Параметри конфліктів

Рис. 10. Параметри конфлікту

Гострота конфлікту. Це параметр конфлікту, що визначає ступінь загострення протиріччя, котре є джерелом виникнення даного конфлікту. Вона проявляється в ступені активності учасників конфлікту під час здійснення конфліктних дій один проти одного, ступінь конфронтації сторін.

На думку Г.Зиммеля, факторами загострення конфлікту є: високий рівень організованості груп; високий рівень згуртованості груп; високий рівень емоційності учасників конфлікту; високий рівень попередньої згоди; переростання конфлікту з досягнення цілі в самоціль; зв’язок предмета конфлікту з найбільш суттєвими цінностями і проблемами суб’єктів конфлікту.

Тривалість конфлікту. Цей параметр конфлікту встановлює часові межі його протікання. Є конфлікти, що виникають і зникають дуже швидко, як вибух. Є такі, що тривають роками. Затяжний конфлікт може фактично стати перманентним, якщо не буде знайдено шляхів його вирішення.

На думку Л.Козера, тривалість конфлікту залежить від: широти чи обмеженості цілей конфлікту; емоційного накалу конфлікту; збіг чи незбіг образів конфліктної ситуації учасників конфлікту та їх цілей; ступеня поляризації протилежних сторін конфлікту; установок лідерів протилежних сторін щодо результатів конфлікту; уміння сторін переконувати одна одну.

Розглядаючи тривалість конфлікту, треба мати на увазі, що іноді виникає феномен „ситуації постконфліктного синдрому”, коли один конфлікт, що закінчився, “плавно” переростає в інший, хоча зовні це може виглядати як тривалий розвиток одного і того ж конфлікту.

Постконфліктний синдром характеризується напругою у відносинах сторін, що раніше конфліктували, продовженням незбігу оцінок і думок відносно об’єкта конфронтації, що завершилася. Постконфліктний синдром при загостренні відносин може виявитися початком повторного конфлікту на інших рівнях із новим складом учасників, навіть з інших причин.

Проблема тривалості конфлікту потребує з’ясування питання про початкову межу конфлікту (коли він починається?). Його завершальний пункт (коли він вважається завершеним?). Щодо першого питання, то тут немає однозначної відповіді:

· конфлікт починається з виникнення протиріччя між певними соціальними суб’єктами („виникло джерело – виник конфлікт”),

· конфлікт починається з усвідомлення суперечливості позицій певних соціальних суб’єктів (виникла причина конфлікту – виник конфлікт),

· конфлікт починається з початком конфліктних дій (привід або інцидент).

Зрозуміло, що тривалість конфлікту в кожному окремому випадку буде визначатися по-різному. Крім того, закінчення конфлікту може трактуватися неоднозначно:

· зникнення одної із сторін конфлікту;

· „розведення” сторін конфлікту, що знімає загострення протиріч, зникнення предмета конфлікту (об’єктивний параметр);

· утрата почуття конфліктності позицій (суб’єктивний параметр – сторони конфлікту втрачають усвідомлення суперечливості своїх позицій) – конфліктери перестають себе вважати такими;

· досягнення домовленостей щодо предмета конфлікту;

· зникнення зовнішніх проявів конфлікту.

Інтенсивність конфлікту. На думку Р.Дарендорфа, інтенсивність конфлікту означає енергію, що вкладається учасниками в конфлікт, а разом з тим і соціальну важливість певних конфліктів. У реальному житті відбуваються конфлікти різної інтенсивності. Це пов’язано з різними факторами. Виникнення конфліктів малої інтенсивності пов’язують з дією суб’єктивних факторів – незбіг темпераментів, типів соціалізації, способу життя. Для виникнення конфліктів високої інтенсивності мають значення, перш за все, колізії інтересів та ситуацій (об’єктивні фактори).

Інтенсивність конфлікту буде більшою, якщо для учасників конфлікту багато, що пов’язано з ним, тобто ціна поразки вище. Р.Дарендорф зазначає: „Чим більше значення надають учасники зіткненню, тим воно більш інтенсивне. Це можемо пояснити прикладом: боротьба за головування у футбольному клубі може проходити буйно і дійсно насильницьки, але, як правило, вона означає для учасників не так багато, як у випадку конфлікту між підприємцями та профспілками (з результатом якого пов’язані шанси на виживання)”.

