Лекція 1.

F

Зору.

105-109.

Вульфсон Б.Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге XXI

17-25.

План

1. Історичне підґрунтя інклюзивної освіти

2. Історія спеціальної освіти й інклюзії

3. Соціальна та медична моделі порушень

4. Визначення понять «інклюзія», «інтеграція», «порушення психофізичного

розвитку», «особливі потреби».

5. Основні принципи інклюзивної освіти

Список рекомендованої літератури

1. Антология педагогической мысли христианского средневеко¬вья: В 2-х т.

- М., 1994

2. Бут Т.И. Политика включения и исключения в Англии: в чьих руках

сосредоточен контроль / Социальная эксклюзия в обра¬зовании. - М., 2003. - С.

3. Выготский Л.С. Принципы воспитания физически дефектив¬ных детей //

Основы дефектологии. - С-П, М.: Изд-во «Лань» 2003.-С.-96. С. 127 дис.

4. Вульфсон Б.Л. Мировое образовательное пространство на ру¬беже XIX

и XX вв. // Педагогика. - 2002.

века. - М.: УРАО, 1998.

6. Засенко В.В. Рівний доступ до якісної освіти дітей з особливими

потребами / Кроки до демократичної освіти:- 2002. - №1. - С. 34.

7. Инклюзивное образование. Политика, содержание и сравните¬льные

перспективы / Под ред. Ф. Армстронга, Д. Армстронга, Л. Бартона. - Лондон. 2000.

8. Колупаєва A.A. До проблеми понятійно-термінологічних визначень у

сучасній спеціальній педагогіці // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти

корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод, зб. Випуск 8. - K., 2006. - С.

9. Колупаєва А.А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи. Мо¬нографія. -

K.: САММІТ-книга, 2008.

1. Історичне підґрунтя інклюзивної освіти

Розвиток сучасного суспільства детермінує повагу до людського розмаїття, встановлення принципів солідарності та безпеки, що забезпечує захист та повне інтегрування у соціум усіх верств населення, перш за все - осіб з обмеженими можливостями здоров'я. Це зумовлено визначенням головної мети соціального розвитку - створення «суспільства для всіх». В основу такого інтегрування покладено концепцію цілісного підходу, яка відкриває шлях до реалізації прав і можливостей для кожної людини, насамперед, передбачає рівний доступ до здобуття якісної освіти. Принцип доступності сформульовано на засадах дотримання прав людини, викладено в резолюції Генеральної асамблеї ООН від 12 грудня 1997р. в якості пріоритетного завдання - сприяти забезпеченню рівних можливостей для осіб з обмеженими можливостями здоров'я. Цей принцип зумовлює перенесення акцентів з медичних аспектів інвалідності, піклування про осіб з психофізичними порушеннями, захисту та надання їм допомоги в адаптації до навколишнього середовища на реформування самого соціуму, де особа з психофізичними порушеннями має змогу задовольнити свої потреби, перш за все, потребу здобути якісну освіту. Якісна освіта передбачає задоволення особливих 2 освітніх потреб кожного індивіда, в тому числі й з порушеннями психофізичного розвитку, без відриву такої особи від звичного соціального оточення, сім'ї,друзів.

Принципи доступності та задоволення особливих освітніх потреб осіб з порушеннями психофізичного розвитку стали наріжним каменем інклюзивної освіти, освітньої системи, що базується на принципі забезпечення основного права дітей навчатися в загальноосвітньому закладі за місцем проживання із відповідним психолого-педагогічним супроводом та кореційно-реабілітаційною підтримкою.

В еволюції стосунків суспільства і держави до осіб і відхиленнями В розвитку виділяється п'ять періодів, які охоплюють часовий проміжок у дві з половиною тисячі років шлях від ненависті й агресії до прийняття, партнерства та інтеграції осіб з обмеженими психофізичними можливостями.

Еволюція ставлення суспільства та держави до осіб з психофізичними порушеннями й становлення системи спеціальної освіти Період еволюції Етапи становлення системи спеціальної освіти

Хронологічні межі

Від агресії та зневаги до усвідомлення необхідності піклуватися про дітей з особливостями розвитку .Формування передумов виникнення національної системи спеціальної освіти 966-1715 рр.

