Соціальне прогнозування.
Прогнозування— це соціальна теорія пізнання, яка знаходиться у специфічній взаємодії з цілим рядом груп знань, які тією чи іншою мірою розглядають в якості основного об'єкта майбутнє, здійснюють аналіз на різних рівнях — теоретичному, психолого-інтуїтивному, практичному — проблеми близького і далекого майбутнього.
Об'єктом прогнозу є процеси (явища, події), на які спрямовано дослідження з метою вироблення прогнозу.
Метою його є правильна оцінка всього нового, що в сучасних умовах позитивно впливає на соціальне життя, що із сучасного життя може не тільки зберігатися, але і переходити в майбутнє. Це стосується різних форм соціального життя, принципів, змісту і методів діяльності.
Прогнозування слугує підготовці завчасно підготовлених пропозицій, проектів, програм, рекомендацій і оцінок, тобто визначає, в якому напрямку бажаним є розвиток об'єктів в області, що досліджується (культура, охорона здоров'я, освіта, сільське господарство) і як насправді може відбуватися розвиток.
Відповідно до цього визначають і типи завдань прогнозування: визначення і мотивування мети розвитку; визначення засобів, способів, шляхів досягнення цілей.
Соціальне прогнозування— це дослідження соціальної системи на більш глибокому рівні, який дає можливість передбачати, прогнозувати майбутнє, яке одночасно виступає як синтез різнобічних знань про суспільство.
Виділяють кілька етапівсоціального прогнозування:
аналітичний,
дослідницький,
програмний,
організаційний.
Аналітичний етап повинен визначити стан і тенденції розвитку об'єкта прогнозування і відповісти на запитання: яким є бажаний рівень задоволення конкретних суспільних потреб, досягнення яких пов'язано з зозвитком об'єкта прогнозування; які результати майбутнього розвитку і в яких галузях, сферах є бажаними і необхідними для досягнення бажаного рівня.
Дослідницький етап відповідає на такі запитання:
які можливі результати майбутнього розвитку в указаних областях досліджуваного об'єкта;
які проблеми виникають через невідповідність необхідних і можливих результатів майбутнього розвитку;
чітко сформулювати проблему, яка виникає в результаті дослідження і яка підлягає вирі-іюнню.
Програмний етап зумовлює отримання відповідей на питання:
яким є можливі шляхи (варіанти) досягнення бажаних і небажаних результатів:
який проміжок часу займе реалізація кожного із можливих результатів;
який ступінь впевненості в реалізації кожного із можливих варіантів (шляхів) вирішення.
Організаційний етап— це кадрові, матеріально-технічні і фінансові ресурси, які необхідні для реалізації кожного із можливих варінтів; комплекс організаційно-технічних заходів, які забезпечують отримання певних результатів у досягненні того чи іншого варіанту; Означення найбільш раціональних з них.
Система методів і способів прогнозування називається методикою прогнозування, яка включає в себе такі етапи:
1) передпрогнозна орієнтація: визначення об'єкта дослідження (охорона здоров'я, уденти, пенсіонери та інш.), предмета дослідження (наприклад, рівень економічної захищеності студентів), проблеми, цілі, завдання, час роведення; висунення робочих гіпотез, вибір методів; визначення труктури та організації дослідження;
2) прогнозний фон — збір даних, які впливають на розвиток об'єкта: рішення, нові документи, езпосередні події, при цьому враховуються процеси у суміжних областях;
3) пошукова модель — узагальнене бачення об'єкта в системі основних показників, параметрів, які відображають його характер і структуру;
4) пошуковий прогноз — проекція первинної моделі у майбутнє відповідно до тенденції, яка спостерігається із врахуванням факторів прогнозного фону з метою виявлення проблем, які підлягають вирішенню;
5) нормативний прогноз — проекція первинної моделі в майбутнє відповідно до заданих цілей і норм за заданими критеріями;
6) оцінка ступеня достовірності і уточнення прогностичних моделей через систему експертного опитування;
7) вироблення рекомендацій для підготовки оптимальних рішень на основі співставлення прогностичних моделей.
