Троянда

Пава

Мак

Лілія

Калина

Голуб

Виноград

У народній культурі винограду притаманні ознаки святості: сад-виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка повинна ростити і плекати дерево їхнього роду. Тому часто він в’ється на родинних рушниках. Виноград є символом родючості. З виноградної лози плели весільні вінки, нею прикрашали весільні караваї. Наречену засівали сушеним виноградом, горіхами та зерном, щоб у неї були діти. На Купала у вогонь кидали лозу: хто перескочить через неї, у того незабаром весілля. Віття винограду освячували у Вербну неділю; з них робили лозинки для ритуального биття, яке, за повір’ям, приносило щастя, вдачу і родючість худоби.

За легендою, людина врятувалася від потопу піднявшись по лозі, що виросла аж до неба. Існує й інша легенда: вона пов’язує виноград з іменем Ноя, який посадив першу лозу.

У народній уяві голуб – свята, жертвенна, «божа пташка» (як ластівка, жайворонок, соловей), символ чистоти, очищення та весільно-ритуальних обрядів.

Уява про голуба як про святу пташку бере початок у християнській традиції: у вигляді голуба Святий Дух зійшов з небес під час хрещення Ісуса. Біблійний сюжет є джерелом легенди про голуба, який приніс Ною звістку про кінець потопу. З давніх колядок ми дізнаємось, як священні голуби допомагають Усевишньому творити світ.

Як символ добра та покірності, голуб є противагою хижим, чорним птахам і нечистим тваринам (змії, козі). Зрозумілою є заборона вбивати голуба, чинити йому шкоду, вживати в їжу.

Голуб часто виступає як втілення душі. Вважалося, що образ голубів, особливо білих, приймають добрі душі, а вигляд чорних воронів та ворон – злі.

Любовно-шлюбна символіка голуба представлена у повір’ях, магії, весільних обрядах і піснях. Фігурками голуба прикрашали коровай. Голуб з голубкою, що воркочуть, – символ закоханих. Широко розповсюджені вони і як поетичні образи нареченого та нареченої у весільних піснях. Вважалося, що в оселі, де є голуби, буде щастя та вдача і не буде пожежі. Два голуби – символ любові, творчості.

Дуб

Дуб - це священне дерево, втілення Світового дерева-прадуба, що росте в раю чи поєднує світи. Він є світовою віссю, центром Усесвіту. Це дерево бога грому та блискавки Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку, життя. Дуб шанують за могутність, красу та довговічність. У давнину його рубали тільки з дозволу волхвів.

Вважалося, що у дубі живуть душі хоробрих воїнів і у нього наймогутніша влада над злими силами. Він оберігає людину від усіляких негараздів, від злого чародійства. Мандрівники залишали біля дуба свої посохи, забезпечуючи собі спокійний шлях.

Існує багато згадок про поклоніння предків священним дубам. Саме дубові гаї вважалися улюбленими місцями богів, а під старими дубами здійснювали жертвоприношення.

Зозуля

Зозуля – один із «найміфічніших» птахів. Зозуля-ворожка сповіщає про весну і пророкує людині, як довго вона буде жити. Вважалося, коли навесні людина почує зозулю, маючи при собі гроші, вдача буде супроводжувати її цілий рік.

Символіка зозулі пов’язана насамперед зі смертю і потойбічним. Саме у зозулі знаходяться ключі від «вирію» – місця, куди на зиму відлітають птахи. Вона відчиняє його пташкам, коли вони навесні вилітають на землю, і зачиняє, коли ті на зиму повертаються до царства мертвих.

На рушниках зозулю найчастіше вишивають на гілці калини, що символізує продовження роду.

Калина, як і дуб, є втіленням сили і краси, але сили незвичайної, а краси безсмертної.

Колись калина пов’язувалася з народженням Всесвіту та вогняної трійці: Сонця, Місяця і Зорі, а її назва походить від давньоукраїнської назви Сонця – «Коло». Червоні ягоди калини – це символ крові та безсмертного роду, вогню та сонця. Саме тому всі весільні рушники, дівочі і навіть чоловічі сорочки заповнені гронами калини. Можемо вибудувати семантичний ланцюжок: калина – кров – народження – безсмертя. Калина часто виконує роль світового дерева, на верхів’ях якого сидять птахи, що клюють ягоди. Вони приносять людям вісті. А саме дерево пов’язує світ живих та світ мертвих.

