Кодування повідомлень.

Інформаційні процеси.

Особливе місце займає питання про інформаційні процеси. Основними інформаційними процесами є: пошук, збирання, збереження, передавання, опрацювання, використання, захист інформації.

Приймаючи повідомлення, людина фіксує його у свідомості. Повідомлення поступає у вигляді сигналів, які сприймаються органами чуття.

Сигнали – це умовні знаки, за допомогою яких звертають на щось увагу, оповіщають, передають повідомлення. Для передавання повідомлень люди з давніх часів використовують різноманітні способи та засоби – сторожові вишки, сигнальні вогні, гінці, голуби. Сьогодні повідомлення передаються за допомогою телекомунікацій.

Опрацювання повідомлень необхідне для виявлення інформації, яку вони несуть. При цьому самі повідомлення є інформаційними моделями процесів і явищ, що описані в повідомленнях.

Для зберігання великих масивів повідомлень їх наносять на довго існуючі носії. При цьому повідомлення відповідним чином впорядковують. Збирання повідомлень не є самоціллю, їх зберігають, щоб інформацію, яку вони несуть можна було багатократно використовувати.

Пошук необхідних повідомлень здійснюється за ключовими словами. Існує ручний та автоматичний пошук інформації.

Захистом інформації називають забезпечення неможливості:

- доступу до інформації сторонніх осіб;

- несумисного або недозволеного використання, зміни чи руйнування повідомлень, що несуть інформацію.

Як правило повідомлення зберігаються у вигляді кодів. Кодування повідомлень – це подання їх за допомогою деякої послідовності знаків. Кодування – спосіб зберігання і передавання інформації, форма подання її на носіях.

Одне і те саме повідомлення можна кодувати по-різному. Системи кодування – абетка, ноти.

Далі вчитель згадує:

- біт – найменша довжина війкового коду;

- байт – послідовність з 8 бітів;

- загальна кількість різних війкових кодів довжиною 1 байт – 2⁸=256.

- Для кодування символів та для зберігання їх в запам’ятовуючих пристроях комп’ютера найчастіше використовують американський стандартний код для обміну інформацією – ASCII, який являє собою таблицю кодування загальновживаних знаків за допомогою війкових кодів.

В процесі історичного розвитку людство створило велику кількість різних мов для кодування повідомлень:

- розмовні мови;

- міміка і жести;

- малюнки і креслення;

- мова науки (математична, хімічна, біологічна);

- мова мистецтва (музика, живопис, скульптура);

- спеціальні мови (есперанто, морський семафор, азбука морзе, азбука Брайля).