В сучасних умовах налічується більше 200 методів прогнозування. Серед них найбільш поширеними є методи екстраполяції і експертизи, які основані на часових і параметричних рядах ретроспективного розвитку об'єкту прогнозування. Інші методи базуються на використанні обчислювальної техніки, розробці спеціальних алгоритмів і програм, які вимагають значних затрат ресурсів і більш високої кваліфікації розробників прогнозів: багаторівнева морфологія, багаторівнева експертиза, матричні методи.
Екстраполяція – 1) наближене знаходження за рядом даних значень функції інших її значень, що містяться поза цим рядом. 2) поширення кількісних (статистичних) висновків, одержаних у результаті вивчення соціально-економічних явищ та процесів досліджуваної сукупності, на іншу однорідну сукупність, на інший час.
Асоціативні методи — процедури прогнозування на базі побудови специфічних аналогових моделей реальних об'єктів і процесів.
Ігри — метод, який використовується в безпосередніх передпланових дослідженнях, а також для верифікації прогнозів.
Імітування — побудова математичної моделі з метою навчання і верифікації рішень як результатів прогнозного дослідження.
Індивідуальне передбачення експерта — оцінка провідного спеціаліста-лідера, експерта в даній області аналізу, дослідження.
Інтуїтивні методи (передбачення) — найбільш широко використовуються в системі управління, а також при прогнозуванні різних соціальних явищ, базуються на широкому залученні найбільш компетентних експертів і постійному підвищенні їх кваліфікації, відповідальності за експертизу.
Історична аналогія — перенесення у часі чи із інших областей знань виявлених закономірностей, тенденцій розвитку схожих подій.
Каузальне моделювання — встановлення причинно-наслідкових зв'язків відомих фактів.
Класифікаційні ознаки методів прогнозування — специфічні відмінності за ступенем форматизації, за принципом дії і за способом отримання інформації.
Класифікація методів — вибір методів, адекватних завданням, які вирішуються.
Метод Дельфі зумовлює кілька етапів автономного опитування експертів, які об'єднані в групи. Існує кілька спеціальних методик обробки і відбору результатів експертних опитувань.
Методи випереджаючої інформації — групи методів, заснованих на властивостях науково-технічної інформації випереджати практичне втілення досягнень науки.
Мозкова атака — колективна оцінка, яка регламентована особливими правилами, які засновані на стимулюванні творчої діяльності експертів шляхом спільного обговорення проблеми.
Статистичне моделювання — розробка і аналіз моделей, які створюються на базі статистичного матеріалу минулого і сучасності.
Сценарій — розробка і опис передбачуваного курсу подій в досліджуваній сфері (середовищі, системі) та її оточенні, починаючи з конкретного даного вихідного етапу і закінчуючи часом випередження прогнозу.
Евристичні методи — ґрунтуються на аналізі історичних і системних детермінуючих зв'язків. Механізм передбачення базується на екстраполяційних, сценарних, імовірних прогнозах, статистичному моделюванні.
Серед видів і технологійсоціального прогнозування виділяють:
прогноз рівня життя і зайнятості населення,
прогноз пенсійного забезпечення,
прогноз економічної безпеки (бідність, безробіття),
прогнозування екологічних процесів та інш.
Прогнозування як технологія соціальної роботи — дослідження соціальної системи з метою передбачення ефективності форм, методів, підходів, проектування і програмування соціальної роботи з окремим клієнтом на рівні індивідуальної роботи, групою, спільнотою, громадою на мезорівні, діяльності соціальних служб, організацій і установ на макрорівні соціальної роботи. Вибір методів прогнозування залежить від змісту соціальної роботи, певного її напрямку, категорій клієнтів тощо.
Питання і завдання до семінарського заняття:
/. Охарактеризуйте науковий характер соціального моделювання і прогнозування.
2. Як соціальне моделювання і прогнозування можуть поліпшити соціальну ситуацію певної соціальної групи?
3. Яким чином можливо застосовувати соціальне моделювання і прогнозування щодо поліпшення життя окремої особистості?
4. Які етапи соціального моделювання і прогнозування використовуються у практиці соціальної роботи?
5. На основі аналізу наукових даних, прикладів із практичної роботи соціальних працівників визначте вірогідність соціальних прогнозів.
6. Чим відрізняється соціальне прогнозування від педагогічного ?