Наказом про обмеження прав пана щодо селянина були скасована особиста залежність селян (1782 р.).

Наступним правителем у галицьких землях був син Льва Даниловича Юрій І (1301-1315), який повернув столицю до старовинного Володимира на Волині. Він, як і його дід, мав королівський титул, іменуючись „королем Русі, князем Лодомерії”.

Після смерті Данила галицьким князем був його син Лев (1264-1301), який переніс княжу столицю у Львів, заснований його батьком і названий Данилом на честь сина.

У 1230 р. Данило Романович вступив у боротьбу за Галичину і в 1245 здобув перемогу. В його правління Галицька держава стала великою і багатою країною.

В 1199 р. волинський князь Роман об'єднав Галичину з Волинню, спираючись у боротьбі проти галицького боярства на міщанство.

Внутрішній історико-географічний поділ: Галичина, Буковина і Закарпаття.

III. Суспільно-історичні РТР.

Зоопарки: Пустомитівький район Львів. обл., Підмихайлівський (Рогатинський район Ів.-Фр. обл.), Лановецький зооботсад (м. Кам'янець-Подільський).

Ботанічні сади (в Україні 16 державного значенн): м. Чернівці, м. Львів (2 ботсади), м. Кам'янець-Подільський, м. Кременець, м. Ужгород.

Найстаршим дендропарком України є Обшоринський у Пустомитівському районі Львівщини (1730). Одним з наймолодших дендропарків України є Діброва (Ів.-Фр., 1972-1973), Дружба (Івано-Франківськ).

Додатково таблиця [2,с. 92-93].

Мисливскі господарства: «Майдан» (Львів. обл.), «Осмолода» та «Карпати» (Закарп. обл.) і «Буковинське» (Чернів. обл.). Тут можна полювати на кабана, косулю, вовка, лисицю звичайну.

Карпатський мезорегіон (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька обл.)

Історична Галичинаохоплює територію нинішніх Івано-Франківської, Львівської областей, а також Жешувського та більшої частини Краківського воєводств Польщі.

Наприкінці X ст. Галичина увійшла до складу Київської Русі. Після розпаду Київської держави на цих землях утворились удільні князівства з центрами у Звенигороді, Перемишлі, Теребовлі, де правили онуки Ярослава Мудрого: Василько, Володар, Рюрик Ростиславичі. Син Володаря Володимирко в 1141 р. об'єднав ці князівства під своєю владою і зробив своєю столицею Галич (відтоді край здобув назву Галичина).

Ярослав встановив тісні зв'язки з Візантією, дозволяючи собі навіть втручатися в її внутрішні справи. В 1160-х роках він надав притулок у Галичі Андроніку Комишу, допомагаючи йому воювати з візантійським імператором Мануїлом І, хоча пізніше відновив з останнім дружні стосунки.

Лодомерія або Ладімірія (лат. Lodomeria, Ladimerie) — латинська назва руського Волинського князівства, складової Галицько-Волинського князівства в 13 — 14 століттях.

Галичина стала предметом зазіхань польського короля Казимира Великого. В боротьбу за ці землі вступили угорці і татари. В 1349 р. Казимир таки оволодів Галичиною і Холмщиною. Галичина стала називатися Королівством Руським, а пізніше — Руським воєводством.

Після першого поділу Польщі в 1772 р. Руське воєводство увійшло до складу Австрії під його історичною назвою Королівство Галичини і Лодомерії. В цей період Галичина перебувала у стані економічного і культурного занепаду. Австрійський цісар, Йосиф II з метою пожвавлення на цій території господарського і духовного життя надав містам новий адміністративний устрій, здійснював регулювання торгівлі, відкривав нові школи і т. ін., хоча замість польської мови викладання в гімназіях навчання здійснювалось німецькою мовою (з 1825 р. освіта знову була переведена в польське русло) Лише народні, парафіяльні школи зберігали українську мову викладання. В 1784 р. у Львові було відкрито університет, де навчання велось німецькою і латинською мовами. У 1787-1809 рр. діяв богословський факультет з українською мовою навчання.

Цей комплекс урядових заходів сприяв активізації руху національного відродження. В 1837 р. було видано збірник «Русалка Дністрова» українською мовою.

В 1848 р. у Львові створено Головну Руську Раду, яка захищала політичні і національні прагнення українців. Виклопотано дозвіл на відкриття при Львівському університеті кафедри української мови та літератури.

У 1849 р. революційний рух був придушений за допомогою російських військ. У краї посилився польський вплив. Серед місцевої інтелігенції набули поширення москвофільські настрої.