Білі котики

План

НАТАЛЯ ЗАБІЛА

(1903 - 1985)

1. Короткі біографічні відомості.

2. Вірші Забіли для дітей, їх зв’язок з усною народною творчістю.

3. Пізнавальне та естетичне значення творів Н.Забіли про природу.

4. Наталя Львівна – казкарка.

Н.Л.Забіла народилася 5 березня 1903 року в місті Петербурзі. У сім’ї панувала любов до літератури та мистецтва, бо родинні традиції ішли від відомих культурних діячів. Батько був сином академіка – скульптора П.П.Забіли (автора відомого пам’ятника Герцену на його могилі в Ницці) та троюрідним племінником українського поета, друга Т.Г.Шевченко, Віктора Михайловича Забіли. Батькова рідна тітка була дружиною славетного російського художника М.М.Ге.

Ще змалку Наталя разом зі своїми братиками та сестричками вчилася малювати, а також писати вірші. У 1917 році сім’я Забіли переїхала на Україну і поселилася в селищі Люботині, під Харковом. Наталя Львівна рано почала своє трудове життя. У 17 років вже вчителювала і водночас навчалася на історичному відділенні Харківського ІНО. Працювала в редакції журналу «Нова книга», в Українській книжковій палаті, після війни керувала Харківською організацією С.П.України, а, переїхавши до Києва, була редактором журналу «Барвінок». Писати вірші, казки, оповідання почала ще в дитинстві. У 1924році надрукувала вірш «Війна війні», наступного року видала першу книжку для дітей оповідання «За волю». Видавши 1926 року віршоване оповідання для малюків «Про маленьку мавпу», Наталя Забіла твердо стає на шлях творення дитячої літератури. І хоч час від часу у неї виходять книги й для дорослого читача, однак твори для дітей стають її покликанням, її щоденною турботою і з часом приносять їй заслужений успіх і любов мільйонів юних читачів.

Понад 150 книжок, переважно для дошкільнят та молодших школярів, випустила у світ за роки літературної діяльності. Найвизначніше з них зібрано у збірках «Під ясним сонцем», «Веселим малюкам», «У широкий світ», «Оповідання, казки, повісті». Новаторством і оригінальністю визначається фантастична п’єса «Перший крок» та драматична поема «Троянові діти». Багато працювала в галузі перекладу з російської, польської, французької та інших мов. Переклала казки Пушкіна, вірші Лермонтова, Некрасова та інших поетів, що пишуть для дітей.

У своїй творчості дитяча поетеса черпає матеріал з трьох основних джерел. Це світ природи, світ дитячого побуту та життя людей і світ легенд та казок, який найчастіше сягає в глибини фольклору. У своїх віршах і оповіданнях, поемах, казках та п’єсах із цих трьох джерел Н.Забіла створює для дітей четвертий світ – мистецький, потрапляючи в який юний читач починає думати, визначати власне ставлення до явищ і подій, обирати своє місце в житті, проявляти свої симпатії і антипатії.

- Помітною особливістю поезії Наталі Забіли для дітей є існування в її творах, так би мовити, внутрішнього героя, оповідача, що має свій характер, свою людську позицію. Звучить чийсь ніжний, заклопотаний, безмежно дбайливий голос. Це голос матері. Материнською піснею можна назвати творчість Н.Забіли;

2. У Наталі Забіли майже нема віршів, де б не брали участі самі діти. Одначе два її цикли про дівчаток Ясю та Маринку найбільш визначні з погляду глибини змалювання дитячих характерів, з погляду уміння поетеси проникнути в дитячу душу і яскраво показати її читачеві. Про дівчинку Ясю вона написала не один вірш. Ми зустрічаємось з маленькою дошкільницею вдома і в дитячому садку, на святі і буденній обстановці, на річці і в лісі. Головним її заняттям є поки ще гра, але вона вже прилучається хай до малої, проте свідомої праці. Риси її характеру чітко окреслені. Яся смілива, допитлива, розумна дівчинка. Вона всім цікавиться, все прагне пізнати. Поетеса всі ці риси не описує загальними словами, а показує в живій дії, у зіткненні маленької героїні з самим життям.(«Олівець - малювець»).

Життєве оточення, коло інтересів іншої героїні віршів Н.Забіли Маринки майже нічим не відрізняється від умов, у яких живе Яся, але характер цієї дівчинки інший. Вона простіша, діяльніша, дбайливіша, акуратніша. Маринку ми спостерігаємо у її зростанні. Спочатку вона ще на руках у мами і «лише колискова пісня доносить їй інформацію» про навколишній світ. («Ладки…»).

