Джерела бухгалтерського обліку

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітно­сті визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вимоги цього Закону поширюються на всіх юридичних осіб, створе­них відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господар­ської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законо­давством.

Оскільки облікові правові норми містяться в різних нормативно-правових актах, прийнятих останнім часом, які відрізняються один від одного за рівнем та видом ор­гану, що його видав, а також у багатьох випадках норма­тивні акти носять комплексний характер, то можна ствер­джувати про створення в Україні системи законодавства про бухгалтерський облік.

Під системою законодавства про бухгалтерський облікнеобхідно розуміти сукупність нормативних актів та окремих правових норм, що регулюють бухгалтерсь­кий облік, а саме: Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інші закони, які у тією чи іншою мірою стосуються питань бухгалтерсь­кого обліку та фінансової звітності, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів міністерств та відомств.

На виконання Програми реформування бухгалтерсь­кого обліку з урахуванням міжнародних стандартів фі­нансової звітності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. № 1706, в Украї­ні проведена стандартизація бухгалтерського обліку і звіт­ності. На дату затвердження Мінфіном України (1 груд­ня 1998 р.) Переліку положень (стандартів) бухгалтерсь­кого обліку, до нього увійшло 24 П(С)БО.

За змістом та характером питань, що регулюються П(С)БО, останні можна поділити на чотири групи:

I група об'єднує сім П(С)БО, які передбачають врегулювання питань, пов'язаних із складанням фінансової звітності, що впроваджені з 2000 року;

II група орієнтована на прийняття п'яти П(С)БО, якими з 2000 року підприємства керувалися при вве­денні бухгалтерського обліку основних засобів, нема­теріальних активів, товарно-матеріальних запасів, зо­бов'язань по кредитах, позиках, боргах постачальникам тощо;

III група П(С)БО пов'язана з урегулюванням обліко­вої процедури з формування доходів, витрат та фінансо­вих результатів, які запроваджені з 2000 року;

IV група П(С)БО передбачає питання, пов'язані з пра­вилами обліку інвестицій, податків, дивідендів, фінансо­вих зобов'язань, впливу змін валютних курсів, цін та інфляції. Зазначені положення впроваджені протягом 2001-2002 років.

Необхідно зауважити, що П(С)БО розраховані на бю­джетні та банківські установи, хоча деякі їх складові мо­жуть бути застосовані іншими підприємствами та органі­заціями.

Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87 затверджено п'ять Положень (стандар­тів) бухгалтерського обліку:

Протягом липня - грудня 1999 року затверджені:

П(С)БО 15 «Дохід»;

П(С)БО 16 «Витрати»;

П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств»;

П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність».

Протягом 2000-2002 років прийняті такі Положення (стандарти) бухгалтерського обліку:

П(С)БО 7 «Основні засоби»;

П(С)БО 11 «Зобов'язання»;

П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»;

П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»;

П(С)БО 14 «Оренда»;

П(С)БО 17 «Податок на прибуток»;

П(С)БО 18 «Будівельні контракти»;

П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»;

П(С)БО 22 «Вплив інфляції»;

П(С)БО 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін»;

П(С)БО 24 «Прибуток на акцію»;

П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого під­приємництва».

Наука про бухгалтерський облік на сучасному етапі вивчає стійкі, повторювані, конкретні вияви чинних еко­номічних законів в умовах ринкових форм господарю­вання і на цих засадах розробляє методи і способи кіль­кісного відображення стану та руху активів і капіталу, результатів діяльності підприємства тощо.