Департамент аграрної освіти та науки

План

План

Джерела права.

Відбувся перший розвиток галузей права в Україні ХІХ ст. На початку століття була започаткована кодифікація права. Загальне керівництво кодифікаційними роботами здійснював М. Сперанський. Українську кодифікаційну комісію очолив граф П. Завадський.

Головним джерелом права був ІІІ Литовський статут 1588р., який 1811р. було перекладено російською мовою. Щодо Магдебурзького права як джерела права, то рішенням Сенату в 1827р. його дія була припинена в Україні, за винятком Києва. А 1835р. магдебурзьке право було скасоване і в Києві.

Завданнями кодифікації було приведення місцевих норм у відповідність із загальноімперським законодавством. Результатом роботи комісії було видання „Зібрання малоросійських прав 1807р.” Його джерелами стали: Литовський статут (515 послань), „Зерцало Саксонів” (457 посилань), право Хелмінське (224 посилання), Магдебурзьке право (58 посилань) та „Порядок прав цивільних” (1 посилань).

1830р. було складено й надруковано „Повне зібрання законів Російської імперії” в 46 томах (охоплює в хронологічному порядку законодавство з 1649 по 1825 рр.). за два роки виходить „Звіт законів Російської імперії” в 15 томах, до якого увійшло чинне законодавство, систематизоване за галузями права. Таким чином на Україну була поширена загальноімперська правова система. З’являються нові закони, що належали до фабричного права: „Про малолітніх працюючих на заводах, фабриках і мануфактурах (1882р), „Про заборону нічної праці малолітніх та жінок на заводах, фабриках і мануфактурах” (1885р). Фабричні закони застосовуються у приватному підприємстві. На державні заводи і підприємства та велику частину залізничних майстерень вони не поширювались. У кримінальному праві поминаючи з 1863р. було обмежено застосовування тілесних покарань. Наприкінці ХІХ ст. був підготовлений новий кримінальний кодекс – Кримінальне уложення. Його затверджено 1903р, але в дію вводилися лише окремі статті та глави.

Завдання для самоконтролю

1. Розкрийте зміни у панівній верстві українського суспільства в період входження до складу Російської імперії.
2. Охарактеризуйте соціальний склад міського населення в період входження українських земель до складу російської імперії.
3. Складіть схему органів управління на українських землях під час їх входження до складу Російської імперії.

Тема: 22. Державно-політичний лад на західноукраїнських землях у складі Австро-Угорської імперії

(ХІХ - п. ХХ ст.)

1.Адміністративно-територіальний поділ та органи урядової адміністрації.

2. Органи крайового місцевого самоврядування.

3. Захоплення західноукраїнських земель Австрією.

Література:

[3] ст. 168-178; [4] ст. 380-554; [7] ст. 164-183; [9] 128-146

1. Адміністративно-територіальний поділ та органи урядової адміністрації.

За формою правління Австрія була абсолютною монархією (до 1848р.). Монарх зосереджував всю законодавчу, виконавчу, судову владу. (Нормативні акти імперії, постанови, патенти, мандати, едикти, резолюції. ).

В історії західноукраїнських земель за часів австрійського панування відомі два періоди:

- від першого поділу Польщі до революції в Австрії у 1848р;

- від революції 1848р, коли австрійська держава перетворилася на капіталістичну країну, а з 1867р. – у дуалістичну Австро-Угорську монархію, до її розпаду в 1918р.

Більша частина західноукраїнських земель була об’єднана в адміністративно-територіальну одиницю, яка мала назву „Королівства Галичини і Володимерії з великим князівством Краківським і князівствами Освенцімським і Заторським”.

У 1774 р. у Відні була створена Галицька надвірна канцелярія. Її очолював канцлер, який виконував функції голови уряду.

Згідно станової Конституції (1817р.) у Галіції щорічно скликався сейм у якому засідали представники магнатів, лицарів та м. Львова. Головував у сеймі губернатор. Компетентністю сейму була обмеженою, він відав податкуванням, фінансуванням місцевих робіт і т. ін.

