Сонячно

Пташка

Ластівки

Квіти

Квітень

Весна

Ось іде весна ланами,

Перелогами, лісами.

Де не ступить - з-під землі

Лізуть паростки малі.

Як опустить вниз правицю -

Зеленіє скрізь травиця.

Як лівицю підведе -

Всюди листя молоде.

На берізку гляне зблизька -

У сережках вся берізка,

До верби підійде - ба! -

В білих котиках верба.

А як здійме руку вгору

До блакитного простору -

З кожним помахом руки

Линуть з вирію пташки.

Розквітають в луках квіти,

Зеленіють в лісі віти.

Все зелене, молоде...

За весною літо йде!

Весно, весно! Перші квіти

Розцвітають на землі.

Сині проліски привітно

Зводять вінчики малі.

І хоч, може буде влітку

Більше квітів запашних,

Та для нас найперша квітка

Наймиліша від усіх.

Завжди ми її помітим,

З лісу в дім принесемо.

І тому цей місяць Квітнем

По заслузі ми звемо.

Під віконцями

На сонці

У весняному саду

У земельку,

Як в постельку,

Я насіннячко кладу.

Сонце, смійся!

Дощик, лийся!

Линьте, краплі, до землі,

Щоб на грядах

У зернятах

Кріпли паростки малі.

Прийде літо,

Будуть квіти,

Будуть в мене восени

У віночку на голівці

Чорнобривці

Запашні.

Пригріва весняне сонце. В рівчаках біжать струмки.

Метушаться за віконцем клопітливі ластівки.

Вже останній сніг розтанув. Тепло. Весело. Весна!..

Яся встане вранці-рано та відразу — до вікна:

— Чом це, мамо, пташенята до вікна летять щомить?

Це вони до мене в хату, мабуть, хочуть залетіть?

Відчини віконце, мамо, хай вони сюди летять!

Я дивитимусь, руками я не буду їх займать!

Підлетіли. Відлетіли. Тільки крильця — блим та блим!

— Це вони будують вміло для своїм маляток дім.

Все працюють безупинно, не марнують, бачиш, час.

Грудочки м’якої глини в дзьобах носять раз у раз.

Скоро буде тут гніздечко, добре зліплене з землі.

В нім лежатимуть яєчка у м’якесенькім кублі.

Потім будуть пташенята, ненажери — просто страх!

Цілий день їм батько й мати все носитимуть комах.

Підростуть в маляток крила, мати їх навчить літать, —

так, як мама Ясю вчила в книжці літери читать.

А тоді настане осінь. Стане зразу холодніш.

Вранці ляжуть білі роси на травичку, на спориш...

— Взимку ж, мамо, пташенятам буде холодно в гнізді!

Правда, ти до мене в хату всіх їх пустиш отоді?

— В теплий край тоді, далеко полетять усі пташки:

журавлі, качки, лелеки і маленькі ластівки.

А як буде знов надворі тепло, весело, весна —

прилетять пташки з-за моря знов до нашого вікна!

— Цвінь-цвірінь!

— Добридень, пташко!

— Цвінь-цвірінь!

— Весна прийшла.

Прокидаються комашки

від весняного тепла.

— Цвінь-цвірінь!

— Сідай на бильця...

— Цвінь-цвірінь!

— ...На ґанок мій.

Розправляй маленькі крильця,

сіре пір’ячко помий.

Розкажи, з країв яких ти

повернулася сюди?

Ось для тебе хліба крихти,

вдосталь чистої води.

На зелені свіжі віти

в наш садок лети, полинь!

— Цвінь-цвірінь!

— Розквітли квіти.

Сонце світить.

— Цвінь-цвірінь!

— Чи добра погода? —

Спитала Маринка.

— На синьому небі

Нема ні хмаринки.

Всміхається сонце.

Усе зацвіло.

І ллється у вікна

Весняне тепло.

А люди веселі

Спішать працювати:

Копати городи,

Поля засівати,

Щоб сил набирались

Зернинки малі

У сонцем зігрітій

Вологій землі.

Яскраві кульбабки

На луках розквітли,

Підводять голівки

До сонця і світла.

На луки зелені

Біжить дітвора.

— Хороша погода!

Весела пора!