ОПЕРАТОРИ
Процедури та функції обробки цілочислових даних
Функції перетворення типів
Функція | Призначення | Тип аргументу | Тип результату |
Round(x) | Повертає значення округлене до найбільшого цілого | дійсний | цілочисловий |
Trunc(x) | Повертає найбільше ціле число, яке не більше за х, якщо х ³ 0, та не менше за х, якщо х < 0 | теж | теж |
Chr(x) | Повертає символ з кодом х згідно з кодовою таблицею ANSI | цілочисловий | символьний |
Ord(x) | Повертає порядковій номер значення х | порядковий | цілочисловий |
Нагадаємо, що іншими функціями обробки порядкових типів є функції pred(x) та succ(x), які повертають значення попереднього та наступного елементів порядкового типу.
Наступна категорія призначена для обробки цілочислових даних.
Функція або процедура | Призначення | Тип аргументу | Тип результату |
Dec(x), процедура | Зменшує значення величини х на 1 | цілочисловий | – |
Dec(x, dx) , Процедура | Зменшує значення величини х на dx | теж | – |
Inc(x) , Процедура | Збільшує значення величини х на 1 | Теж | – |
Inc(x, dx) , Процедура | Збільшує значення величини х на dx | Теж | – |
Odd(x), функція | Перевіряє на парність, повертає значення true, якщо х непарне | теж | логічний |
Інші вбудовані процедури і функції будуть розглянуті у відповідних тематичних розділах.
Операторивизначають дії що мають здійснюватися під час виконання програми. Умовно оператори можна поділити на дві групи:
· прості оператори;
· складені або структурні оператори.
Оператори відокремлюються символом крапка з комою (;). Крапка з комою не є частиною оператора, це роздільник операторів.
Прості оператори – це такі оператори, що не містять в собі інших операторів. До простих операторів належать: оператор присвоєння, оператор переходу, оператор виклику процедури, пустий оператор.
Самостійна робота
Оператор переходу: goto. Використовується для безумовної передачі керування вказаному оператору, який має мітку:
Label mitka1;
- - - - - - - -
Goto mitka1;
- - - - - - - - - - - -
Mitka1: оператор;
- - - - - - - - -
Пустий оператор не виконує ніяких дій, в нього не входять будь-які символи. Наприклад, якщо в програмі йдуть два підряд символи крапка з комою, це означає, що між ними – пустий оператор. Або якщо перед зарезервованим словом end стоїть “;” то це теж означає, що між “;” і end стоїть пустий оператор.
Тому після останнього оператора програми і після останнього оператора в складеному операторі (тобто перед ключовим словом end) крапку з комою ставити не обов’язково.
Надати значення змінній можна за допомогою оператора присвоєння. Оператор присвоєння складається з ідентифікатора змінної або функції, символу присвоєння ":=" і виразу.
В загальному вигляді:
ім’я_змінної := вираз;
Виконання оператору присвоєння можна записати у вигляді такого алгоритму:
1. Обчислити значення виразу, записаного праворуч символу присвоєння.
2. Надати обчислене значення змінній, позначеній ім’ям ліворуч від символу присвоєння.
Обов’язковою є вимога – тип виразу в правій частині оператору і тип змінної в лівій частині оператора повинні бути сумісні за присвоєнням.
Приклад:
Program Ex_1;
var a : real;
b: byte;
c: integer;
begin
a := 6.5;
b := 244;
c := –144;
c := a; // Помилка. Несумісні за присвоєнням. Різні групи типів
c := b;
b := c; // Помилка. Несумісні за присвоєнням. Різні діапазони значень
a := b;
a := c
end.
Більш детально на самостійну роботу
Оператор виклику процедури складається із ідентифікатора (імені), безпосередньо за яким у круглих дужках розташовується список фактичних параметрів. Оператор процедури без параметрів складається лише з ідентифікатора процедури.
Виконання оператора виклику процедури призводить до активізації дій, що описані в її тілі