Конституційні обов’язки громадян України.

Основні права і свободи людини і громадянина.

Система органів державної влади в Україні.

Механізм держави (поняття) – це система всіх державних організацій, які виконують її завдання і реалізують її функції.

Апарат держави (поняття) - це система всіх органів держави, які виконують її завдання та функції.

Орган держави – це структурно організований колектив державних службовців (або один державний службовець), котрі наділені владними повноваженнями та необхідними матеріальними засобами для виконання певних завдань і функцій держави. Законодавчі органи – Верховна Рада України. Глава держави – президент.

Виконавчі органи держави:

- вищі – Кабінет міністрів України, Рада міністрів АР Крим

- центральні – міністерства, відомства

- місцеві – адміністрації, управління, комітети, відділи, департаменти…

Судові органи держави

- Конституційний Суд України

- Органи загального судочинства на чолі з Верховним судом України

- Органи спеціального судочинства (Господарські суди, Адміністративні суди)

Контрольно-наглядові органи держави – прокуратура, уповноважений парламенту з прав людини і громадянина, податкова служба, служба безпеки, міліція.

Права людини – це певні можливості людини, необхідні для задоволення цих потреб в нормальному існуванні та розвитку в конкретних історичних умовах, що об’єктивно зумовлені біологічними властивостями та досягнутим рівнем розвитку суспільства та повинні бути однаковими (загальними) та рівними для всіх людей.

І. Залежно від виду носіїв цих можливостей розрізняють: права людини; права сім'ї, нації (народу); інших соціальних спільнот (класів, суспільних прошарків, груп, громадських об'єднань, трудових колекти­вів тощо); права людства.

ІІ. За змістом (характером) потреб людини, котрі цими правами забезпечуються, права людини поділяються на: фізичні, особистісні, культурні, економічні та політичні права.

ІІІ. За значенням для їх носія - основні (безумовно необ­хідні для його існування та розвитку) і неосновні (які не є життєво необхідними).

IV. За характером, способом здійснення - активні (свобо­да "для", тобто для вчинення активних дій) і пасивні (свобо­да "від", тобто від втручання, від перешкоджування з боку інших суб'єктів).

Юридичний обов'язок — гарантована законом міра суспільне необхідної (корисної) і державно доцільної поведінки особи, об'єктивно обумовлена потребами існування та розвитку інших осіб, соціальних груп, націй, людства.

Конституційний обов'язок — це встановлені україн­ською державою й закріплені в Конституції та її законах зобов'язання осіб у користь держави. Ці зобов'язання підлягають обов'язковому виконанню і зазвичай використовуються на благо суспільних інтересів. Вони мають примусовий характер.

Конституційні обов'язки, передбачені у ст.ст. 66, 67, 68, поширюються як на громадян, так і на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України. З тією метою законодавець вживає термін "кожен". У ст. 66 зазначено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Стат­тя 67 передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. А ст. 68 визначає положення про те, що кожен зобов'язаний неухильно дотриматися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

На відміну від зазначених вище статей, ст. 65 Конституції України передбачає, що обов'язок захищати Вітчизну, незалеж­ність та територіальну цілісність України, шанувати її державні символи покладені виключно на громадян України.

Ст. 51 Конституції України передбачає обов'язок батьків утримувати дітей до їхнього пов­ноліття та обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Оскільки держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах тощо, то вона проголошує повну загальну середню освіту обов'язковою в Україні.

Звідси робимо висновок, що конституційні обов'язки лю­дини та громадянина, їх широта, реальність, гарантованість виражають не лише фактичний і юридичний статус особи в суспільстві, а й суть демократії, яка існує в країні, соціальні можливості, закладені в самому суспільному ладі.

Література