Системи програмування.

Основний методичний принцип вивчення даної теми – принцип виконавця. В якості виконавця виступає комп'ютер. Робота комп'ютера складається з 3 складових: створення програми, налагодження програми, виконання програми.

У кожній конкретній системі програмування можна виділити наступні компоненти:

- середовище;

- режими роботи;

- система команд;

- дані.

Середовище системи програмування (СП) – це обстановка на екрані, у якій працює користувач системи програмування. Учитель показує й описує конкретну оболонку, за допомогою якої будуть працювати учні.

Характерні режими роботи систем програмування:

1. режим редагування тексту програми;

2. режим компіляції програми;

3. режим виконання програми;

4. робота з файлами;

5. режим допомоги;

6. налагодження програми.

Режим редагування.Частіше встановлюється автоматично при ініціалізації роботи системи. При цьому працює вбудований у систему текстовий редактор. Текст програми, за бажанням, можна підготувати в будь-якому текстовому редакторі, але це незручно. Освоїти роботу з текстовим редактором СП учням допоможуть навички, отримані при вивченні теми «Обробка текстової інформації».

Режим компіляції. Результатом компіляції є програма, яка записана мовою машинних команд ля майбутнього виконання. Одержання програми, що виконується, проходить декілька етапів: компіляція, робота редактора зв'язків, завантаження і т.д., але в базовому курсі ці питання не розглядаються. Їх можна розглянути лише при поглибленому вивченні курсу.

Режим виконання. У системах, що компілюють, в цьому режимі виконується програма в машинних командах, яка отримана після трансляції. Інтерпретатор безпосередньо сам виконує програму. У цих двох випадках виконання починається по команді RUN.

Режим роботи з файлами. У файлах на зовнішніх носіях система зберігає тексти програм вихідною мовою; програми, отримані в результаті трансляції; вихідні і кінцеві результати. У файловому режимі виконуються традиційні операції: зберегти інформацію у файлі, прочитати дані з файлу в оперативну пам'ять, присвоїти ім’я файлу, друкувати текст програми й ін.

Режим допомоги. Дозволяє програмісту одержати підказку на екрані, що допомагає як у роботі із системою, так і з мовою програмування.

Режим налагодження.У цьому режимі можна робити трасування, покрокове виконання програми, слідкувати за зміною визначених величин, зупинити виконання програми у певному місці по визначеній умові. Режим налагодження дає можливість знайти алгоритмічні помилки в програмах.

Учитель, розповідаючи про режими роботи системи програмування, повинен розповідати про систему команд, що використовується в кожнім з режимів.

Наприкінці вивчення розділу «Введення до програмування» проходить урок узагальнення знань. На цьому уроці піднімається питання про різні класи мов програмування, про парадигми програмування, про способи трансляції, робляться висновки про особливості та характерні риси структурного підходу в програмуванні та об’єктно-орієнтованного.

Більш детальніше вивчення розділу «Програмування» виноситься для профільного курсу програмування.