Системний підхід до комунікацій в організаціях.

Школа людських відносин.

Згідно основної концепції цієї наукової школи, людина є унікальна соціальна тварина, тому з її діяльністю несумісні формалізація організаційних процесів, жорстка ієрархія підлеглості і відсутність горизонтальних зв'язків в організації. Навпаки, горизонтальні організаційні зв'язки неформального характеру між членами організації мають велике значення. Ці зв'язки повинні сприяти функціонуванню формальної організації і забезпечувати згуртованість колективу і захист цілісності особи.

Наявність в організації одночасно вертикальних (владних) і горизонтальних (в основному неформальних) потоків інформації повинна сприяти: задоволенню потреб працівників (передусім у спілкуванні і взаємному обміні поточною інформацією); забезпеченню залученості працівників у процес ухвалення управлінських рішень.

Проте представники школи людських відносин приділяли увагу в основному неформальним комунікаціям між працівниками організації з рівним статусом, забуваючи про їхню взаємодії з адміністрацією, а також (що вважається найголовнішим) про потоки ділової інформації, необхідної для виконання працівниками своїх ролевих обов'язків.

Внесок представників школи людських відносин у вивчення організаційних комунікацій надзвичайно великий, оскільки їм вдалося значною мірою розширити область комунікаційних зв'язків в організації.

В усіх системних теоріях стверджується, що зв'язки між різними системними одиницями організації є головним моментом в розумінні суті її функціонування. Для ефективної дії цих зв'язків найважливіше значення мають створення, отримання і переробка інформації. Можна сказати, що усі організаційні системи за своєю суттю комунікаційні. Розглядаючи організацію як відкриту систему, системні теорії акцентують увагу на її взаємообміні із зовнішнім середовищем, вивченні потоків інформації, що поступають від інших організацій і від соціальних інститутів (владних, політичних, громадських і так далі). При цьому організаційним комунікаціям надаються різний сенс і відтінки. Так, виділяються командні (управлінські) і інформуючі (такі, що оповіщають) комунікації, внутрішні і зовнішні комунікації і так далі. У рамках системних теорій аналізуються інформаційні потоки, оцінюється якість інформації, що передається як формальними, так і неформальними каналами, а також якість рішень, що ухвалюються, залежно від дії комунікаційної системи.

Реалізація положень системних теорій сприяла підвищенню міри виживаності організації за рахунок налагодження зв'язків з іншими організаціями і інститутами, можливостей поширювати владний вплив і здійснювати обмін цінною інформацією. При зміцненні і успішному функціонуванні зовнішніх зв'язків стають стійкішими і ефективнішими і внутрішні комунікації.

Порівняння основних положень трьох наукових шкіл, що зіграли найбільшу роль у розвитку теорії комунікацій в організаціях, дана в таблиці. 3.1. Аналіз цих положень дозволяє зробити наступний висновок.

З розвитком уявлень про методи створення найбільш ефективних організаційних структур, де поставлені цілі досягаються з найменшими витратами, мінялися і поняття про комунікації і необхідність їх дослідження - від майже повного ігнорування комунікаційних проблем до розуміння значущості їх вдосконалення для будь-якої складної організації і розуміння того, що надійні комунікації - запорука успіху усієї організації.

Таблиця 3.1. Порівняння ролі комунікацій в організаціях в різних наукових концепціях