Лекція № 3

Тема: «Вибір методу отримання заготовки»

 

Загальні вимоги до конструкції деталей і заготовок:

1. Конфігурація деталі повинна бути простою,що дозволяє застосовувати високовиробничі методи обробки.

2. Деталь повинна мати належні бази для установки її в процесі обробки.

3. Точність і шорсткість деталей повинна бути суворо обумовлена її службовим призначенням.

В цьому зв’язку присутні загальні вимоги пред’явлені до конструкції заготовок,деталей отриманих мехобробкою і т.д.

ПОКОВКИ –– повинні бути простої форми, і симетричні, не повинні мати перетин циліндричних поверхонь, а також циліндричних поверхонь з призматичними. Поковки не повинні мати бобишек, виступів основних поверхонь, внутрішніх поверхонь і т.д.

ШТАМПОВКИ –– виїмки та заглиблення повинні бути тільки в направленні руху штампів,не мати вузьких і довгих виступів в площині роз’єму штампів чи перпендикулярно роз’єму.

Повинні бути нахили на бокових поверхнях:

  • на зовнішній 5-15 град.цел.
  • на внутрішній 4-15 град.цел.

Повинні бути радіуси закруглень на переходах поверхонь 1,5-12,5мм, внутрішніх 4-45мм

Повинні бути відсутні несиметричні скоси бокових поверхонь,які приводять до зміщення штампу. В площині роз’єму штампа повинні бути розміщені найбільші габаритні розміри заготовки.

ВИЛИВКИ –– простота форми виливки, наявність формувальних нахилів, відповідні частини виливки повинні бути розташовані в нижній частині форми.

Товщина стінок повинна бути не менше:

S=L / 200 + 4мм, де L – загальна довжина заготовки.

Радіуси спряжень повинні бути однакової величини і в залежності від габаритів від 2-120мм.

Вимоги до деталей,що піддаються механічній обробці.

1. Зовнішні поверхні тіл обертання повинні мати мінімум перепадів діаметрів.

 

2. Зовнішні тіла обертання не повинні мати кільцевих канавок,обмеженої довжини

3. Поверхні тіл обертання не повинні мати виступів, що виходять за контур обертання.

ні так

4. Фаски переважніше замінювати галтелями

5. Розділяти поверхні з різноманітними вимогами по шорсткості і точності.

6. Наявність наскрізних отворів переважніше за інші.

7. Відстань від центру отвору до стінки повинно бути не менше

l ≥ d/2 +R

8. При розташуванні отворів ступенями на одній осі діаметри отворів повинні відрізнятися один від одного на величину припуску попереднього отвору.

D2>D33

D1>D2+ Δ2

9. Точні глухі отвори повинні мати на виході кільцеву канавку.

При обробці поверхні

1. Ширина поверхні площини повинна бути зв’язана з діаметром торцевих фрез співвідношеннями нормального ряду

де В/d= φ

φ–число проходів.

2. Ступінчасті поверхні технологічніше обробляти поперечною подачею

За маркою матеріалу і за типом виробництва призначається два методи отримання заготовки.

Доцільність того чи іншого методу оцінюється за техніко-економічними показниками. Цю оцінку здійснюють за мінімумом наведених витрат на виготовлення заготовки.

1. Якщо заготовка виготовляється із прокату, то собівартість визначається за формулою:

Sзаг.= М +SСо.з.

де М – затрати на матеріал, грн.;

SСо.з. – технічна собівартість операції правки, калібрування прутків, рубки заготовки.

де Сп.з. – наведені затрати на робочому місці коп./год.;

Тш.к. – трудомісткість правки, калібрування, різки і т.п.

Затрати на матеріал визначаються за формулою:

де Qз – маса заготовки, кг.;

S – ціна 1 кг заготовки, грн.;

Qг – маса готової деталі, кг.;

Sвідх – ціна 1т. відходів, грн.

Для визначення маси деталі і маси заготовки деталь розбиваємо на елементарні фігури і підраховуємо об’єм деталі.

де Vі – елементарний об’єм, см3;

р – питома вага, г/см3.

Для визначення маси заготовки необхідно орієнтовано назначити припуск 1,5-2мм і підрахувати масу заготовки. При цьому враховують, що при різних способах отримання заготовки припуски будуть різні.

Вартість заготовки, отримана литтям, визначається за формулою:

де Сі – базова вартість 1т. заготовки, грн

–– коефіцієнти, які залежать від класу точності, групи складності, марки матеріалу і обсягу виробництва заготовок [1] [2];

Q і q – вага заготовки і вага деталі відповідно.

Економічний ефект для співставлення способів отримання заготовки визначають за формулою:

Ез = (Sзаг1-Sзаг2)∙N

де N –– програма випуску.