Розмноження.

Водяні звірі

Від наземних до водних є цілий ряд переходів. Особливо наочними є хижі, які філогенетичні близькі до ластоногих. Так, норка живе по берегах прісних водойм, а живиться гризунами (водяна полівна) , земноводними, рибою, плаває добре. Більше з водою зв’язана видра, їжа її – риба, земноводні. Морська видра більшу частину проводить у воді (поїдає морських їжаків молюсків, крабів, рідше риб). Для розмноження виходить на сушу.

Багато найвідоміших звірів гризунів – бобри, ондатра, нутрія.

Ластоногі – майже повністю водні організми, живляться на воді, на воді і відпочивають. В їх будові появляється ряд характерних рис : парні кінцівки у вигляді ластів.

Повністю водними є китоподібні. Шерстяний покрив зник , новоутвором є хвостовий плавець.

Слід сказати, що водне середовище є для тварин вторинним. Будучи спершу наземними, вони в тій чи іншій мірі пристосувались до водного.

Літаючі звірі без сумніву, що вони виникли з лісових шляхом пристосування до стрибків, пізніше до планування, а там до польоту. Наша білка при стрибку широко розставляє ноги. У сумчастої білки по боках є невеликі шкірясті перетинки, які на передніх лапах доходять до кисті. Справжніми літунами є рукокрилі. В них є ряд ознак характерних для птахів. Груднина має кіль .

Отже, на наведених прикладах видно різноманітність пристосувань тварин до різних умов життя.

Характерними рисами розмноження ссавців є такі :

1. Внутрішнє запліднення;

2. Живородіння;

3. Побудова багатьма видами гнізд для народження малят;

4. Вигодовування молоком.

Такі риси біології розмноження для різних видів характерні в однаковій мірі. Тому ссавців можна розділити на такі 4 біологічні групи:

Відкладання заплідненого яйця і дальше висиджування (качконіс).
Відкладання заплідненого яйця і дальший його розвиток в сумці (єхидна).

У качконоса яйце розвиватись починає у статевих шляхах ( у качконоса 15 днів; у єхидни – 16 ). Постембріональний розвиток продовжується у качконоса 9-10 днів , а у єхидни – 10-11 днів.

Народження недорозвинених живих дітей , які розвиваються в матці, але справжньої плаценти не утворюється (сумчасті).
Народження добре розвинутих малят. Повний утробний розвиток , наявність плаценти.

Розміри яйця у яйцекладних 10-20мм , у сумчастих – 0,2 - 0,4мм , у плацентарних – 0,05 - 0,2мм.

Особливості розмноження у різних груп ссавців мають виражений пристосований характер у зв’язку з особливостями умов життя. Тому плацентарні як високо спеціалізовані поширені в різних життєвих умовах.

Тривалість вагітності у різних тварин різна. Плигуни народжують у гніздах , норах. Ці види мають коротку вагітність , малята голі , сліпі. Тривалість вагітності у сірого хом’ячка – 11-13 діб ; хатньої миші – 18-24 ; сіра полівка – 16-23 ; ондатра – 25-26 ; білка – 35-40.

Порівняно короткий період вагітності хижаків, наприклад песець –52-53 доби ; лисиця –52-56.

Довша вагітність у тих що народжують у ліговах чи гніздах, наприклад леопард – 4 м-ці, барс– 3 м-ці. Найдовша вагітність у копитних, наприклад у оленів – 8-9 м-ців, козли, барани – 5-6 м-ців, коней – 10-11 м-ців.

Тривалість вагітності пов’язана з розмірами тварини, але слід сказати що вона має пристосувальний характер. Напр. зайці народжують малят на поверхні землі, зайчата добре розвинені (вагітність – 49-51 доба), кролики – в норах, малята голі, сліпі (вагітність –30 діб).

Наочний приклад дають водні ссавці. Тюлені народжують малят на суші (вагітність – 11-12 м-ців) добре сформованими, розвинений шерстяний покрив.

Швидкість розмноження різна. Це пов’язано з досягненням статевої зрілості. Так, слонистають статевозрілими в 10 - 15р., носороги – 12-20 р., олені – 2-4, тюлені, тигри– 3-4, 2-3 – собаки, куниці. Гризуни дуже швидко стають статевозрілими: ондатра – 5 м-ців, хатня миша – 2,5 м-ці, полівка – 2 м-ці.