Губернатор – керівник краю – очолював губернське управління, призначався імператором виключено із австрійців. Після захоплення Галичини Австрією скасовувався колишній адміністративний поділ на воєводства і повіти і вводився новий поділ на циркули і дистрикти. Спочатку Галичина поділялася на шість циркулів, які розпадалися на 18 дистриктів. У 1782р. поділ на дистрикти скасувався, залишивши поділ на 18 циркулів, які називалися також округами. У 1786р. 19-м циркулом стала Буковина і лише у 1849р. вона відокремилася в окремий край. Циркули очолювали призначувані імператором окружні старости.

У 1846р. було проведено новий адміністративно-територіальний поділ, згідно з яким усю територію Галичини розділили на 74 повіти (місцями вони називалися староствами) на чолі із старостами і начальниками повітів.

Наприкінці ХІХ ст. відповідно до австрійської конституції 1849р. – новий адміністративно-територіальний поділ на провінції (вони дістали назву коронних країв), якими управляють намісники (до цього вони називалися губернаторами). Згідно крайового статуту першим намісником Галичини був великий польський магнат граф А. Голуховський, останній – австрійський генерал-полковник К. Гуйн.

1850р. край поділявся на три округи (Краківський, Львівський, Станіславський), створювалися і три окружні сейми а також центральний і крайовий комітети.

Основною адміністративно-територіальною одиницею Закарпаття була жупа і комітат. Існувало чотири жупи: Бережанська, Мармарошська, Ужгородська та Ужанська, на чолі яких стояли чиновники – жупани, призначувані королем з вищої аристократії. Канцелярії, які здійснювали політичне керівництво, очолювали наджупани, а виконавчі функції перейшли до під жупанів. Жупи підрозділялися на комітати управління, до яких входило 30-40 осіб. Найнижчою посадовою особою був староста села, який призначався феодалом.

В Закарпатті існував і територіально-економічний поділ – домінії – вони об’єднували землі з містами і селами, які належали феодалу, церкві та державі. Відомими були такі домінії, як Ужгородська, Великобичківська-Мармарошська (державна), Мукачево-Чинадіївська домінія графа Шенборна і інші.

У 1867р. – угода про унію Австрії та Угорщини, створення дуалістичної монархії. Франц-Йосиф одночасно був імператором Австрії і королем Угорщини. Австрійський парламент (рейхсрат) прийняв конституцію, а в Угорщині була відновлена конституція 1848р. в імперії діяв парламент (рейхсрат), складався з палати панів – призначуваних імператором і палати депутатів від населення, яких обирали за кургальною системою.

У Галичині встановлювалось одноособове правління намісника, а на Буковині, що з 1849р. стала окремою адміністративно-територіальною одиницею - правління президента краю.

2. Органи крайового місцевого самоврядування

Австрійський уряд низкою послідовних заходів зводив нанівець самоврядування в містах. У 1786р. було ліквідовано Магдебурзьке право у Львові. Тут залишалося тільки обмежене право судочинства й управління громадським майном.

У сільських місцевостях політична влада здійснювалася поміщиками які призначали з трьох кандидатів, обраних селом, війта. Виконавчим органом поміщика були так звані мандатори (уповноважені). Вони були службовцями домінії, плату одержували від поміщиків. Влада мандатора мала універсальний характер: вони збирали податки, встановлювались різні повинності, доставляли рекрутів, виконували поліцейські функції, судили по І інстанції.

У 1866р. в Галичині затверджувались повітові громади (гміни), в яких створювались керівні органи – повітові ради 26 депутатів і виконавчі органи – повітові комітети 7 членів на чолі з повітовими старостами (затверджені імператором). Старости мали широкі адміністративно-господарські повноваження.

У 1861р. австрійський імператор Франц-Йосип І для посилення свого панування над Галичиною і Буковиною створив галицький і буковинський крайові сейми. Усі виборці поділялися на чотири курії, з яких кордна окремо обирала депутатів до сейму на строк 6 років. До І курії входили великі землевласники-поміщики. Друга курія складалася з представників великої торговельно-промислової буржуазії. До третьої курії входила міська буржуазія великих міст, а також чиновники і представники вільних професій (адвокати, лікарі та інші.). Якщо перші три курії обирали своїх депутатів безпосередньо, то вибори до четвертої, сільської курії, були двоступеневими: на 500 так званих виборців обирався один уповноважений, який мав право безпосереднього голосування. Однак через дію майнового цензу не всі селяни входили до 4 курії.

