Родина вівер зовні схожі на куниць. Поширені в Африці, Південній Європі і Південній Азії. Типовий представник африканська вівера.

Ряд ластоног (Pinnipedia)

Ластоногі дуже близькі до хижаки, але ведуть водяний спосіб життя. Більшу частину життя живуть у воді. На сушу виходять тільки для парування, народження дітей і линьки. В зв’язку з водяним способом життя ластоногі мають ряд своєрідних особливостей. Форма тіла витягнута, веретеноподібна, шия вкорочена і немає різко вираженого переходу. Кінцівки вкорочені і видозмінені в ласти. Шерстяний покрив в деякій мірі редукований. Дуже сильно розвинутий підшкірний жировий відклад. Зовнішніх вушних раковин у більшості видів немає, але слух дуже хороший. Ластоногі видають слабкі підводні звуки. Зубна система в основних рисах подібна з наземними хижаками, але диференційована зубів виражена менш різко.

Ластоногі мають велике промислове значення. З них використовується жир і шкіра. Деякі види дають цінну пушину.

До родини вухатих тюленів відносяться види: морські леви, сивучі і котики. В них є зачаткова зовнішня вушна раковина. Задні ласти можуть підгинатися і служать для ходіння по суші. Ікла добре розвинені. Найбільший інтерес являє котик. Це великий тюлень ( до 2 м ) поширений в північній частині Тихого океану. Влітку котики збираються на деяких островах, на берегах вони розмножуються і линяють. На березі вони бувають з травня по серпень, а осінню мігрують на південь. В нас лежбище котиків є на Командорових островах і на острові Тюлемін ( у Сахаліні ). Котики – полігами, на березі дорослі самці концентрують біля себе 30-80 самок, яких вони запліднюють. Народжується по одному маляті чорного кольору. Деякі мають сірувато-буре забарвлення. Здобування котиків проводять літом на лежбищах.

Родина справжніх тюленів характеризується відсутністю зовнішніх вушних раковин, задні ласти не можуть підгинатися і не приймають участі при пересуванні тварин по твердому субстрату. Поширені в льодових морях обох півкуль. Для линяння, парування і народження малят виходять не на берег, а на лід. Деякі мігрують. Наприклад, гренландський тюлень влітку тримається біля крижини арктичного льоду, а до зими мігрує на південь і збираються на лежанки, на островах. Ньюфаундленд і Ян-Майен. Великий морський заєць ( 2 м ) веде осілий спосіб життя і тримається узбережжя в Льодовому океані і в Беринговому та Охотському моріях.

Родина моржів має лише один вид, який поширений кругло полярно біля узбережжя Євразії і Північної Америки і біля островів Льодовитого океану. Довжина біля 3-4 м, вага біля 1000 кг. Задні ласти підгинаються і приймають участь при пересуванні на суші. Зовнішніх раковин нема. Ікла дуже великі, у вигляді бивнів. Лежанки влаштовують як на суші так і на льоду. Загальна чисельність за останні 50 років зменшилась.

Китоподібні – своєрідна група ссавців, які подібні на риб, але відрізняються від них теплокровністю, легеневим диханням, внутрішньоутробним розвитком, вигодовуванням малят молоком.

Приблизно 70 млн. років назад наземні предки китоподібних переселилися у воду. Спершу вони живились на мілководді, а потім стали все дальше відходити від берегів і так втратили зв’язок з сушею. У них в процесі еволюції форма тіла стала оптичною, торпедовидною. На тілі зник шерстяний покрив, задні кінцівки, вушні раковини. Передні кінцівки перетворились на ласти. У більшості видів появляється спинний плавець, який надає стійкості тілу у воді.

Такі пристосування забезпечують високу швидкість руху китоподібних (до 50 км/год). Зараз ці питання цікавлять кораблебудівників, які намагаються створити найбільш вигідну обшивку і форму кораблів.

Всі плавці відіграють роль терморегуляторів (виділяють тепло). Потових і сальних залоз нема. Товстий шар жиру охороняє від охолодження і використовується як енерго запас. В задній частині тіла є дві молочні залози кожна з соском, по боках сечостатевої щілини.

Підшкірний шар жиру досягає 50 см., легені досить великі. При вході у них вони вміщують у синього кита 14 тис.л. повітря. Китоподібні можуть довго бути під водою (кашалот, бутилконіс – 1,5 год.).

Китоподібні дуже ненажерливі, шлунок їх багатокамерний. Перший відділ – без залоз, епітелій зроговілий і служить для механічного роздріблення їжі, другий – кардинальний з залозистими клітинами, які виділяють пепсин і соляну кислоту. В І і ІІ-у бувають галька і булижник , які грають роль жорен, третій – пілоричний ( розширена частина 12-палої кишки). Довжина кишечника в 4-5 разів перевищує довжину тіла (у лаплатского дельфіна 32 рази). Шлунок у синіх китів вміщує до 1,5 т. рачків. Більшість китоподібних розмножуються через 2 роки, вагітність до 10-16 місяців. Єдиний великий малюк народжується до 1/2 величини матері. Маля кормиться дуже жирним ( до 54%) молоком від 4 до 13 місяців. Молоко в 10 раз поживніше від коров’ячого. Живуть кити до 50 років, дрібні – 30 років.

Нюх китоподібні втратили, так як пахучі речовини проникають в носовий канал під час короткого вдоху. Тому нюхові долі мозку і нерви повністю відсутні, або зберігаються в зачатковому стані.

Смак у китів слабо розвинений, так як в шлунку виявляли і гальку і булижник і куски дерева.

Дотик у китів не дивлячись на зникнення волосяного покриву розвинений добре.

Око у крупних китів має масу біля 1 кг. У воді китоподібні бачать слабо, на малій віддалі. У повітряному середовищі зір гострий.

Краще всього розвинений слух. У воді звукові коливання в 5 раз поширюються швидше ніж у повітрі. Китоподібні можуть сприймати і інфра- і ультразвуки. Вони сприймають звуки з частотою від кілька десятків до 150-200 КГЦ

Зараз вже записані на плівку голоси 25 видів дельфінів і китів. Зараз же відомі сигнали живлення, турботи, страху, лиха, болі і т.д.

По сигналах високої частоти тварини можуть орієнтуватися в просторі, знаходити їжу, визначати глибину дна.

Нашими (Е.В.Романенко, А.Г.Томилин і Б.А.Артеменко, інші) та зарубіжними ( В.Эванс’ Д.Трескотт, інші ) авторами вивчений ультразвуковий прожектор.

Можливо і утворення ехолонаційного апарату привело до асиметрії черепа.

Ряд китоподібних нараховує 38 родів, які зараз живуть, 86 видів і 127 родів вимерлих.

Із підшкірного сала і кісток виварюють жир, який заводи переробляють на маргарин, мастильні речовини, технічний і дистильований гліцерин, мило, театральний грим, пральний порошок і т.д. Полімеризований жир використовують для виготовлення лінолеума, типографської фарби.

М’ясо використовують, як в засоленому, так і в свіжому вигляді, як харчовий продукт. З печінки видобувають вітамін Д, амбра з кишечника кашалота використовується в парфюмерній промисловості, як кращий засіб, що надає стійкості духам.

Для захисту китів від винищення 18 країн заключили міжнародну угоду, яка регулює розміри промислу. Угода забороняє здобувати гладких, сірих, синіх і горбатих китів. Не можна вбивати сисунків, годуючих самок і нестатевозрілих особин всіх видів китів. В світовому океані виділені зони заборони вилову китів. За виконанням угоди слідкує Міжнародне статистичне бюро.