УМОВИ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ ШТУЧНОМУ ДОБОРУ.

Успішність штучного добору залежить від багатьох обставин. Однією з умов, яка сприяє добору, Ч. ДАРВІН вважає насамперед значний ступінь мінливості організмів, що постачає матеріал для безперервного діяння добору. Чим частіші і численніші відхилення від батьківських форм, тим успішніший добір. Важливою умовою творчої ролі добору, як показав Ч.Дарвін, є триваюча мінливість. Суть цієї мінливості полягає в тому, що всяка частина або орган піддається дальшим змінам в тому ж напрямі, в якому вона вже почала змінюватись. Ч.Дарвін пише: „ Само по собі певно, якщо організм змінювався якимось чином. Він знову буде змінюватися зовсім таким же чином, якщо умови, які раніш штовхнули його до змін, залишаються, наскільки ми можемо судити, тими ж. Це ... визначається всіма садівниками; якщо садівник помічає один або два зайвих пелюстки в квітці, то він може бути певен, що через декілька поколінь йому вдасться ввести махрову квітку, наповнену пелюстками”

Відкрита Ч.Дарвіном закономірність триваючої мінливості підтверджується даними практики виведення сортів культурних рослин і порід свійських тварин . Ч.Дарвін підкреслює, що триваюча мінливість є основною для нагромаджуючої діяльності добору постійно збільшувати всяку зміну в тому самому напрямі , бо ця влада спирається на мінливість, яка триває і далі в колишньому загальному напрямі. Ч.Дарвін переконливо показав, що спадковість і мінливості тільки в єдності з добором, із залишенням на плем’я найбільш пристосованого зумовлюють збільшення пристосованості тварин до умов життя, створюють гармонію між умовами існування і організмами й відносну доцільність їх будови. Ці узагальнення Ч.Дарвіна показують, що закономірність триваючої мінливості входить до закону добору як його невід’ємна частина .Спадкоємність змін в ряді поколінь перетворює добір у формоутворююче начало, що робить його творчим. Якби не було спадкоємності змін в ряді полінь, то нагромадження корисних ознак було б не можливим, бо зміни мали б характер безладдя.

Відомий російський вчений М.Ритов підкреслював значення триваючої мінливості для нагромадження відхилення, що намітилося. На його думку, триваюча мінливість є законом природи, вона лежить в основі селекційної роботи. Він писав: „Великою допомогою в зміцненні ознак є та властивість рослин, що, раз діставши зміни з відомими властивостями, вони продовжують змінюватися і далі в тому самому напрямі і надто слабо змінюються в інших напрямах... Усяка ознака, яка послідовно переходить з покоління, продовжує удосконалюватися все більше й більше, якщо причини, що її викликали, продовжують діяти. На цьому законі ґрунтується добір. Який можна починати при незначній появі будь-якої ознаки і вести його далі з метою посилити цю ознаку. Кажуть, що виведення нового сорту допомогою добору вже забезпечено, коли виявилась зміна навіть у незначній мірі”.

Розмірковуючи про мінливість, Ч.Дарвін цілком правильно підкреслює, що головна трудність полягає в тому. Щоб дістати перше відхилення від початкової форми. І хоч би яке мало було це відхилення, дальші результати залежать від самої людини. Він посилюється на відомого французького селекціонера Вільморена, який твердив, що коли ми бажаємо дістати якусь особливу зміну, перший крок полягає в тому, щоб змінити рослину яким би то не стало способом і потім підбирати все більш змінені особини, навіть якщо вони змінилися в іншому напрямі. Це тому, що порушивши раз сталі ознаки виду, неодмінно дістанемо бажану зміну. У своїй практичній роботі по виведенню нових сортів рослин і порід тварин селекціонер починає роботу звичайно з формою, в якої намітилися деякі відхилення в потрібний для селекціонера бік. Здобуті організми з новими індивідуальними особливостями під впливом різних умов і способу життя мають тенденцію успадковуватися, якщо умови, які брали участь у формуванні цих особливостей, будуть збережені або. Тим більше, посилені.

Другою важливою умовою успішності штучного добору, на думку Ч.Дарвіна, є численність особин даної породи тварин, того або іншого сорту культурних рослин, тим більше шансів на появу варіацій у потрібному напрямі, і можна сміливо усувати або знищувати ті особини, ті особин, які в які варіюють у небажаному напрямі. Ч.Дарвін говорить, що коли запитали Ріверса, яки чином йому вдається завжди мати першокласних хортів, то він відповів,, Я розплоджую їх у великій кількості і багатьох вішаю”.

Для того, щоб добір міг досягти великих результатів, не треба допускати схрещування окремих рас, це дасть можливість легше закріпити ознаки і властивості відібраних форм. Слід також враховувати те, що несприятливі умови життя паралізують силу добору. Ч.Дарвін пояснює, що поліпшенні важкі породи худоби і овець не могли б сформуватися на гірських пасовищах, ваговозів не можна було б вивести на безплідній землі. Велике значення для успішного добору має цінність рослин або тварин, бо людина звертає найпильнішу увагу на найдрібніші відхилення в їх якостях або будові.