Безпосередньо керівнику сеймом і голосування на його засіданнях передавалося до рук найважливішого крайового чинника - крайовогомаршалка або його заступника, які призначалися імператором як правило з польських магнатів, його заступник був звичайно львівським греко-католицьким митрополитом. Виконавчим органом сейму був крайовий комітет.

3. Захоплення західноукраїнських земель Австрією

Захопивши за І поділу Речі Посполитої 1772р. Галичину, австрійський уряд потурбувався про узаконення цього реакційного акту. Австрійський канцлер А. Куниць доручив розшукати в архівах Австрії матеріали, які могли б будь-яким чином виправдати безправний акт розділення Польщі й участі в ньому Австрії.

На підставі зібраних матеріалів наприкінці 1772р. було складено й опубліковано обґрунтування окупації. Юридичною її „підставою” став факт короткочасного панування в Галичині угорського короля Андрія ІІ (після смерті Романа Мстиславовича Андрій ІІ взяв під опіку вдову і дітей – Данила і Василька. Заволодів Галичиною і назвав себе королем Галичини).

Австрійський уряд штучно об’єднав українські і польські землі в один адміністративний край – Королівство Галичини і Володимерії. Договір від 3 травня 1815р. між Росією, Пруссією і Австрією остаточно закріпив територію Галичини за Австрією.

З 1809р. до 1815р. Тернопільський округ входив до складу Російської держави, але за рішенням Віденського конгресу (1814-1815 рр.) його повернули Австрії (за винятком Хотинського повіту). У 1812р. на підставі Бухарестського мирного договору Хотинський повіт ввійшов до складу Росії.

Північна Буковина (історична назва території сучасної Чернівецької області) увійшла до складу Австрії за Кучук-Кайнарджийським мирним договором, укладеним між Росією і Туреччиною в липні 1774р. після російсько-турецької війни 1768-1774 рр. Територія Кременецького повіту в 1793р. увійшла до складу Росії. Закарпатську Україну з ІІ Пол. ХІ ст. почали захоплювати угорські феодали. У 1526р. Закарпаття разом з Угорщиною опинилося під владою Австрії.

Юридично австрійське панування в Закарпатті було оформлено проголошенням у 1713р. Карлом VІ неподільності земель Габсбурської імперії. У 1723р. представницькі збори Угорщини відмовилися від власної державності на користь Австрійської імперії. Економічна політика Австрії під час панування на західноукраїнських землях зводилася до хижацької експлуатації природних багатств, мала колоніальний характер і була спрямована на те, щоб залишити українські землі відсталим аграрним краєм, додатком до промислових районів Австрії.

Соціально-економічне гноблення посилювалося національним гнобленням.

Завдання для самоконтролю

1. Складіть схему адміністративно-територіального поділу на українських землях у складі Австро-Угорської імперії
2. Які органи крайового місцевого самоврядування існували в містах і селах?
3. Яким чином відбулося захоплення західноукраїнських земель Австрією?

Тема: 23. Правова система на західноукраїнських землях в складі Австро-Угорської імперії ХІХ-п. ХХ ст.

1. Кодифікація законодавства в Австрії.

2. Основні риси права.

Література:

[3] ст. 168-178; [4] ст. 391-549; [7] ст. 164-183

1. Кодифікація законодавства в Австрії.

У 1772 – 1786 рр. тривав процес заміни польського законодавства австрійським. Правові положення, обов’язкові на території Галичини, містилися у спеціальних збірниках, що включали „накази і закони для всіх”, „вироки”, „мандати” та інші правові акти. Вони друкувалися польською та німецькою мовами. На цих же двох мовах друкувався „Провінціальний звід законів” (Львів, 1827-1861 рр.), пізніше названий „Загальний вісник місцевих законів”. 1 січня 1812р на всій території Австрійської імперії вводився у дію новий цивільний кодекс, що являв собою модернізований варіант попереднього кодексу. У Північній Буковині цивільний кодекс набув чинності з 1 лютого 1816р.

