Основні етапи розвитку експериментальної фармакології.

Історія фармакології така ж тривала, як і історія людства. На протязі багатьох тисячоліть пошук, виготовлення і використання лікарських препаратів (зазвичай рослинного походження) проводились емпірично. Але вже в IX столітті араби зробили спробу до систематизації і стандартизації використовувавшихся в той час препаратів. З цією метою були створені спеціальні книги, які прообразом сучасної фармакопеї. В Європі перша друкована фармакопея була створена в Італії в XV ст. В XVII ст. Фармакопеї з”явились в Англії і Франції, в Росії фармакопея з”явилась в XVIII ст., а в США – в XIX ст. Значним кроком вперед було виділення на початку XIX ст. Очищених алкалоїдів (морфін, хінін і ін.) і перший синтез органічної речовини (мочевина). Дуже важливою подією було впровадження на початку XIX ст. В фармакологічні дослідження експериментів на тваринах. В середині минулого століття в Юрьївському (Тартуському) університеті була організована перша в світі лабораторія експериментальної фармакології. Все це створило наукову основу для становлення наукової фармакології.

Поступово число фармакологічних лабораторій збільшується. Розширюються дослідження по вивченню механізма і локалізації дії речовин. Створюються нові препарати. Так, в XIX ст., починаючи з кінця сорокових років, в медичну практику були впроваджені перші засоби наркоза )ефір, хлороформ, закись азоту), снотворний засіб хлорал гідрат, місцевоанестезуюча речовина кокаїн і ряд інших речовин.

На початку XX ст. Були сформульовані основні принципи хіміотерапії інфекцій. Синтезується перший протисифілітичний препарат сальварсан. В цей же час був виділений перший вітамін (В₁). З”явились перші протиаритмічні засоби (хінідін).

20-ті роки були знаменні отриманням інсуліну і відкриттям пеніциліну. В 30-ті роки особливо великою подією було встановлення антибактеріальної активності у сульфаніламідів. До того ж періоду відноситься синтез високоефективного інсектицида ДДТ.

Найбільш значними досягненнями 40-х років є отримання і впровадження в практику пеніциліна, стрептоміцина і інших антибіотиків; виділення глюкокортикоїдів і їх використання в якості протизапальних і протиалергічних засобів; встановлення антибластомної активності у азотистих іпрітів; примінення кураре в анестезіології і створення синтетичних курареподібних засобів; виділення кристалічного вітаміна В₁₂.

Великі успіхи фармакології відносяться до 50-х років. Насамперед слід відмітити створення перших ефективних психотропних речовин (аміназін, мепробамат, іміпрамін та ін.). Починається стрімкий розвиток фундаментальної і клінічної психофармакології. В цьому ж десятилітті були синтезовані перші протидіабетичні засоби для прийому внутрь, перші b-блокатори, анаболічні стероїди. Отримані ефективні протибластомні засоби – алкілуючі речовини і антиметаболіти. Запропоновані гормональні контрацептивні засоби доя ентерального прийому.

Високий темп досліджень зберігається і в наступні два десятиріччя. В 60-ті роки арсенал протимікробних засобів поповнили напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспоріни, ріфаміцини. Велика увага була приділена новим групам препаратів – блокаторам кальцієвих каналів та блокаторам гістамінових Н₂-рецепторів. Синтезується значна кількість активних нестероїдних протизапальних препаратів. Впроваджується в практику багато анксиолітиків бензодіазепінового ряду, а також препарати для нейролептананальгезії.

В 70-роки розвертаються дослідження простагландинів, деякі з яких починають застосовувати в акушерсько-гінекологічній практиці. В цей період були зроблені значні відкриття. Так, було встановлено, що інгібуючий впливнестероїдних протизапальних засобів на синтез простагландинів; відкрита система простациклін-тромбоксан; виділені ендогенні опіоїдні пептиди. Створені перші блокатори ангіотензивних рецепторів і ангіотензинперетворюючого фермента. Синтезований високоефективний протигерпетичний препарат ацикловір. З”явились перші вибіркові інгібітори синтезу холестерину (статини).

Досить плідними виявились і 80-ті роки. Для лікування виразкової хвороби був створений принципово новий тип препаратів – інгібітори протонної помпи. Відкрита здатність ряду препаратів активувати калієві канали і їх ефективність при терапії артеріальних гіпертензій. Виділені ендотеліальні релаксуючий і констрикторний фактори, а також натрійуретичний фактор передсердь. Створений фібринолітичний препарат вибіркової дії – тканевий активатор профібринолізина. Встановлено, що в експерименті деякі блокатори певного підтипу глутаматних рецепторів, так званих NMDA-рецепторів (N-метил-D-аспартат), попереджують дегенеративні зміни нейронів ЦНС при ішемії. Отримані ефективні протимікробні засоби – фторхінолони. Створений інгібітор 5a-редуктази – фінастерид, який використовується при гіперплазії простати (предміхурова залоза). Показано благоприємний вплив на хворих СПІДом препарата зидовудіна (азитотімідін). Біотехнологічними методами був отриманий інсулин человека.

В першій половині 90-х років в медичну практику були впроваджені рекомбинантні колонієстимулюючі фактори. Створена нова група протизапальних засобів – вибіркові інгібітори циклооксигенази-2. Синтезований непетидний блокатор ангіотензинових рецепторів – лозартан. Створені гіпотензивні засоби, які вибірково взаємодіють з імідазоліновими рецепторами (моксонідин). Відкрита роль NO в дії нітрогліцерину, натрію нітропрусида. Синтезовані інгібітори NO-синтетази. Отримані блокатори рецепторів фактора, активуючого тромбоцити. В якості протирвотних засобів нового типу дії були запропоновані блокатори серотонінових 5-НТ₃-рецепторів. З”явились нові цефалоспорини, напівсинтетичні аналоги еритроміцину і багато інших препаратів.

Навіть такий короткий огляд досягнень фармакології дає уявлення про надзвичайно високий рівень її розвитку.

Я не буду зупинятися на історії вітчизняної фармакології. Лише декілька слів про фармакологію в нашому університеті. В Київському університеті початок експериментальній фармакології був покладений В.І.Дибковським (1830-1840), який цікавився в основному фармакологією кардіотропних речовин. В.І.Дибковський є автором лекцій по фармакології (1871).