Частота розмноження різна, так: слони, кити (вусаті), моржі, тигри – раз на 2-3 роки, дельфіни, олені, порожнисторогі – щороку ( всі вони народжують по одному маляті).

Собаки, куницеві, кішки – теж раз на рік, але приносять більше малят ( рись, собака, куниця, тхір – 2-8; вовки – 3-8; лисиця – 3-6; песець – 4-12).

Висока плодючість у гризунів (зайці – 2-3 приплоди по 3-8 малят; 3-7 приплоди у степової полівки по 2-10 малят.

Тварини, які довше живуть розмножуються повільніше ( слони – 70-80 р., ведмеді, кішки – 30-40, собачі – 10-15 мишині – 1-2 р.). Швидкість розмноження міняється по рисах, що залежать від змін умов життя (білки, мишовидні гризуни ).

Серед ссавців є види як моногамні так і полігамні. У моногамних пари утворюються на один сезон розмноження (песець, лисиця, бобер).Участь у вихованні беруть на себе обидва батьки. У деяких пари утворюються на час розмноження ( тюлені), а потім самець залишає самку.

Більшість звірів полігамні ( морські котики, олені, коні, гризуни, комахоїдні).

Період парування проходить в різний час. У вовківі лисиць – в кінці зими; норки, тхори, зайці – на початку весни; соболі, куниці, росомахи – в середині літа; у копитних – восени. Народження малят припадає переважно на початок весни. В більшості випадків молоді тримаються біля матері недовго, і сім’я розпадається.

 

Річний цикл життя.

У ссавців життєвий цикл складається з ряду біологічних фаз або періодів. Біологічні явища у ссавців більш складні і різноманітні ніж у інших хребетних. Можна намітити таку схему:

1. Підготовка до розмноження пов’язана з дозріванням статевих продуктів. Полігамні утворюють “гареми”, що супроводжуються бійками ( олені, котики, кашалоти ).На час розмноження котики мігрують на пустинні острови; лисиці, песці підбирають приховані місця, ремонтують або риють яму. Ремонтують нори і гнізда також білки, ховрахи, ондатри та ін.

2. Період народження і виховання молодих полягає у тому, що звірі тримаються біля батьків, скритий спосіб життя. Це стосується видів, які не влаштовують жител і народжуються в ліговах або прямо на землі( копитні, вовки, крупні кішки та ін. ). В цей час види прив’язані до гніздових місць. Види які розмножуються в тимчасових гніздах (лисиця, песець, білка) залишають їх.

Період лактації коливається в широких межах. Так, зайцічерез 7-8 днів починають їсти траву і одночасно ссуть молоко, в ондатри– 4 тижні, вовка – 4-6,– 5 м-ців, білого ведмедя – біля року; у ховрахів, зайців, білок– біля 1 місяця. Довго існують виводки вовків ( 9-11 м-ців), більше року ходять з матерями олені.

3. Період підготовки до зими характеризується линянням та інтенсивним живленням. Багато ссавців помітно набирають вагу. Так, малий ховрах весною важить 90-120 г., а всередині літа – 400-500 г., єнотовидний собака влітку – 4-6 кг., а взимку – 6-10 кг.

Підготовка до зими часто пов’язана з міграціями. Восени частина ссавців мігрують в лісотундру, ще ширші міграції північного оленя, який восени мігрує південь, а весною в тундру. Разом з оленями мігрують вовки і росомахи. Багато гірських звірів влітку мігрують на високогірні луки, а взимку спускаються вниз, де менший сніговий покрив (собаки, лосі, олені, козулі). Вертикальні міграції характерні для рисі, тигра.

Сезонні міграції є в пустельних копитних. Так, джейрани восени ідуть з пустелі передгір’я, а повертаються в пустелю.

Деякі летючі миші із тайги на зиму відлітають в більш теплі області. Так, руда вечірниця закільцьована у Воронежській обл., виявлена на зимівлі в передгір’ях Кавказу, Криму, Закарпаття (міграція – більше 1 тис. км.).

Міграції у ссавців виражені слабше ніж у риб і птахів, проте вони найбільш виражені і розвинуті у морських ссавців, летючих мишей і копитних.

4. Зимівля. Для багатьох видів виникають труднощі в кормодобуванні, у зв’язку з цим в багатьох виникає рухливість для пошуку їжі (вовки, лисиці, тигри, білки, зайці та ін.). Багато видів на період року, коли мало їжі завчасно запасають корм або на цей період впадають у сплячку.