Від усвідомлення необхідності піклуватися про осіб з відхиленнями в розвитку до усвідомлення необхідності навчати частину 3 них Формування передумов виникнення національної системи спеціальної освіти 1715-1806 рр.

Від усвідомлення можливостей до усвідомлення доцільності навчання трьох категорій дітей: з порушенням слуху, зору та розумово відсталих .Розгортання мережі спеціальних навчальних закладів та оформлення паралельних систем спеціальної освіти 1806-1927 рр.

Період еволюції Етапи становлення системи спеціальної освіти .

Хронологічні межі. Від усвідомлення необхідності навчати певну частину дітей з порушеннями до розуміння необхідності навчати всіх дітей з відхиленнями в розвитку .Удосконалення вертикальної та горизонтальної структур системи спеціальної освіти, її диференціація 1927-1991 рр.

Від сегрегативного навчання дітей з особливими освітніми потребами до інклюзивного навчання.Розвиток національної системи спеціальної освіти з провідною тенденцією інклюзії 1991р.- донині . Перший період (996-1715 рр.) - від агресії та зневаги до усвідомлення необхідності піклуватися про людей з відхиленнями в розвитку. Умовною межею цього періоду в Західній Європі є відкриття в Німеччині першого притулку для сліпих (1198 р). У Російській імперії створюються перші монастирські притулки (1706-1715 рр.). Другий період (1715-1806 рр.) - від усвідомлення необхідності піклуватися про осіб з відхиленнями в розвитку до усвідомлення навчати частину з них. Умовна межа - відкриття у Франції спеціальних шкіл для глухонімих і сліпих (1770-3 1784 рр.). У Російській державі - відкриття перших спеціальних шкіл для глухих та сліпих (1806-1807 рр.). Третій період (1806-1927 рр.) - від усвідомлення можливостей до усвідомлення доцільності навчати три категорії дітей: з порушеннями слуху, зору та розумово відсталих. Умовний кордон - остання чверть XIX століття. Ухвалення у західноєвропейських державах законів про загальну початкову освіту і на цій основі - законів про навчання глухих, сліпих і розумово відсталих дітей. У Радянському Союзі - створення спеціальних шкіл для глухих, сліпих і розумово відсталих дітей у зв'язку з прийняттям Закону про Всеобуч (1927-1935 рр.). Медична модель, як світоглядна, що формувала суспільну думку стосовно осіб з обмеженнями і панувала до початку 60-х років XX ст. Передбачала: людина з особливостями розвитку є насамперед хворою людиною і, спеціальних, потребує певного лікування, піклування, перебування у спеціальних умовах, найчастіше сегрегативних. За цією моделлю особи з порушеннями розвитку розглядалися як об'єкти неповноцінності, які потребували благочинності та опіки. Саме в цей період особам з порушеннями розвитку пропонувалося перебувати винятково в сегрегативних умовах: лікуватися, навчатися, здобувати професію і навіть, у подальшому, проживати.

У 70-х роках XX ст., як альтернатива медичній моделі, виникла теорія «соціальної співвіднесеності» (соціальна модель). На думку багатьох європейських учених Джонсона, Мілза, Мюллера, ця теорія співзвучна вченням Л. Виготського, яке сприяло усвідомленню природи компенсаторних можливостей людини, її соціальної спрямованості й слугувало підґрунтям для визначення теорії соціальної співвіднесеності. Ще в 30-х роках вчений зазначав, що загальні уявлення про «дитячу дефективність» у науковій літературі й на практиці перш за все пов'язуються з біологічними причинами, а соціальні моменти вважаються другорядними, хоча саме вони є першочерговими, головними [5,с. 101].

4. Визначення понять «інклюзія», «інтеграція», «порушення психофізичного розвитку», «особливі потреби».

Починаючи з 90-х років XX ст. провідною моделлю сучасних суспільно-соціальних стосунків стосовно осіб з обмеженими можливостями, зокрема, неповносправних дітей, визначено інклюзію, яка грунтується на визнанні та повазі індивідуальних людських відмінностей і передбачає збереження відносної автономії кожної суспільно-соціальної групи, а уявлення та стиль поведінки, притаманний традиційно домінуючій групі, мають модифікуватися на основі плюралізму звичаїв та думок.