Ч.Дарвін говорить, що суниці стали змінюватися з тогу часу, як садівники звернули на них увагу. Як тільки садівники почали добирати особини з трохи крупнішими, більш ранніми або смачними ягодами, вирощувати з них сіянці, знову добирати кращі з них і знову висівати їх насіння, то з’явилася велика кількість визначних сортів суниць. При створенні порід тварин або сортів культурних рослин для їх генетичної стійкості важливе значення має запобігання можливості схрещування з іншими породами або сортами. Ч.Дарвін категорично заперечує таке уявлення, за яким начебто межа мінливості культурних форм дуже швидко досягається, але після цього далі не йде. Ч.Дарвін писав, що було б необачно твердити, що в будь-якому випадку досягнута межа, тому що майже всі наші тварини і рослини значно поліпшилися в багатьох відношеннях за останній час, а це свідчить про їх мінливість. Було б також необачно твердити, що ознаки, які досягли тепер свого граничного розвитку, не могли б після того, як вони залишилися постійними протягом цілих століть, знову змінюватися при нових умовах життя.

Докази діяння штучного добору.

Діяння штучного добору може бути показане за допомогою прямих і непрямих доказів. До числа прямих доказів добору належать факти створення окремими селекціонерами нових сортів культурних рослин і порід свійських тварин. Сюди стосуються данні про успіхи селекціонерів минулих століть, а також і факти сучасної нам селекційної справи. Ч.Дарвін у своїх працях ,,Походження видів і ,,Зміни тварин під впливом одомашнення” наводить велику кількість фактів виведення швидкими темпами нових порід тварин і сортів рослин, які є свідками творчої дії штучного добору. Впадає в очі, що ці зміни завжди йшли в напрямі планових завдань рослинництва і тваринництва.

Ч.Дарвін вказує на глибокі і цілеспрямовані зміни, яких зазнавали породи свиней. Він посилається на Коррінгема, який писав:,, Наші свині протягом останніх двадцяти років зазнали повної метаморфози внаслідок строгого добору разом із схрещуванням”. Ч.Дарвін наводить ще приклади:,, раніше вимагалося, щоб гребінь іспанського півня стояв прямо, і через 5-6 років усі гарні птахи мали прямі гребні. Польський півень не мусив мати не гребеня, ні сережок, і птаха, який їх мав би, визнали б за непотрібного. Потім почали вимагати бороду, і з 57 курей, які були виставленні... в Хрустальному палаці, всі мали бороди”. Ч.Дарвін вказує на те, що протягом лише кількох років була збільшена вага качок, гусей, індиків і курей, тобто були виведенні крупніші породи свійських птахів. Беквелл, застосовуючи методичний добір, вивів породи м ясних овець , а брати Коллінг створили породу великої рогатої худоби - шортгорнів, які відзначаються високою м’ясною продуктивністю. Разючим прикладом успішності застосування добору до рослин може бути факт створення сорту цукрових буряків відомим французьким селекціонером Вільмореном. Щороку Вільморен з кожного дослідного кореня брав невеличку пробу, в якій визначав процент цукру, і всі корені, які відзначалися більшою цукристістю, далі старанно відбиралися і залишалися для розмноження. Таким способом за короткий час був виведений сорт буряків з підвищеним вмістом цукру.

Непрямі докази добору виявляються в тому, що всі сорти культурних рослин і свійських тварин відповідають певним господарським або естетичним потребам людини. У культурних рослин і свійських тварин найбільша різниця між сортами і породами одного виду існує по тих ознаках, які найбільше ціняться людиною. Так, різноманітні сорти капусти розрізняються в основному за будовою і формою листків, у той час як квіти і насіння різних сортів цих рослин майже не розрізняються. І це цілком зрозуміло з точки зору теорії штучного добору, бо людина відбирала екземпляри рослин капусти за будовою і формою листків, які мають господарське значення. Навпаки, всі сорти братків розрізняються між собою за формою і будовою квіток і майже не розрізняються за будовою листків. Тобто розрізняються по тих ознаках, заради яких людна їх культивує. Усі сорти плодових дерев –яблуні, груші, сливи, вишні, черешні, абрикоси, барбариси та інші - розрізняються в межах свого виду за плодами. Навпаки. В усіх культурних рослин, у яких ціняться не плоди, а насіння, сортова відмінність ітиме за будовою і формою насіння. Наведенні факти з очевидністю показують, що під впливом штучного добору виробляються корисні в господарському відношенні ознаки культурних форм. Штучний добір, який застосовує людина з давніх часів, рушійним фактором еволюції культурних рослин і свійських тварин.

Видатні селекціонери, такі, як Л.Бербанк і Л.Вільморен, щоб підвищити шанси на удачу добору, спеціально створювали найбільш різноманітний матеріал розхитування спадковості, найчастіше застосовуючи метод гібридизації. Однак слід підкреслити, що в основі цього методу все ж є елементи випадковості, ,,скарбошукання” (за влучним висловом І.В.Мічуріна).

Завдяки розробленим І.В.Мічуріним дійовим методам перетворення природи штучний добір як метод селекційної роботи піднесено на більш високий рівень.

Як відомо, принцип роботи І.В.Мічуріна полягає в тому, щоб виводити сорти рослин за наперед задуманим планом, шляхом певного добору батьківських форм і системи виховання гібридних сіянців.

Література: