Персоналії

Драгоман – перекладач при європейському дипломатичному або консульському представництві, переважно в країнах Сходу.

Товмач – той, хто усно перекладає з однієї мови на іншу під час бесіди, офіційних переговорів і т. ін.

Некрасовці – нащадки донських козаків, учасників повстання під проводом К. Булавіна 1707-1709 pp., які на чолі з І. Некрасовим переселилися на Кубань, а в 1740 р. – на територію Османської імперії (у Добруджу та Малу Азію). За релігією – старообрядці-поповці. Досить часто конфліктували з українським населенням пониззя Дунаю.

Гайдамаками (від турецького haydamak – розбійник) називали у XVIII ст. українських повстанців-месників на території Правобережної України, особливо на Волині й Поділлі. Перші згадки про гайдамаків належать до 1717 р.

Опришками називали борців проти феодального й національного гноблення в Галичині, на Закарпатті та Буковині. Вони громили шляхту, багатіїв, католицьких священиків. Перша згадка про опришків у Карпатських горах належить до 1529 р.

Дієцезія – церковний округ; основна церковно-адміністративна одиниця в римо-католицькій та англіканській церквах на чолі з митрополитом, архієпископом, єпископом.

Архітектурні споруди та пам’ятки образотворчого мистецтва

· Ікона Моління з Вознесенської церкви в Березні. Близько 1762 р.

· Троїцька соборна церква в Самарській слободі (Новомосковську). 1773-1779 рр.

· Покровська церква в Києві. 1766 р.

· Успенська соборна церква Почаївської лаври. 1771-1783 рр.

· Собор Святого Юра у Львові. 1744-1762 рр.

· Скульптурна група святого Юрія змієборця на фасаді собору святого Юра у Львові. Скульптор Й. Пінзель.

· Портрет Павла Руденка роботи В. Боровиковського. Початок 1780-х рр.

· Палац Кирила Розумовського в Батурині.

Позначати на картосхемі:

· українські землі, що входили до складу різних держав у зазначений період;

· територіальні зміни, що відбулися на українських землях внаслідок поділів Речі Посполитої.

Олексій Куракін (1759-1829 рр.).Російський державний діяч. У 1802-1808 pp. був генерал-губернатором Малоросійського губернаторства. Під час свого правління відзначався прихильним ставленням до українських національних традицій, чим заслужив повагу серед громадських кіл. У 1804 р. І. Котляревський навіть написав «Пісню на Новий 1805 год нашому пану і батьку Олексію Борисовичу Куракіну», яку вперше надрукував у 1869 р. Я. Головацький у журналі «Пчола». Згодом О. Куракін був призначений міністром внутрішніх справ Російської імперії.

Микола Рєпнін-Волконський (1778-1845 рр.).Російський військовий і державний діяч. Походив з роду чернігівських Рюриковичів. У 1792 р. закінчив кадетський корпус, після чого перебував на військовій службі. У 1809-1812 pp. працював послом у Вестфальському герцогстві, у 1813-1814 pp. – генералом-губернатором Саксонії. У 1816-1834 pp. обіймав посаду малоросійського генерала-губернатора в Полтавській та Чернігівській губерніях. М. Рєпнін-Волконський послідовно відстоював інтереси українського населення перед російським урядом. У 1830-1831 pp. склав проект відновлення козацьких полків. Цікавлячись історією України, надавав допомогу Д. Бантиш-Каменському в написанні «Історії Малої Росії». На початку XIX ст. співчував українському автономістському руху, підтримував зв’язки з його діячами. Через ліберальні погляди князя Микола І усунув його з посади генерал-губернатора. Останні роки свого життя колишній генерал-губернатор провів у Яготині.

М. Рєпнін-Волконський був близько знайомий з Т. Шевченком, який у 1843 – на початку 1844 pp. жив у його маєтку. Т. Шевченко виконав дві копії портрета цього діяча з роботи швейцарського художника Й. Горнунга. М. Рєпнін-Волконський був одружений з онукою гетьмана К. Розумовського, а його дочка княжна Варвара Рєпніна була близьким другом Т. Шевченка. Помер 18 січня 1845 р.