невідповідності можуть бути кваліфіковані як шахрайство або помилка.
В залежності від періодичності здійснення помилки поділяються на:
- випадкові (арифметичні помилки, пропуски невірне заповнення звітних форм, невірні проводки),
- помилки, які повторюються (постійно робиться неправильне бухгалтерське проведення).
Відповідальність за фінансову звітність підприємства, включно з відповідальністю за попередження та виявлення фактів шахрайства та помилок, покладається на керівництво підприємства.
Термін «шахрайство» означає навмисні дії однієї особи або декількох осіб серед управлінського та найвищого управлінського персоналу, найманих працівників або третьої сторони, при яких застосовується омана для отримання нечесної або незаконної переваги. Неправдива фінансова звітність базується на навмисних викривленнях, включаючи пропуск сум або розкриття у фінансових звітах, з метою введення в обман користувачів.
Для аудитора важливі два типи навмисних викривлень:
- викривлення, що є результатом неправдивої фінансової звітності;
- викривлення, що є результатом незаконного привласнення активів.
Незаконне привласнення активів часто супроводжується невірними або викривленими записами чи документами для приховування факту відсутності активів або використання їх як застави без відповідного дозволу.
Шахрайство включає мотив або тиск для скоєння шахрайства, винайдену можливість цього та пошук пояснення його необхідності. Мотивом для незаконного привласнення активів для деяких осіб може стати, наприклад, спосіб життя понад міру своїх фінансових можливостей.