Методичні поради до вивчення теми.
Студенту слід за рекомендованою літературою зробити конспект питання про загальну характеристику пізнавальної сфери людини. Зверніть увагу на те, що особливістю саме людської психіки є наявність вищих (довільних) видів психічних функцій. Після цього слід приступити до детального вивчення кожного з визначених планом психічного процесу за такою загальною схемою:
ОРИЄНТОВНА СХЕМА РОЗГЛЯДУ ПІЗНАВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
1. Наукове визначення процесу.
2. Загальна характеристика функцій та властивостей процесу.
4. Методи дослідження та виявлені в науці закономірності функціонування процесу.
3. Класифікація різновидів процесу.
4. Технологія вдосконалення пізнавального психічного процесу: програми, прийоми.
Наприклад, починаючи вивчати питання про увагу, слід зрозуміти, що увага – це Увага – це зосередженість свідомості на об’єктах, що забезпечує їх виразне відображення. Більшість дослідників вважає, що увага – це не самостійний психічний процес, а необхідна умова продуктивної діяльності.
Розглядати питання про види уваги слід через порівняльний аналіз. Так, мимовільна увага - виникає, коли є дія сильного, контрастного, або значущого подразника, який викликає реакцію. Довільна - викликається через постановку та прийняття задачі. А післядовільна – є результатом входження в діяльність і викликаний у зв’язку з цим інтерес. Важливо, намагатися зв’язати види уваги та їхні порівняльні характеристики із власним досвідом, навести приклади. Тільки у такому разі студент може бути впевненим, що інформація засвоєна не формально та механічно, а включена в його свідомість та має ознаки справжнього знання.
Студенту треба чітко зрозуміти, що пам’ять – це відображення предметів і явищ дійсності в психіці людини в той час, коли вони вже безпосередньо не діють на органи чуття. Включає процеси запам’ятовування, збереження, відтворення, та забування інформації. Провідною формою запам’ятовування є довільне. У процесі навчання людини доводиться вдаватися до спеціальної мнемічної діяльності – заучування, щоб зберегти в пам’яті матеріал.
Відтворення – процес відновлення збереженого в пам'яті матеріалу для використання в діяльності та спілкуванні.
· Впізнавання – найпростіша форма відтворення, що виникає при повторному сприйманні предметів.
· Згадування – відбувається без повторного сприймання того, що відтворюється. Може бути довільним або мимовільним.
· Пригадування – згадування, яке вимагає напруження розумових зусиль. При цьому людина виконує досить складні мнемічні дії, аналізує умови сприйняття інформації та ін.
Індивідуальні відмінності в пам’яті людей виявляються в особливостях процесів і змісту пам’яті. Вони визначаються рівнем розвитку, швидкості, точності, міцності, мобільності й готовності до відтворення.
При розгляді питання про відчуття, важливо зрозуміти, що – це відображення властивостей предметів, явищ об’єктивного світу, що виникає при їх безпосередньому впливі на органи чуття. Фізіологічною основою відчуттів є нервовий процес, який виникає внаслідок дії подразника на адекватний йому аналізатор – складну анатомо-фізіологічну структуру, в якій відбувається виникнення відчуття.
Відчуття дають первинні знання про об’єктивний світ. Вони є результатом перетворення специфічної енергії подразника в енергію фізіологічних та психічних процесів.
1. Зорові.
2. Нюхові.
3. Смакові.
4. Шкіряні.
5. Слухові.
6. Органічні (від внутрішніх органів).
7. Статичні (положення тіла в просторі).
8. Кінестезичні (відчуття рухів від м’язів, суглобів).
Зверніть увагу на те, що відчуття мають кількісні характеристики:
ü поріг чутливості (верхній та нижній);
ü поріг чутливості до розрізнення.
Сприйняття – це психічний процес відображення предметів і явищ дійсності в сукупності їх властивостей і частин за безпосередньої дії їх на органи відчуття. На відміну від відчуттів, які відображають тільки окремі властивості предметів, сприйняття завжди цілісне і предметне, воно об’єднує відчуття, що йдуть від кількох аналізаторів. Разом із процесами відчуття сприймання забезпечує безпосередньо-чуттєву орієнтацію в світі.
Завдяки мисленню відображаються суттєві властивості і взаємозв’язки предметів та явищ дійсності в узагальненій і опосередкованій формі.
Воно є найвищим ступенем пізнання. Мислення надає людині можливість відобразити, зрозуміти не тільки те, що може бути безпосередньо сприйняте відчуттями, а й те, що не доступне для сприйняття.
Мислення відображає дійсність опосередковано, за допомогою мисленнєвих операцій, мови, знань. Зароджуючись у чуттєвому пізнанні та спираючись на нього, мислення виходить за його межі. Воно відображає об’єктивну дійсність глибше, повніше й точніше, ніж відчуття та сприйняття. Серед мисленнєвих операцій найважливішими вважаються аналіз, синтез, порівняння, абстрагування та узагальнення.
Студенту треба чітко зрозуміти, що найважливіші показники мислення це - самостійність, критичність, гнучкість, глибина, допитливість, широта. Саме таки характеристики забезпечують продуктивну роботу фахівця із вищою освітою, тому слід намагатися розвивати свої інтелектуальні здібності, постійно тренувати мислення підчас навчально-пізнавальної діяльності.
Уява – психічний процес створення образів предметів, ситуацій, обставин шляхом комбінування та установлення нових зв’язків між відомими образами та знаннями.
Уява надає людині можливість виходити за межі реального світу, умовно переміщувати речі та події в часі та просторі.
Ретельно опрацюйте питання про прийоми уяви, до яких відносяться: аглютинація, гіперболізація, схематизація, типізація, загострення. Наведіть приклади образів, створених за допомогою кожного з прийомів. Для закріплення знань, виконайте практичні завдання та розв’яжіть задачі.
2. План семінарського заняття № 3*(усім студентам, крім фаху ТКД, ТЕМС).
Питання:
1. Увага
2. Пам’ять
3. Відчуття та сприйняття
4. Мислення
5. Уява
Теми для написання рефератів:
1. Характеристика розумових якостей.
2. Проблема виміру інтелекту.
3. Творче мислення.
4. Засоби активізації мислення.
3. Термінологічний словник.
Абстрагування(лат. — відтягую, відриваю) — відокремлення у свідомості одних ознак від інших, а також від об'єктів, яким вони властиві.
Аналіз(гр.— розкладання) — метод наукового дослідження, що полягає в уявному чи фактичному розкладанні цілого на його складові. У психології — мисленнєва операція, що передбачає розчленування об'єктів у свідомості, виділення їх окремих частин, елементів, ознак і властивостей.
Аналізатор– анатомо-фізіологічний апарат, який виконує функцію аналізу і синтез подразників із зовнішнього і внутрішнього середовища організму. Складається із трьох частин: 1)периферичний відділ – рецептори, органи чуття, 2)провідникові шляхи, 3)центральний участок кори головного мозку.
Апперцепція(лат. — до і — сприймання) — залежність сприймання від змісту психічного життя і особливостей особистості.
Асоціація - (від лат. associatio - з'єднання) - зв'язок між психічними явищами, при якому сприйняття, уявлення, думка про одне з них викликає появу образу іншого.
Верхній абсолютний поріг чутливості— максимальна сила подразника, за якої виникає відчуття, ще адекватне подразнику, що діє.