Джерелом кодексу слугували пандектне право, пруське цивільне уложення 1794р. і провінційне право деяких австрійських країв. Майже одночасно з підготовкою цивільного кодексу почалася робота над створенням цивільно-процесуального кодексу.

З 1796 р. він набув чинності у Західній, а з 1807р. і в Східній Галичині під назвою галицького цивільно-процесуального кодексу. Процес характеризувався надзвичайною повільністю, тяганиною і дороговизною суду. У 1825р. було підготовлено новий проект цивільно-процесуального кодексу, але він не був затверджений імператором. З цього проекту пізніше набули чинності окремі його розділи (адвокатська ординація, закон про компетенцію судів, патент про судочинство в безспірних справах тощо).

З метою апробації у 1796 р. набув чинності у Західній а з 1797р. у Східній Галичині кримінальний кодекс, підготовлений австрійським криміналістом Й. Зонненфельсом, а в 1803р., з незначними змінами він був поширений на територію усієї Австрії. Кодекс складався з двох частин: перша – про злочини, друга – про тяжкіполіцейські провини.

Кожна з цих частин мала два розділи. Один з них містив норми матеріального, а другий процесуального права. Після скасування в Австрії кріпосного права помітно пожвавилася внутрішня і зовнішня торгівля. У зв’язку з цим був розроблений торговельний кодекс, уведений в дію з 1 липня 1863р.

Новий цивільний процесуальний кодекс 1898р. порівняно з попереднім проголошував усність і гласність цивільного процесу і трохи прискорював розгляд судових справ. У 1852р. видано новий кримінальний кодекс. Кодекс 1852р. увів поділ на злочини і провини. У 1855р. кримінальний кодекс був доповнений військовим кримінальним кодексом, який посилив відповідальність військовослужбовців за державні злочини, та низкою інших законів.

У кримінальному законодавстві Австро-Угорщини відбився дуалістичний характер держави. Кримінальний кодекс 1852р. діяв тільки в Австрії, у тому числі у Галичині і на Буковині. В Угорщині у 1879р. був затверджений свій кримінальний кодекс, який поширював свою дію на території Закарпаття. Цивільне право в Угорщині не було кодифіковано, і в 1852р. на її території була поширена дія австрійського цивільного кодексу 1811р.

У 1873р. був затверджений новий кримінально-процесуальний кодекс, який проіснував з незначними змінами майже до розпаду Австро-Угорщини у жовтні 1918р. Кодекс цей складався з 27 розділів і 494 статей, він встановлював усність і гласність процесу, допускав участь громадськості (маючи на увазі суд присяжних) в розгляді тяжких злочинів і проводив ідею вільної оцінки доказів за внутрішнім переконанням суддів.

2. Основні риси права.

Згідно з австрійським положенням 1849р. судова влада відокремлювалася від законодавчої і виконавчої і проголошувалася незалежною. Колишні станові суди замінялися загальними судовими установами для всіх станів. За Конституцією 1867р. в Австрії було створено триступеневу систему загальних судів: одноособові повітові суди, колегіальні окружні суди, колегіальні вищі крайові суди. Вищою судовою інстанцією в державі був Верховний судовий і касаційний трибунал у Відні. Крім загальних судів в Австрії і на західноукраїнських землях існували ще спеціальні суди (військові, промислові, торгівельні та інші).

У 1850р. була заснована державна прокуратура. Вона створювалася для здійснення нагляду за законністю дій державних установ і окремих осіб, для участі у судових справах, нагляду за судами, слідством і місцями ув’язнення.

Інститут адвокатури був заснований у Галичині ще у 1781р.

Кримінальне право регулювало Кримінальний кодекс 1852р. Цей кодекс поряд з проголошенням низки буржуазно-демократичних норм містів і середньовічного положення про тілесні покарання, передбачалося побиття різками. За вчинення злочину передбачалося смертна кара. Через повішення або тюремне ув’язнення на різні строки. Запровини кодекс передбачав грошові покарання, арешт до 6-ти місяців, заборону проживати у даному місці і інше. Австрійські юристи вимагали перегляду багатьох положень Кримінального кодексу. Зокрема, середньовічне варварство вони вважали смертну кару, вимагали іншого урегульованого питання про відповідальність неповнолітніх, виступали проти застосування статей кримінального кодексу за аналогією тощо.