Калина – символ духовного життя жінки: її дівоцтво, любов та краса, заміжжя, радість і горе. Через калиновий міст, цю заповітну межу, має пройти кожна дівчина, бо по той бік живуть три нерозлучні сестри: Віра, Надія та Любов. Суцвіттям калини прикрашають одяг нареченої та коровай, а її червоні грона дівчата вплітають у вінки на святі обжинків.

Ластівка

Ластівка – «чиста пташка», якій притаманна жіноча символіка. Вона несе на своїх крилах радість-весну. Вважалося, що там, де оселиться ластівка, неодмінно буде щастя, бо, крім весни, вона приносить із «вирію» кохання молоді, приплід - худобі. В одній із щедрівок ластівка уособлює Богородицю. Часто вона є символом жінки і особливо - матері.

За повір’ям, ластівка, яка влітає до будинку, де недавно був покійник, – це душа померлого.

Ластівка є вірною супутницею людської оселі, вона завжди несе добру звістку. Існувало повір’я – там, де ластівка зів’є гніздо, буде щастя, бо вона асоціювалась із достатком та добробутом.

Таємницю життя приховує в собі квітка лілії. Крім квітки, невід’ємною частиною орнаменту є листок і пуп’янок складають нерозривну триєдину композицію. Так в лілії було закладено народження, розвиток та безперервність життя. Іноді над квіткою вишиті краплі роси, які означають запліднення.

Лілія завжди асоціювалася з водою, давня назва квітки – „крин”, що має спільний корінь „криницею”, тому саме лілія стала одним із головних жіночих символів.

Лілія – це символ дівочих чар, чистоти та цноти. У легендах лілію породила Мати-сира земля з богинею води Даною. Лілія - найулюбленіша квітка русалок. Кореневище цієї рослини було оберегом мандрівників до чужих земель. Його клали в ладанку і носили біля серця як амулет. Також лілія вважалась оберегом від захворювань. Висушені корені підвішували біля хворих. З водяними ліліями обходили пасовища, щоб уберегти худобу.

З давніх-давен мак святили і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що він має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. Мак, освячений на Маковея, має чарівну здатність оберігати від злих сил. Є й інше пояснення семантики цієї рослини: в ній закладена пам’ять роду. Вважалося, що червона квітка маку проростає на місці вбитої людини з краплі його крові. У давнину вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Тобто ніжна і тендітна квітка несе у собі незнищенну пам’ять роду, символізує зв’язок зі світом пращурів, безсмертя. Тому мак використовувався для вишивки покутних рушників.

Червоний мак означає красу, молодість та їхню минучість. Вінок із червоних маків – символ жіночої чистоти, його порівнюють з білим світлом.

Із квітучим маком порівнюють і молодця-парубка.

Пава за красу свого пір’я є символом розквіту, молодості. Про струнку, гарно одягнену дівчину кажуть: «Пливе, наче пава». Пір’ям пави прикрашали головні убори.

Ці птахи завжди зображаються на весільних рушниках, а над ними, як знак Божого благословення, – вінець чи вінок. Пава – це жар-птиця, що несе у собі сонячну енергію розвитку, тому вона є птахом сімейного щастя. Шлюбну пару також символізують соколи, голуби, півні.

Ознакою весільного рушника є розташування птахів голівками один до одного. Вони або тримають у дзьобику ягідку калини, або сидять біля стовбура дерева, символу нової сім’ї.

Троянда – улюблена квітка українців, її дбайливо вирощували під вікнами домівок і вишивали на сорочках та рушниках, адже ця квітка нагадує Сонце. Навіть у слові ружа (старовинна назва троянди) можна знайти назву Сонця – Ра. А прадавня українська назва крові – руда, тому ружа також символізує вогняну кров.

Ружа – квітка богині любові Лади та її доньки – богині весни Лелі. «Цариця-квітка» є символом доброзичливості та статку, а червона ружа – символ дівочої краси і чистоти.

Візерунки троянд створювалися за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний рух з вічним оновленням. Там, де ружі утворюють систему геометричного візерунку – це не просто квіти, а квіти-зорі, що уособлюють уявлення людини про Всесвіт як про гармонійну систему.