Як і уся образна лексична тканина української колискової пісні, вона характеризує саме український національний лад ласкавого слова. Та ось вона підростає, починає дружити с книжкою, знайомитися з першою казкою і нарешті стає клопітливою господинею, коли у цікавій грі імітує працю дорослих.

У творах Н.Забіли живуть і діють, роблять перші кроки у житті, зустрічаються з першими труднощами, привчають до правил громадського співжиття, бавляться, прагнуть до великих діл і вчинків головним чином самі діти. Перед нами постають дитячі образи, переважно дівчаток, в усій своїй певності. Деякі дитячі персонажі, такі, як наприклад, Ясочка та Маринка, виступають не в одному вірші, а в цілих циклах. Це дає поетесі можливість всебічно показати своїх дівчаток, намалювати їх яскраві портрети в динаміці змін і зростання.

3. Малюючи дитину, поетеса не може поминути її оточення. Воно різноманітне. Це і сім’я, і вулиця, і дитсадок, і друзі, і сусіди. Дитину оточує і супроводжує кожен її крок з перших днів самостійного виходу через поріг оселі великий і милий її серцю світ природи. Як же відображує Н.Забіла у своїх творах природу?

У творчості Забіли природа посідає дуже велике місце. В одних творах вона лише фон, на якому відбувається ті чи інші події, в інших – тонко написаний пейзаж – учасник дитячих пригод, витівок, прогулянок. В творах Забіли природа живе як справній друг дітей. Вона не тільки оточує їх, а й бере участь у дитячому житті:

Хвильки плещуть на пісок,

Сміх веселий ллється,

А на березі лісок

Дивиться й сміється.

Природа, її безмежжя, її краса викликають у людини, особливо у дитини, певний настрій, надихають її на ніжність, на щирість, на лірику. Природа пом’якшує серце, породжує піднесення, викликає захоплення життям.

На вербі, на пагіллі

Білі – білі котики

Доторкнулося лагідно

Лоскотливим дотиком,

Доторкнуться котики,

Білі, невеличкі,

До руки, до ротика,

До твоєї щічки.

Головна думка більшості віршів Забіли – природа любить працю. Тому так часто діти в її творах саджають дерева, опоряджують клумби, виплекують зелені насадження, а коли треба, то стають на захист своїх друзів:

Рятувати яблуньку

біжимо,

ми її пошкодити

не дамо!

Геть, вітри – розбійники,

не шуміть,

нашу любу яблуньку

не ломіть!

Н.Забіла прагне не тільки того, щоб діти ставилися до природи з щирим завзяттям і палким почуттям, не тільки прикладали свої руки до праці біля неї, але й щоб вони її добре пізнали. Тому в її творах, крім ліричного захоплення красою природи, крім возвеличення природи, як друга людина, яскраво звучить ще один мотив – пізнавальний. Н.Забіла уміє говорити просто і цікаво про серйозне. У вірші «Про гриби» вона дуже цікаво подає відомості про «поведінку» грибів, про їх особливості, про їх корисність чи шкідливість, а у такому віршованому нарисі, як «Прогулянка до лісу» - в самій основі лежить розповідь про багатства лісу, про практичну цінність окремих порід дерев, про лікарські рослини тощо.

І коли діти починають вчитися, то й тут у пригоді стає природа. Це і «Весела абетка» і «Лічилки».

4 Н.Забіла, як одна з найвидатніших дитячих письменниць, не могла покинути казку.

- Як же змінила Н.Забіла народні казки?

- Щось втратила казка від того втручання чи здобула?

Всі казки, які написала Н.Забіла, нелегко навіть перелічити. Вони увійшли до збірок «Під дубом зеленим», «Казки лісової кринички», «Прабабині казки».

Найцікавішою є казка про півника, курочку та хитру лисичку. Це сплав фольклору і таланту Н.Забіли. зараз ви побачите, як можна використовувати цю казку у дитячому садку.

Н.Забіла по-новому розповіла «Плескачик», «Рукавичку», «Двоє козенят», «Снігуроньку», «Лисиця і журавель». Сюжети цих казок можна використати в грі-драматизації.

Казка виграла від віршованого переспіву. Казки ритмічні, розміри ямб і хорей ці вірші легко сприймають дошкільники, тому казка запам’ятовується. Н.Забіла розширює образи казки, вводить в неї нові образи, з казки діти дізнаються про красу природи, про навколишній світ. Для казок Забіли характерні щасливі закінчення. Вона художньою логікою доводить, що злу, жорстокості, усякій біді повинен прийти кінець.

