Поняття інформації.

Інформація — це фундаментальне наукове поняття. Наукове визначення інформації дається достатньо просто, якщо припустити, що інформація — це динамічний об’єкт, не існуючий у природі сам по собі, а утворений у ході взаємодії даних та методів. Він існує рівно стільки, скільки триває ця взаємодія, а весь інший час знаходиться у вигляді даних.

Інформація — це продукт взаємодії даних та методів, розглянутий у контексті цієї взаємодії.

Дані — це інформація, подана у формі, сприятливій для формальній обробки персональним комп’ютером або користувачем.

У ході інформаційного процесу дані перетворюються з одного виду в іншій за допомогою методів обробки. Обробка даних включає в себе багато різних операцій.

У структурі можливих операцій з даними можна виділити такі основні операції:

· збір даних — накопичення з метою забезпечення достатньої інформації для прийняття рішень;

· формалізація даних — приведення даних, що надходять із різних джерел, до однакової форми, щоб зробити їх зіставними між собою;

· сортування даних — упорядкування даних за наданою ознакою з метою зручності використання (підвищує доступність інформації);

· групування даних — об’єднання даних за наданою ознакою з метою збільшення зручності використання;

· архівація даних — організація збереження даних у зручній та легкодоступній формі, служить для зниження економічних витрат на зберігання та збільшує загальну надійність інформаційного процесу в цілому;

· захист даних — комплекс заходів, спрямованих на запобігання втрачення даних, на відтворення та модифікацію даних;

· транспортування даних — прийняття та передача (доставлення і постачання) даних між віддаленими учасниками інформаційного процесу. При цьому джерело даних в інформатиці прийнято називати сервером, а споживача — клієнтом.

Для автоматизації роботи з даними, що належать до різних типів, дуже важливо уніфікувати їх форму уявлення. Для цього використовується прийом кодування, тобто визначення даних одного типу через дані іншого типу. В обчислювальній техніці існує своя система — вона має назву двійкова система кодування, ізаснована на уявленні даних послідовністю всього двох знаків: 0 та 1. Ці знаки мають назву двійкових цифр, англійською — binary digit, або скорочено — bit (біт).

Одним бітом можуть бути висловлені два поняття: 0 або 1 (так чи ні, чорне або біле, істинаабо хиба і т. ін.). Якщо кількість бітів збільшується до двох, то вже можна дати чотири різні поняття:

00 01 10 11

Трьома бітами можна закодувати вісім різних значень:

000 001 010 011 100 101 110 111

Збільшуючи на одиницю кількість розрядів у системі двійкового кодування, можна в два рази збільшити кількість значень, які можуть бути присутніми у наданій системі.

Для кодування цілих чисел від 0 до 255 достатньо мати 8 розрядів двійкового коду, що утворюють байт (8 бітів).

0000 0000 = 0

0000 0001 = 1

.. ……………..

. ………………

1111 1110 = 254

1111 1111 = 255

Шістнадцять бітів дозволяють закодувати цілі числа від 0 до 65535, а 24 біти вже більше 16,5 мільйона різних значень. Для кодування дійсних чисел використовується 80-розрядне кодування.

Для визначення об’ємів інформації використовують такі одиниці інформації:

· 210 байт — 1 кілобайт (Кбайт — 1024 байти);

· 210 Кбайт — 1 мегабайт (Мбайт — 1024 Кбайти);

· 210 Мбайт — 1 гігабайт (Гбайт — 1024 Мбайти) і т.д.