За ступенем глибини зимової сплячки можна виділи ти три її етапи:

e. Зимовий сон або сезонна сплячка. Супроводжується незначним зниженням рівня обміну речовин. Ця сплячка легко може бути перервана. Характерна для ведмедів, єнотів, єнотовидних собак, борсуків. Бурі ведмеді сплять в неглибоких земляних печерах, під кущем, поваленим деревом. Чорні ведмеді і єноти – в дуплах дерев, єнотовидні собаки – у неглибоких норах. Бурий ведмідь, на півночі Сибіру, спить з жовтня до початку травня, в європейській частині – з листопада по квітень, і на півдні Кавказу – з грудня до лютого. А на Закавказзі і зовсім не впадають у сплячку.

f. Несправжня сплячка (з перервами) характеризується глибшим оціпенінням, пониженням температури тіла, зменшенням частоти дихання. Проте тварини можуть прокидатись серед зими при потеплінні. Така сплячка характерна для хом’яків, бурундуків, летючих мишей.

g. Справжня сплячка ( неперервна ) – більш різкий спад температури, зменшення частоти дихання (їжаки, деякі летючі миші, ховрахи, тушканчики). Під час сплячки витрачаються енергетичні запаси тіла. За даними Налабухова в першу чергу використовується жир.

Справжня сплячка буває також влітку (ховрахи). Найшвидше впадає у сплячку жовтий ховрах (С.Rulvus) в Середній Азії – VI-VII, а літня без перерви переходить у зимову. Причинами літньої сплячки є висихання рослинності та нестача води для нормального функціонування організму.

Запасання корму є пристосуванням для перенесення несприятливих умов у нормовому відношенні. Особливо це характерно для гризунів.

Гуртова миша будує курганники висотою 10-80 см. при діаметрі в основі 50-200см. В такому курганнику буває 5-7кг корму, але відомі випадки 15-16кг. Великі запаси роблять лісові миші (3-4 кг). В Тайзі робить запаси полівка-економка ( 10 кг і більше). Із землериїв запаси роблять цокори, сліпаки. Деякі гризуни запасають вегетативні частини рослин. Велика піщанка ( в пустелях Середньої Азії ) на початку літа зрізає траву і складає у стіжки, висушену траву запасають сіноставці. Річкові бобри запасають їжу у вигляді гілок кореневищ ( в складах знаходили запаси лози об’ємом близько 20 м. куб.

Запаси роблять хом’яки, бурундуки, які впадають у сплячку. Ці запаси використовуються після пробудження від сплячки.

Серед хижих тварин невеликі запаси роблять норка, темний тхір(а також жаби, вужі, та ін. дрібні звірі).

Коливання чисельності спостерігається по роках, особливо це проявляється серед хижих і гризунів (білка, заєць, ондатра, водяна полівка, лемінги, полівки, миші, горностай, лисиця, песець).

Помітно змінюється по роках чисельність копитних ( півн. оленя, козулі, кабана).

Зміна кормових умов є причиною коливання чисельності звірів. В кормові роки плодючість самки білки – 10-15, а в погані кормові становить 4-6 малят, у песця 8-12, а коли лемінгів мало – 3-6.

Однак для деяких тварин (заєць, ондатра, олені, лосі та ін.) корму є достатньо ,а чисельність по роках сильно коливається.

Причиною цьому є різні епізоотії ( глистяні хвороби, кокцидіоз), які призводять до призводять до загибелі тварин і полегшують здобування їх хижаками.

Причиною коливання чисельності для деяких видів є несприятлива погода ( глибокий сніговий покрив). Це призводить до загибелі кабанів, сайгаків, козуль, зайців-русаків.

Недавно встановлені внутріпопуляційні механізми регцляції чисельності. Виявлено, що в деяких видів гризунів в роки їх високої чисельності різко скорочується інтенсивність розмноження. Це визначається молоддю, яка не вступає в розмноження. І навпаки в роки низької чисельності гризуни розмножуються інтенсивніше.

Коливання чисельності має велике практичне значення. В першу чергу це негативно позначається на результатах здобування промислових видів. Масове розмноження шкідливих видів гризунів має негативне значення для сільського господарства і для охорони здоров’я (поширення захворювань). В наш час широко ведуться дослідження по прогнозуванню масового розмноження звірів розробляються заходи по ліквідації високої чисельності шкідливих гризунів.