Цивільне право регулювалося Цивільним кодексом введеним 1 січня 1812р. в його основу було покладено цивільне право Прусії й австрійських земель. Кодекс складається з 1502 статей і поділявся на три частини та вступ. Перша частина – про особисті права, друга – про речові докази, третя – вміщувала постанови, що стосуються особистих і речових прав. 1904р. була створена комісія для перегляду кодексу, але новий кодекс так і не з’явився.

Кодекс 1898р. регулював цивільно-процесуальне право. Він складався з 6 частин і 607 статей. Головні його ідеї: усність, гласність і змагальність процесу. Доповненням до Кодексу було „Положення про екзекуції” 1896р., де йдеться про порядок виконання судових рішень у цивільних справах.

В Угорщині 1879р. приймається власний кримінальний кодекс, який поширював свою дію на Закарпаття.

У І пол. ХІХ ст. в судоустрої західноукраїнських земель змін не простежувалося.

Завдання для самоконтролю

1. Складіть схему судової системи на українських землях у складі Австро-Угорської імперії.
2. Охарактеризуйте правову систему на українських землях у складі Австро-Угорщини.

Література

1. Боярська З.І. Історія держави і права України. Навчально-методичний посібник – К., 2001.

1. Брайчевський М. Конспект історії України. – К., 1993.

1. Іванов В. Історія держави і права України. Навчальний посібник. – К., 2003

1. Історія держави і права України. Підручник: у 2-х т. /За ред. В. Я. Тація, А.Й. Рогожина, В.Д. Гончаренка – К., 2003

1. Історія держави і права України. Підручник /За ред.. А.С. Чайковського - К., 2004

1. Історія України: Нове бачення: У 2-х т. / За заг. ред. В.А. Смолія. – к., 1996.

1. Кузанець О., Калиновський В. Історія держави і права України. - К., 2002

1. Кульчицький В.С. Державний лад і право в Галичині (в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.). – Львів, 1965.

1. Кульчицький В.С., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. - К., 2001

1. Рыбаков Б.А. Киевская русь ы русские княжества ХІІ-ХІІІ вв. – М., 1982.

1. Свердлов М. От Закона Русского к Русской Правде. – М., 1988.

1. Тищик Б., Вівчаренко Б. Суспільно-політичний лад і право України у складі Речі Посполитої та Литовської держави. – Львів, 1996.

1. Толочко П.П. Київська Русь. – К., 1996.

1. Українське державотворення: не витребуваний потенціал: Словник-довідник / За ред. О.М. Мироненка. – К., 1997.

1. Хрестоматія з Історії держави та права України /За ред.. А.С. Чайковського. – К., 2003

1. Шаповал Ю., Пристайко В., Золотарьов В. ЧК – ГПУ – НКВД в Україні: особи, факти. Документи. – К., 1997.

1. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс лекцій. – К., 1999.

1. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Шемшученко Ю.С. (голова редкол.) та ін. – К., 1998-2002. – Т. 1-4.

1. Яворницький Д. Історія запорізьких козаків: У 3-х т. – К., 1991.

Зміст

Вступ ……………………………………………………………3

1. Тема 1: Вступ. Предмет, методи та завдання історії

держави і права України……………………………4

2. уаоложення е можна мислити і скінченим, бо у нього немає меж, якими він був би обмежений. тичності про космос як про дуже великТема 2: Стародавні держава і право на території

України (VІІ ст. до н.е. – ІV ст. н.е.)……….............7

3. Тема 3: Особливості держави і права у прадавніх

східних слов’ян …………………………………13

4. Тема 4: Виникнення та розвиток Київської Русі. ………..17

5. Тема 5: Суспільний та державний лад Київської Русі. ….20

6. Тема 6: Джерела та характерні риси права

Київської Русі……………………………………...25

7. Тема 7: Суспільно-політичний лад та характерні риси

права Галицько-Волинської держави…………….30

8. Тема 8: Українські землі під владою Золотої Орди ……...35

9. Тема 9: Захоплення українських земель Литвою

і Польщею (сер. ХІV– сер. ХVІІ ст.)…………….41

10. Тема 10: Суспільний та державний лад на

українських землях (сер. ХІV – сер. ХVІІ ст.)….44

11. Тема 11: Військова організація та судочинство

на українських землях в складі Литви і Польщі

(сер. ХІV – сер. ХVІІ ст.)………………………….48

12. Тема 12: Джерела та характеристики права на

українських землях сер. ХІV – сер. ХVІІ ст.

