Вступ до екології людини
Лекція 1.
6.040106
6.140106
ЕКОЛОГІЯ ЛЮДИНИ
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
З ДИСЦИПЛІНИ
для студентів напрямів підготовки
денної та заочної форм навчання
Затверджено
Радою спеціальностей 7(8).04010602, 7(8).04010603, 7(8).04010604
та напряму підготовки бакалаврів
Протокол № від 201__р.
Одеса ОНАХТ 2012
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙЗ ДИСЦИПЛІНИ «ЕКОЛОГІЯ ЛЮДИНИ» для студентів напрямку підготовки 6.040106/ Укл. Г.В. Кіріяк. – Одеса: ОНАХТ, 2011. – 49 с.
Укладач Г.В. Кіріяк, канд. хім. наук., асистент.
Відповідальна за випуск: зав. кафедрою Г.В. Крусір, д-р техн. наук, доцент.
· Передумови виникнення науки “Екологія людини”.
· Визначення “екології людини” як науки; місце екології людини серед підрозділів сучасної екології, об’єкт дослідження і основні завдання екології людини.
· Методи дослідження екології людини.
· Зв’язок екології людини з іншими дисциплінами.
Теорія і практика антропоекологічних досліджень ґрунтуються на осмисленні, переробленні та удосконаленні методів інших дисциплін: природної і соціальної географії, демографії, економіки, соціології, біології, етнографії, медицини. Для створення методичних основ екології людини важливим є розуміння Ті як науки про закони розвитку просторово-часових систем, у яких формуються здоров'я населення і його демографічна поведінка і які виникли на земній поверхні у процесі взаємодії людських спільнот і природних комплексів (антропоекосистем), про методи регулювання цих систем і управління ними. Щоб у процесі вивчення антропоекосистем отримати виважену, комплексну характеристику цих специфічних територіальних утворень, необхідно наявну інформацію інтерпретувати в суто антропоекологічному аспекті з використанням ідей і прийомів, властивих саме екології людини.
Екологія людини як інтегральна дисципліна.
Термін «екологія людини» запропонували у 1921 р. американські дослідники Роберт Парк (1864—1944) і Ернест Берджес (1886—1966). Він був використаний у соціологічних дослідженнях населення м. Чикаго. При цьому вивчали такі соціальні процеси і явища, як урбанізація, соціальна структура, політичні рухи, расові відносини, соціальні зміни, релігія, родина та ін. У 1922 р. американський учений Харлан Берроуз виступив на засіданні Асоціації американських географів з доповіддю «Географія як екологія людини». За його визначенням, екологія людини охоплює відносини між людьми і територією.
Екологія (грец. oikos — оселя, середовище і logos — слово,вчення)людини (антропоекологія) — міждисциплінарна наука, яка досліджує загальні закономірності взаємодії людини, популяції людей з довкіллям, вплив чинників зовнішнього середовища на функціонування людського організму, цілеспрямоване управління збереженням і поліпшенням здоров'я населення.
Цю науку можна розглядати як екологію, в центрі уваги якої перебуває людина. У цьому і полягає головна відмінність між загальною екологією і екологією людини: перша займається визначенням законів існування довкілля, друга — проблемою життєдіяльності людини у ньому.
Антропоекологію не можна ототожнювати з соціоекологією. Перша вивчає взаємодію з природою людини як біологічної істоти на рівні організму та популяції, що займають свою екологічну нішу в загальній екосистемі, а соціоекологія досліджує взаємодії з природою людського суспільства, яке впливає на довкілля господарською діяльністю.
Російський еколог Влаіль Казначеєв назвав екологію людини комплексним науковим напрямом, що досліджує закономірності взаємодії популяцій людей з навколишнім середовищем, питання розвитку народонаселення, збереження і розвитку здоров'я людей, удосконалення фізичних і психічних можливостей людини. Важливе значення екології людини полягає в науково-практичному розкритті закономірностей соціально-екологічного, виробничо-господарського освоєння регіонів планети Земля, особливостей їхнього перетворення з переходом біосфери в ноосферу, вивченні природно-історичних законів збереження і розвитку здоров'я людей у процесі такого освоєння. У космічному аспекті екологія людини стає космічною антропоекологією — комплексом наук про середовище існування людини на Землі та в умовах космічного простору, — вказував вчений.
Предметом екології людини як науки є вивчення взаємодії людського організму і людської популяції із середовищем їхнього існування як цілісної системи, а об'єктом дослідження цієї науки — антропоекосистема. Людина при цьому фігурує на рівнях окремого організму і популяції, а довкілля охоплює природні, культурні, техногенні компоненти.
Отже, метою екології людини є забезпечення суспільства відповідною інформацією, яка сприятиме оптимізації життєвого середовища людини і процесів, що відбуваються у людському суспільстві, гармонізації взаємодії людей між собою і з навколишнім середовищем.
Основне практичне завдання екології людини полягає у створенні здорового, екологічно чистого, безпечного і соціально комфортного середовища існування людини.
Екологія людини виконує численні функції (табл. 1.1).
Функції екології людини
Таблиця 1.1
| Функції | Зміст |
| Теоретико- пізнавальна | Нагромадження, систематизація, узагальнення знань про закономірності взаємодії людини і довкілля; вироблення науково обґрунтованих висновків, прогнозів стосовно змін у природі внаслідок певної діяльності людини, рекомендацій щодо доцільності конкретних заходів |
| Інформаційна | Інформування суспільства про процеси і явища у природі, форми і способи раціональної поведінки людини |
| Просвітницька | Реалізація просвітницьких програм, акцій |
| Виховна | Виховання екологічної культури, формування екологічної свідомості у населення |
| Практично- перетворювальна | Реалізація на основі науково обґрунтованих прогнозів і рекомендацій конкретних заходів щодо збереження, оздоровлення довкілля, оптимізації поведінки людини в ньому |
| Соціально-економічного контролю | Цілеспрямований аналіз ситуацій, обґрунтування суспільних норм, забезпечення функціонування механізмів контролю за їх реалізацією |
| Організаційно- управлінська | Організація, аналіз, коригування процесів в антропоекосистемі |
В екології людини акумульовано надбання багатьох природничих і суспільних наук, унаслідок синтезу яких вона сформувалася у багатовимірну галузь знань, своєрідну філософію гармонійного буття людини у світі. Основна особливість екології людини полягає у виокремленні із загального контексту екології, охорони природи найскладнішого компонента — людини, в дослідженні різноманітних впливів на неї (природного, техногенного, культурного середовища), законів і закономірностей її гармонійного співіснування з довкіллям.
Питання для самоконтролю.
1.Поняття «екологія людини».
2.Основні функції екології людини.
3. Зв’язок з іншими науками.