На інтенсивність конфліктів впливають: умови організації конфліктних груп; рівень маніфестування конфліктів; здатність одної із сторін до організації, наявність для цього соціальних та технічних умов або заборона її організації; часткове проявлення конфлікту; високий рівень мобільності між сторонам конфлікту сприяє зменшенню інтенсивності конфліктів (чим сильніше суб’єкт прив’язаний до своєї соціальної позиції, тим більш він прив’язаний до конфлікту і навпаки); напластування конфліктів різного роду один на один, якщо зони конфліктів розподілені, то з кожним окремим конфліктом не так багато пов’язано, тоді знижується ціна поразки (наприклад, напластування конфліктів мало місце в Україні на початку 90-их років: конфлікт між старими й новими політичними силами, між різними конфесіями, інтернаціоналістами і націоналістами тощо).

На думку деяких дослідників, зростання інтенсивності конфлікту описується терміном ескалація конфлікту, про який ішлося вище. У той час ескалація конфлікту означає і зростання гостроти конфлікту, і його розширення.

Зрілість конфлікту. Ця характеристика конфлікту визначає рівень усвідомлення його учасниками суперечливості своїх позицій. Коли суб’єкти конфлікту усвідомили несумісність своїх позицій, виявили готовність подолати несумісність, позбавитися її, ми говоримо про зрілий конфлікт. У тому випадку, коли один із учасників або не вбачає суперечності своїх позицій та позицій інших, або невпевнений у необхідності відстоювання власних інтересів, конфлікт є незрілим, часто це ще передконфліктна ситуація, а не власне конфлікт.

Зрілість конфлікту обумовлена не тільки суб’єктними факторами, а й об’єктивними. Наочні приклади дає наша дійсність – невиплата заробітної плати два-три місяці зараз, як правило, не викликає конфліктів. Раніше навіть несвоєчасна виплата авансу могла викликати конфлікт між адміністрацією та працівниками підприємства. У нових умовах конфлікти зріють інакше.

Направленість конфлікту. Цей параметр визначається двояко – деструктивною чи конструктивною направленістю. На думку М.Дойча, конфлікт набуває деструктивного характеру, коли учасники незадоволені його результатами завершення і відчувають себе обділеними. Аналогічно, конфлікт має конструктивну направленість, якщо учасники задоволені результатами і вважають, що він був для них корисним.

Поширення конфлікту. На думку деяких конфліктерів, важливим параметром, що характеризує розвиток конфлікту, є поширеність конфлікту на тій чи іншій території. Поширений на значній території конфлікт має і більшу інтенсивність (“складається” енергія багатьох людей – від цього зростає його значущість), і більшу тривалість (оскільки „погашений” в одному місці, він розпалюється в іншому). Широта конфлікту, як правило, обумовлена поширенням подібних протиріч на різних територіях проживання людей, у різних соціальних спільностях і організаціях. Як зазначав Зиммель, подібні протиріччя породжують подібні конфлікти. Це говорить про те, що широкі соціальні конфлікти найчастіше є сукупністю подібних конфліктів, а не одним конфліктом. Тому тактика їх розв’язання може ґрунтуватися на поступовому „виведенні” з конфлікту різних соціальних груп, не пов’язаних безпосередніми соціальними зв’язками.

Ступінь насильства, що застосовується в конфлікті. Полярні з точки зору насильницьких дій демонстрація, мітинг протесту, революція або війна – є насильством. Вважають, що високий рівень насильства обумовлюється високою гостротою та інтенсивністю конфлікту. У той же час Р.Дарендорф зазначає, що інтенсивність та насильство є змінними, що діють незалежно одна від одної: не кожний насильницький конфлікт є інтенсивним і навпаки. На його думку, під насильством розуміють засоби, які обирають сторони конфлікту, щоб здійснити свої інтереси. Він пише: „Відзначимо тільки деякі пункти на шкалі насильства: війна, громадянська війна, узагалі збройна боротьба із загрозою для життя учасників, можливо, будуть складати один полюс; бесіда, дискусія і переговори відповідно з правилами ввічливості з відкритою аргументацією – інший. Між ними знаходиться велика кількість більш або менш насильницьких форм зіткнень між групами – страйк, конкуренція, запеклі дебати, бійка, спроба взаємної омани, погроза, ультиматум тощо”.