Лекція 12. Соціальне проектування
Завдання для практичного заняття
Робота у мікрогрупах.
Завдання 1. Проаналізуйте вид конфлікту за обсягом (внутріш-ньоособистісні, міжособові, між особистістю і групою, міжгрупові), джерелом виникнення, тривалістю, напругою тощо.
Завдання 2. Проаналізуйте ситуації за стадіями розвитку конфлікту (попередня, зародження, дозрівання, усвідомлення, вибух, розширення). За можливості виявіть позитивні і негативні функції конфлікту.
Завдання 3. Користуючись алгоритмом управління конфліктом, запропонуйте можливі стратегії і тактики:
1. Аналіз конфліктної ситуації: виявлення учасників, об'єкта, предмета, джерела; аналіз причин; аналіз мотивів участі у конфлікті; стадія (деструктивна, конструктивна); розташування сил; усвідомлення реальної проблеми; визначення власної позиції; характеристика учасників, рівня розвитку колективу, ступеня його згуртованості;
2. Визначення мети (чого я бажаю? — зняти напруження, зняти протиріччя тощо), планування роботи;
3. Прогнозування можливих дій учасників конфлікту, наслідків його розвитку, залежно від цього визначається стратегія обраної поведінки;
4. Реалізація обраної стратегії і тактики, організація зворотного зв'язку;
5-6. Контроль, регулювання, рефлексія тактичних прийомів (за необхідності зміна стратегії).
Рекомендована література:
1. Корнелиус X., Фейр Ш. Выиграть может каждый. Как разрешать конфликты. — М.: Стрингер. — С. 182-199.
2. Фирсов М.В., Шапиро Б.Ю. Психология социальной работы: Содержание и методы психосоциальной практики: Учебн. пособие для студ. высш. учеб. заведений. — М.: Изд. центр "Академия", 2002. — С. 83-123.
3. Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учебн. пособие для студ. высш. учеб.заведений. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. — С. 402-425.
4. Социальная работа. /под общ. ред. проф. В.И. Курбатова. — Ростов-на-Дону:Феникс. — С. 345-350.
Соціальне проектування бере свій початок з розробки інновацій та інноватики в соціальній роботі. Дослівний переклад англ. слова " іппоуаііоп" — введення нового в практику. Узагальнене визначення може бути таким: інновація (нововведення) — це внесена, впроваджена в практику новинка, завдяки якій відбуваються позитивні зміни і досягається необхідний ефект. Інновація — це продукт уяви, наслідок фантазій щодо можливих змін у технології того чи іншого процесу чи способу дій, це нові ідеї, які можна практично використовувати, це зміни й перетворення, що призводять до вдосконалення діяльності.
Нововведення являє собою спосіб розв'язання протиріч між заперечуваним старим, що вичерпало себе, та перспективним новим, що утверджує себе.
Методологічною основою інновацій у різних сферах життя виступає діалектичний закон заперечення запереченням.
Останніми роками активно розвивається нова галузь знання — інноватика, яка досліджує питання теорії та практики нововведень.
Інноватика — механізм прилаштування до змінного навколишнього середовища, перетворення та інновацій.
Нововведення в соціальній роботі класифікують таким чином:
• винахід нових технологій (наприклад, нового інструментарію, оцінювання потреб клієнтів, заняття з іпотерапії тощо);
• адаптація чи зміна існуючих технологій (наприклад, модифікація експертного оцінювання роботи з дорослими для використання його в роботі з дітьми);
• нові сфери використання існуючих технологій, що називають технологічним переносом (наприклад, використання наукового інструментарію для практичних оцінок);
• використання існуючого методу іншою групою користувачів;
• соціальне проектування.
Класифікації нововведень.
За сферами громадського життя: соціальні, політичні, економічні інновації, інновації у культурно-духовній сфері. Соціальні інновації в свою чергу класифікують за тим, у якому структурному компоненті соціальної сфери вони відбулися: пенсійному забезпеченні, соціальному обслуговуванні, зайнятості населення, охороні праці, житловій політиці, сімейній політиці, медичному обслуговуванні, сфері освіти тощо.
За предметним змістом інновації поділяють на: продуктні, технологічні та інноваційні сфери послуг.
За масштабами використання: одиничні (виконуються на одному об'єкті) та дифузні (розповсюджені по кількох об'єктах).
Інноваційний процес — процес пошуку або винайдення нової ідеї, її розробки та експериментальної апробації (первинного запровадження), поширення та використання.
Завдання управління інноваційним процесом:
• ознайомлення з методами подолання.опору в організації;
• знання етапів планування та здійснення змін;
• знання стратегії управління у перехідний період;
• розуміння необхідності управління.
Інноваційний процес вбирає в себе інноваційну діяльність, спрямовану на використання наукового знання і практичного досвіду з метою вдосконалення існуючої практики (наприклад, соціального обслуговування).
Етапи інноваційного процесу: інноваційний задум; проект; план; оцінка; експеримент та впровадження.
