І. Процесуальні документи та вимоги щодо їх оформлення
ВСТУП
Діловодство у справах про адміністративні правопорушення.
Характеристика основних документів кримінального провадження.
Процесуальні документи та вимоги щодо їх оформлення.
План
М. Івано-Франківськ – 2012
Майор міліції Габуда А. С.
Час – 2 години
Та соціальної роботи (м. Івано-Франківськ) ЛьвДУВС
ЛЕКЦІЯ №5
з навчальної дисципліни “Документознавство”
для курсантів 4-го курсу факультету громадської безпеки
на тему:
“ПРАВИЛА СКЛАДАННЯ ТА ВЕДЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДОКУМЕНТІВ В ДІЯЛЬНОСТІ ОВС”
Підготував:
старший викладач кафедри адміністративного, цивільного права та процесу
Лекція обговорена і схвалена на засіданні кафедри адміністративного, цивільного права та процесу ФГБ та СР (м. Івано-Франківськ) ЛьвДУВС, протокол № 1 від 28 серпня 2012 року.
Література:
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984, додаток до № 51. – Ст. 1122.
3. Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 35-36, N 37, ст. 446 ).
4. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.20123р.
5. Кримінальний кодекс України від 1 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст.131.
6. Цивільний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 р. — К.: Атіка, 2003.
7. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03. 2004 року (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст.492).
8. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 370-390.
9. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право: Підручник. 4-те вид, доп. І переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – С.656-661.
10. Михеєнко М.М. та ін. Кримінальний процес України: підручник/ М.М.Михеєнко, В.Т.Нор, В.П.Шибіко. – К.: Либідь, 1992 – С. 158-160.
11. Михайленко О.Р.. Складання процесуальних актів у кримінальних справах.- Юрінком. К., 1996.
12. Дадерко Л. Зміст і структура обвинувальної промови прокурора // Право України. 2002, №12, с. 112.
13. Наказ МВС України № 185 «Про Інструкцію з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» від 22 лютого 2001 р.
14. Наказ МВС України № 1217 «Про затвердження Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху» від 22.10. 2003 року.
15. Глущик С. В., Дияк О.В. Сучасні ділові папери. - К., 1998.
16. Головач А.С. Зразки оформлення документів. Донецьк, 1997.
17. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. - К., 1997.
18. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / За ред. Бибик С. П., Михно І.Л., Пустовіт Л.О. та ін. - К., 1997.
19. Діденко А.Н. Сучасне діловодство. - К., 1998.
20. Історія української мови. Лексика і фразеологія. - К.,1983.
Діяльність працівника міліції по розкриттю та розслідуванню правопорушень, забезпечення ним режиму законності і захисту прав громадян супроводжується прийняттям певних рішень та оформлення їх у вигляді процесуальних документів.
Процесуальний документ – невід’ємний атрибут процесуальної дії або рішення, органічна частина процесуального акту. Неприпустиме здійснення будь-якої процесуальної дії без складання передбаченого законом процесуального документа і навпаки. Перебуваючи в нерозривній єдності з процесуальною дією або рішенням, процесуальний документ відображає їх зміст та форму, засвідчує їх хід та результати. Він відіграє суттєву роль у розвитку провадження по справі та здісненні правосуддя, слугує засобом реалізації учасниками процесу своїх прав та законних інтересів, є однією з гарантій їх захисту.
Лише у кримінальному судочинстві можна нарахувати більше 20 різних видів процесуальних документів (постанови, протоколи, доручення, обвинувальний акт, вироки, протести, повідомлення та ін.). Крім цього кожен із таких актів має і свої різновиди.
Не менш важливим є також складання документів у сфері адміністративного провадження.
Тому, в ході сьогоднішньої лекції ми повинні розглянути класифікацію процесуальних документів, їх структуру, особливості складання та вимоги, що пред’являються до їх оформлення.
Як було сказано вище, у адміністративному, кримінальному та інших процесах особливе місце займають процесуальні документи.