Особливості держави і права на Запорізькій Січі..52

13. Тема 13: Формування української національної

держави у 1648-1654 роки………………………...56

14. Тема 14: Перехід України під протекторат

російського царя…………………………………59

15. Тема 15: Українська держава у 1654-1657 рр. …………….64

16. Тема 16: Автономія України та основні риси

права на українських землях в другій половині

ХVІІ ст.……………………………………………68

17. Тема 17: Суспільний та державний лад на Україні в кінці

ХVІІ – ХVІІІ ст. ………………………………….75

18. Тема 18: Джерела та характерні риси права на Україні

в ХVІІІ ст. ……………………………………… 80

19. Тема 19: Суспільно-політичний лад і право

на західноукраїнських землях (друга пол.

ХVІІ – друга пол. ХVІІІ ст.)……………………84

20. Тема 20: Державно-політичний лад на українських

землях в складі Російської імперії

(ХІХ – п. ХХ ст.)………………………………...91

21. Тема 21: Суспільний лад та право на українських

землях в складі Російської імперії

(ХІХ – п. ХХ ст.)………………………………...94

22. Тема 22. Державно-політичний лад на західно

українських землях у складі

Австро-Угорської імперії (ХІХ - п. ХХ ст.)….110

23. Тема 23. Правова система на західноукраїнських

землях в складі Австро-Угорської імперії

ХІХ-п. ХХ ст……………………………………105

Список рекомендованої літератури.........................................109

Рецензія

на короткий конспект лекцій

з дисципліни «Історія держави і права України» для студентів спеціальності 5.060101 «Правознавство» розроблений викладачем ВП НУБіП України «Мукачівський аграрний коледж» Вилегжаніною Н.М.

Методичну розробку «Короткий конспект лекцій підготувала викладач соціально-гуманітарних дисциплін мукачівського аграрного коледжу Вилегжаніна Н.М.

Посібник написаний на допомогу студентам, які вивчають курс «Історії держави і права України» з найдавніших часів і до наших днів та готуються до складання іспиту.

Даний конспект лекцій дасть можливість студентам краще засвоїти програмовий матеріал, зрозуміти складні питання виникнення, розвитку і зміни типів та форм держави і права, глибше зрозуміти та вивчити державні органи і правові інститути народів, які населяли територію України.

У посібнику пропонуються завдання для перевірки з кожної теми, яких студент набуває користуючись даною розробкою та зазначеними в списку рекомендованої літератури для всіх тем курсу підручниками і посібниками.

В цілому даний посібник змістовний, зацікавить студентів і сприятиме глибокому засвоєнню ними навчального матеріалу.

Є деякі пропозиції щодо доречності розміщення у конспекті лекцій тлумачення основних понять, термінів та завдань блочно-модульного контролю знань.

Вважаємо, що розроблені Н.М. Вилегжаніною методичні матеріали викладені на належному науковому і професійному рівні і можуть бути рекомендовані до друку.

Рецензент: Соскіда С.Я.

Мирогощанський аграрний коледж

Будова і експлуатація автомобіля

Конспект лекцій

Укладач: Давидов Сергій Григорович, викладач технічних дисциплін вищої категорії

Рецензент: Бірук Микола Сидорович, викладач технічних дисциплін вищої категорії, викладач методист

Розглянуто конструкцію, принцип роботи, експлуатаційні регулювання і технічне обслуговування механізмів, агрегатів і систем легкових автомобілів та основи експлуатації автотранспорту.

Для студентів при підготовці до навчальних і практичних занять та самостійного вивчення окремих тем і навчальних питань.

Зміст

стор

Тема 1. Вступ. Загальна будова автомобіля