В науковій літературі виділяють методи пошуку та генерування ідей: "мозковий штурм", метод номінальної групи (МНГ), метод Дельфі, метод віднесеної деструктивної оцінки, метод цільових обговорень, круговий збір ідей, метод конкретних випадків, метод "вогню по керівнику", метод вільних асоціацій, метод порівняльних оцінок, метод розстановки проблеми за значущістю, "круговий метод", метод поіменного висування, "мета-план", метод матричного структурування, метод "за-проти", метод утопічних ігор, метод латентного мислення, метод блокнота, "піраміда ідей".
Соціальне проектування — це різновид усвідомленої інноваційної діяльності.
Соціальний проект — це сконструйоване ініціатором проекту соціальне нововведення, метою якого є створення, модернізація або підтримання в середовищі, що змінюється, матеріальної або духовної цінності. Це нововведення мусить мати просторово-часові кордони, а його влив на людей — визнаватися позитивним за соціальним значенням.
Проекти надають можливість апробації (пілотування) ідей, пошуку та концентрації відповідних ресурсів. Проект соціальної роботи інколи розуміють як інтегровану систему, що складається із: сформульованих проектних цілей; створених для цих цілей соціальних установ, фізичних об'єктів, систем соціального захисту; розроблених та затверджених відповідних документів — програм, планів, кошторисів, розрахунків тощо; розрахованих матеріальних ресурсів — матеріальних, фінансових, трудових, часових; комплексу управлінських рішень, заходів з досягнення цілей.
Типи проектів. За характером запланованих змін: інноваційні проекти, підтримуючі проекти; за характером діяльності: освітні проекти, науково-технічні проекти, культурні проекти, інші послуги; за масштабами: мікропроекти (до 10 тис. доларів США, малі проекти — 10-100 тис. доларів США, мегапроекти — понад 100 тис. доларів США); за особливостями фінансування (інвестиційні, спонсорські, кредитні, бюджетні, субсидійовані, благодійні); за термінами реалізації: короткотермінові (1-2 роки), середньотермінові (2-5 років), довготермінові (понад 5 років).
Життєвий цикл проекту, оцінка існуючої ситуації, поява ідеї; планування проекту; впровадження проекту; оцінка результатів; моніторинг виконання проекту; нові ідеї.
Етапи виникнення нововведень:
1. На основі аналізу інформації, що надходить з навколишнього середовища виявлення імпульсу змін.
2. Визнання неспроможності колишнього шляху, колишніх цінностей та ідеалів.
3. Перша реакція на зміни: подолання опору.
Напрямки реалізації програми ЮНІСЕФ "Здоров'я та розвиток молоді" (програми, проекти):
• просвітницька діяльність серед молоді та її лідерів стосовно навчання соціальним навичкам: участі у прийнятті рішень, формуванні здорового способу життя, в заходах профілактики ВІЛ/ СНІДу, у програмі за методикою "рівний — рівному" тощо;
• підготовка фахівців для проведення нових для країни форм роботи з дітьми та молоддю;
• адаптація та реалізація існуючих соціальних проектів, розрахованих на роботу з конкретною групою молоді;
• видання інформаційних, методичних та дидактичних матеріалів, розроблених на підставі досвіду реалізації програм з формування здорового способу життя;
• підтримка проведення заходів (конференції, ярмарки), спрямованих на поширення досвіду, накопиченого в ході реалізації соціальних проектів;
• проведення досліджень, необхідних для подальшої роботи з проблем здоров'я і розвитку молоді, для вивчення ситуацій та проведення оцінки;
• технічна підтримка партнерів.
Зміст діяльності соціальних працівників із формування здорового способу життя.
Так, в аспекті досягнення мети щодо створення сприятливого соціального оточення важливими є проекти, орієнтовані на інформаційне забезпечення діяльності молоді за принципом "Рівні — рівним". Основний принцип цих програм полягає в тому, що молодь з великою довірою ставиться до тієї інформації, яку одержує від своїх же ровесників, а ще більше — до інформації, створеної молодими. Саме на це були спрямовані підпроекти створення молодіжних інформаційних, ресурсних центрів, семінари інформаційних волонтерів, розробка інтерактивного модуля для молодіжних інформаційних центрів. У рамках реалізації цих програм були напрацьовані інформаційні матеріали з профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі, в розробці їх взяла участь значна кількість представників молоді, які вивчили, усвідомили і змогли донести до ровесників необхідність ведення здорового способу життя. Важливо, що ресурсні центри при соціальних службах і НДО стали місцем, де потрібну інформацію стосовно здорового способу життя, прав дитини можуть надати не тільки дітям та молоді, але й батькам, вчителям, спеціалістам, які працюють з молоддю. Сюди можуть звернутися за допомогою і кризові категорії людей, що мають проблеми. Популярність таких центрів досить значна у молодіжному середовищі.
1. Наявність освіти про здоровий спосіб життя.Чинник нестачі фахівців чи їхньої недостатньої кваліфікації. Чинник тематики освіти.
2. Поінформованість про здоров'я та її зміст.Чинник впливовості інформації.
Чинник особливостей засобів масової інформації.