Саме в процесуальних документах містяться відповіді на правові питання. По конкретних актах, по їх ефективності дається суспільно-політична оцінка діяльності правоохоронних органів. Більшість документів, складених органами розслідування, прокуратури і суду, мають велике морально-виховне значення, тягнуть певні психологічні наслідки (вирок, обвинувальний акт).
Оформлення прийнятих процесуальних рішень не можна зводити лише до технічної сторони, до форми. Згідно з законом фактичні дані мають бути одержані не тільки в установленому порядку, але і належним чином зафіксовані в протоколах чи інших документах. В протилежному випадку вони не будуть мати сили доказів.
Правильно оформлені процесуальні документи і процесуальна форма в цілому забезпечують встановлення істини у справі, сприяють зміцненню режиму законності.
Оскільки процесуальні документи відносяться до юридичних, то потрібно дати поняття таких документів.
Юридичний документ – це письмовий акт, який встановлює, розриває або припиняє певні правовідносини, або фіксує юридично значимі факти та дії.
Слід у першу чергу звернути увагу на стиль юридичних та інших ділових документів. Мова юридичних документів має бути простою, зрозумілою, витонченою та гармонічною, а стиль - офіційно-діловим.
Можна виділити наступні особливості офіційно-ділового стилю:
1. Мова юридичного документа має бути літературною, без складних граматичних конструкцій та стилістичних зворотів, ясною, зрозумілою, змістовною та доцільною.
2. Характерні прості закінчені речення, відокремлені дієприслівникові звороти, які лаконічно передають потрібні відомості („враховуючи те, що...”).
3. Думки мають викладатися в такій послідовності, щоб одне положення виходило з попереднього та готувало б до розуміння наступного.
4. Не використовуються метафори, елементи просторіччя, жаргонні слова та терміни іноземного походження, слова зі зменшувальними чи збільшувальними суфіксами, оклики, риторичні запитання та інші образно-експресивні засоби.
5. Використовується професійна термінологія, яка вживається в законі („цивільний позивач”, „амністія”, „захисник”, апеляція” та ін.).
Вимоги, яким повинні відповідати процесуальні документи:
1. Законність.
Законність означає, що складений процесуальний документ повинен суворо відповідати правовим нормам, на основі яких він прийнятий.
Процесуальний акт визнається законним, якщо:
- його прийняття передбачено певним нормативним актом;
- він винесений компетентною особою;
- постановлений при додержанні умов, передбачених в законі;
- відповідає процесуальній формі;
2. Обґрунтованість.
Висновки та рішення, які викладені в акті, мають ґрунтуватись на сукупності фактів, на достатніх доказах. Обґрунтованим може бути тільки рішення, яке не суперечить істині, яку можна практично перевірити.
3. Вмотивованість.
Це наявність в акті не тільки опису діяння, події, обставин, а й посилання на докази, аналіз, відповідні пояснення. Мотиви і результати прийнятого рішення повинні бути у повній гармонії. Недопустимою є неправдива мотивація, яка використовується для маскування дійсного мотиву прийнятого рішення.
4. Переконливість.
Як самостійна ознака переконливість процесуальних рішень завжди пов’язана з певною їх оцінкою сторонніми особами.
5. Справедливість.
Ця ознака є особливо необхідною там, де відкривається простір правозастосуванню (скажімо, при доставлені, затримані особи, обранні запобіжного заходу, призначенні покарання).
6. Логічність.
Процесуальний акт повинен бути складений у чіткій логічній послідовності: кожна наступна його частина повинна бути продовженням попередньої і закономірно випливати з неї. Логічність виключає суперечливість, непослідовність викладення, нечіткість висновків і рішень.
Слід зауважити, що процесуальні документи, матеріальна частина процесуальної форми, відносяться до важливих джерел інформації, в тому числі і про те, чи дотримується законність і в якій мірі на окремих стадіях, етапах розслідування певної справи, а також в ході всього процесу.
Не тільки правильне і грамотне складання процесуальних документів має чимале значення, але і їх належна систематизація, правильне розміщення їх у справі, оформлення справи в цілому. Законодавець, по суті, ці питання не регламентує, а вказує тільки, що матеріали справи повинні бути прошиті та пронумеровані.