Основоположним в інклюзивних підходах є те, що не особистість має прилаштовуватися до суспільних, соціальних, економічних стосунків, а навпаки - суспільство має створити умови для задоволення особливих потреб кожної особистості. Водночас особливості не повинні сприйматися «як явище виняткове, приречене», наявність того чи іншого порушення не зумовлює маргінальність життєвого шляху людини. В центрі уваги цієї моделі суспільної поведінки є:

− автономність;

− участь у суспільній діяльності; створення системи соціальних зв'язків;

− прийняття суспільством усіх без обмежень, кожної особистості. Категоріальність дітей з особливими потребами 4 .Широке вживання терміна «діти з особливими потребами» зініціювала Саламанкська декларація, опублікована у 1994 р.. Тут подано його основне визначення «особливі потреби». Воно стосується всіх дітей і молодих людей, чиї потреби залежать від різної фізичної чи розумової недостатності або труднощів, пов'язаних з навчанням. Чимало дітей мають труднощі в навчанні, відтак - спеціальні освітні потреби на певних етапах свого навчання в школі». Основні принципи інклюзивного навчання: − всі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними; − школи мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх учнів, узгоджуючи різні види й темпи навчання; − забезпечення якісної освіти для всіх завдяки відповідному навчально-методичному забезпеченню, застосуванню організаційних заходів, розробці стратегії викладання, використанню ресурсів і партнерських зв'язків зі своїми громадами; − діти з особливими освітніми потребами мають отримувати додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання.

Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей - всі діти - цінні й активні члени суспільства. Інклюзивні підходи також корисні для сім'ї. Вчителі інклюзивних класів глибше розуміють індивідуальні відмінності й особливості дітей.Інклюзивна система освіти також корисна із суспільної точки

D

0 Xb Xc X

Рисунок 1.1 – Межа виробничих можливостей

Рисунок дозволяє одержати більш чітке уявлення про три взаємопов'язаних поняттях – обмеженості ресурсів, виборі і витратах, як вони інтерпретуються в економіці.

Візьмемо точку F всередині області виробничих можливостей. Очевидно, що вона означає таку комбінацію засобів виробництва і предметів споживання, яка істотно менше, ніж могло б вироблятися при повному і ефективному використанні всіх ресурсів. Вибравши таку точку, ми змирилися б або з наявністю невикористаних ресурсів (наприклад, з безробіттям), або з низькою ефективністю їх використання (наприклад, з великими втратами, у тому числі і робочого часу). Навпаки, точка Е характеризує такий випуск продукції, який недосяжний при повному використанні наявних ресурсів і існуючої технології.

Таким чином, крива ABCD, тобто межа області виробничих можливостей, характеризує одночасно і можливий, і бажаний випуск продукції. Саме з точок, що на цій кривій і представляють різні можливі поєднання випуску засобів виробництва і предметів споживання, ми і повинні (в силу гіпотези про раціональне поводження) вибрати ту, яка для нас найбільш краща.
Чи може суспільство вийти за кордон своїх виробничих можливостей, точніше, зрушити її вгору і вправо? Звичайно, може. Або за рахунок збільшення виробничих ресурсів (відкриття нових родовищ корисних копалин, освоєння нових земель, залучення у виробничу діяльність раніше непрацюючих, в тому числі і іммігрантів, будівництво нових підприємств), або за рахунок технічних і технологічних нововведень.

Якщо нова техніка, нові технологічні процеси будуть впроваджуватися одночасно і приблизно в рівній мірі у всіх галузях, то межа виробничих можливостей (рис. 1.2, а) зрушиться з положення AD у положення A₁D₁ і можливості випуску та засобів виробництва, і предметів споживання при тих самих ресурсах збільшаться приблизно в рівній мірі. І крапка Е, що лежить поза колишніх меж області виробничих можливостей, виявиться тепер досяжною.

Y a Y б

A₁ A₁

A E A

0 D D₁ X 0 D X

Рисунок 1.2 – Зсув межі виробничих можливостей

Якщо ж нововведення будуть здійснюватися переважно в галузях, що виробляють засоби виробництва, розширення області виробничих можливостей виявиться зрушеним вліво, як показано на малюнку.