З народної пісні Забіла запозичає зразки для створення своїх власних поетичних образів, переймає мотиви традиційних народних приспівок, примовок і приповідок матерів. Проте поетеса не копіює народнопоетичні жанри, а творчо використовує їх. У приспівках Н.Забіли «Ладки, ладусі», «Люлі, Люлі» неважко впізнати народну основу материнських приспівок майже з тією ж самою назвою, але в них поетеса вкладає новий зміст. Так, у першій приспівці, наприклад, письменниця говорить не тільки про те, де беруть мед:

А де брали медок?

Діставали у бджілок,

у садку зеленому,

під рясними кленами,

під кленами,

під липами…

Це ж саме слід сказати і про казки із збірки «Під дубом зеленим». Майже всі їх сюжети запозичені з народних казок, однак до кожної казки поетеса підійшла по-своєму, оригінально. Насамперед народні казки Н.Забіла переклала на мову поезії. Від цього вони стали мелодійними, легкими для читання й заучування дітьми напам’ять. Працюючи над віршованими переспівами казок, поетеса збагачує їх новими поетичними барвами, підсилює їх ліричну інтонацію, майстерно користуючись при цьому засобами алітерації, асонансу тощо. Щоб переконатися в цьому, варто прочитати хоча б початок переробленої народної казки «Рукавичка».

По ялинку внучка з дідом

йшли по лісі навмання.

А за ними бігло слідом

довговухе цуценя.

Задивилась, мабуть, внучка

на ялинку, на сосну,

і зронила якось з ручки

рукавичку хутряну.

Н.Забіла – майстер віршованої казки. Її казки вражають молодого читача напруженістю, динамічністю сюжету, поетичністю вірша. Як багато, наприклад, цілком нових, яскравих деталей, скільки винахідливості в переспіві народного сюжету казки про сороку.

Кожне із дітей сороки наділене певним характером, риси якого взяті з українського народного побуту:

Цей, здоровий,

носить дрова,

той, швидкий, пшоно товче.

Третій в чашку цідить бражку,

а малий млинці пече.

Та й сама сорока в казці виступає як образ працьовитої і турботливої матері, як піклується про долю своїх дітей.

Взявши за основу мотив народної казки про те, як сорока навчала своїх дітей, Н.Забіла створила повчальну казку для читачів молодшого віку. Вони захоплює барвистістю мови, мелодійністю ритму, яскравістю образів.

Ще до Великої Вітчизняної війни, у 1936 р., Н.Забіла порадувала дітей своєю чудовою віршованою казкою на народний сюжет – «Казка про півника та курочку і про хитру лисичку». Поклавши в її основу відомий сюжет про півня, курочку і хитру лисичку, поетеса вводить у свій твір новий мотив, який майже не зустрічається в дореволюційних казках. Обдуреним і скривдженим лисицею, півникові і курочці допомагають доброзичливі білочка і зайчик.

У Н.Забіли яскраві характери звірів. Мова казки ритмічна, милозвучна, майстерно використано діалог, пряму мову. Виразність казки підсилюється чудовими пейзажами малюнками. Ось як змальовано гай влітку:

Пішли вони далі зеленим гаєм,

навколо вітерець дерева колихає,

під деревами травичка,

а на деревах смачні кислички.

Цим твором Н.Забіла зарекомендувала себе не тільки як майстер віршованої казки, а й як досвідчена поетеса. В її творі багато таких елементів, які під силу цілком зрілим майстрам поетичного слова: динамічність сюжету, пластичність зображення картин природи, індивідуалізація характерів персонажів і водночас певна лаконічність у розгортанні подій.

Наталя Забіла багато працювала над перекладами творів дитячої літератури з інших мов. Вона переклала на українську мову «Російські народні казки», «Казку про рибака і рибку» О.Пушкіна, поезію М.Некрасова «Дід Мазай і зайці», оповідання Л.Толстого «Булька і кабан», віршовану казку К.Чуковського «Айболить», вірші С.Михалкова «Дядя Стьопа» та «Поважайте труд, малята», вірші О.Благініної «Осінь» та А.Алексіна «Прапорець», вірш єврейського поета Л.Квітка «Коли я виросту», грузинську народну казку «Зароблений карбованець» та ін.

· Контрольні запитання

· Коли, де, в якій сім’ї народилася Н.Забіла? Якими талантами була обдарована? Де вчилася?