Поняття та ознаки держави.

Держава як особлива форма організації суспільства характеризується у двох аспектах:

¨ Теоретичному, що визначає державу як юридичну категорію;

¨ Функціональному, що визначає державу як засіб управління та здійснення політичної влади в суспільстві.

Як юридична категорія держава характеризується наявністю певних ознак, що відрізняють її від влади додержавного суспільства, а також від інших соціальних утворень, що існують в рамках державного суспільства.

Ознаки держави поділяють на основні та факультативні.

Відсутність хочаб однієї з основних ознак не дає можливості характеризувати суспільні утворення як держави.

Факультативні ознаки мають доповнюючий характер та конкретизують основні.

Основні ознаки держави:

1) Територія.

2) Суверенітет.

3) Наявність системи органів, установ та організацій, що створюються державою для виконання її функцій та об’єднуються поняттям “механізм держави”. Частина державних органів, що наділені владними повноваженнями, складає поняття “аппарат держави”, який входить в структуру механізму держави.

4) Наявність політичної публічної влади.

Політичний характер влади визначає ступінь обов’язковості державно-владних рішень. Вони є загальнообов’язковими, виконуються всіма суб’єктами та забезпечуються можливістю застосування примусових заходів.

Публічний характер влади визначає ступінь її поширеності на населення держави. Лише державна влада поширюється на всіх суб’єктів, надаючи відносинам між ними упорядкованого характеру шляхом надання їм певних прав чи покладання на них певних обов’язків.

5) Наявність можливості розробляти, приймати чи санкціонувати правові норми, що закріплюють повноваження державних органів та гарантують виконання обов’язків держави щодо особи.

6) Можливість встановлювати форми та види податків з метою утримання державних органів та виконання загально-соціальних ьфункцій.

Факультативні ознаки держави.

1. Наявність громадянства;

2. Наявність грошової одиниці;

3. Наявність кордону;

4. Наявність збройних сил;

5. Наявність символіки;

6. Визнаність держави світовим співтовариством;

7. Наявність чітко визначеної політики.

Отже, держава – особлива організація суспільства, що характеризується суверенітетом, який поширюється на певну, чітко визначену територію, характеризується наявністю політичної публічної влади, яка здійснюється в процесі реалізації повноважень державними органами, надає своїм рішенням правової форми та існує за рахунок податків і зборів з населення.

11. Поняття та компоненти суверенітету держави.

Суверенітет – це політико-правова характеристика державної влади, що визначає її політичний характер та закріплюється шляхом прийняття конституційного закону.

Розрізняють три поняття суверенітету:

- національний;

- народний;

- державний.

Зміст державного суверенітету розкривається в його чотирьох компонентах:

I. Верховенство влади, тобто її універсальність, що характеризує неможливість існування на території держави більш ніж однієї державної влади, а також можливість держави визнати незаконними рішення будь-якої іншої з суспільних влад;

II. Єдність – наявність єдиного змісту влади (державної, політичної, публічної) з одночасним розподілом влади відповідно до функціонального призначення органів, що її здійснюють;

III. Незалежність – можливість держави самостійно вирішувати проблеми внутрішнього і зовнішнього характеру засновуючись на принципах національної та міжнародної систем права;

IV. Неподільність – можливість держави самостійно вирішувати питання щодо участі в міждержавних утвореннях, визначати принципи поділу території та статус адміністративних одиниць.

12. Поняття та ознаки правової держави.

Правова держава – це держава, в якій владні повноваження здійснюються в рамках і на основі законів нею ж прийнятих.

Ознаки правової держави.

1. Верховенство права:

- в системі нормативно-правових актів;

- над інтересами держави.

2. Законодавче регулювання найважливіших сфер життєдіяльності суспільства.

3. Здійснення влади на основі принципу її розподілу на законодавчу, виконавчу, судову.

4. Взаємна відповідальність держави і особи.

5. Висока якість законодавства, що виключає прогалини та юридичну неточність.

6. Високий ступінь захищеності особи.

7. Наявність спеціальних органів, що здійснюють нагляд за конституційністю законодавства.

8. Високий рівень правової культури та правосвідомості громадян.

13. Теорії походження держав.

Теорії походження держави – система поглядів суб’єктивного характеру на питання про виникнення держави та її призначення в суспільстві.

- Теологічна (Фома аквінський). Держава створена Богом.

- Договірна.

- Патріархальна (продукт розвитку сім’ї).

- Насильства.

- Марксистсько-ленінська.

- Космічна.

- Технократична.

- Теорія магії (Джон Фрезер).

- Географічного детермінізму.

- Демографічна.

- Гідравлічна (іригаційне землеробство).

14. Поняття та ознаки громадянського суспільства.

Суспільство, в рамках якого функціонує держава, прийнято називати громадянським. Для визначення рівня розвитку цього суспільства визначають риси громадянського суспільства, наявність яких в реальному суспільстві свідчить про його розвинутість.

Громадянське суспільство – це співтовариство вільних і незалежних громадян, кожному з яких надаються рівні можливості та покладаються рівні обов’язки.

Ознаки громадянського суспільства.

1. Людина, її права та свободи становлять основну цінність держави;

2. Наявність реальних механізмів реалізації норм, що приймаються державою;

3. Можливість вільного вибору сфери трудової діяльності, що засновується на принципі рівноправності праці;

4. Наявність механізмів соціального захисту;

5. Наявність структур, що реально відображають суспільні інтереси;

6. Наявність системи права, що відповідає загальнолюдським цінностям;

7. Реальна можливість захисту прав суб’єктів;

8. Пріорітет інтересів суспільства над інтересами держави;

9. Наявність реальних механізмів впливу на політику держави з боку суспільства.

СПІВВІДНОШЕННЯ КАТЕГОРІЙ “ЛЮДИНА” – “ОСОБА” – “ГРОМАДЯНИН”.

Функціонування держави в рамках суспільства визначає необхідність дослідження основного елементу суспільства – людини та особливостей її взаємодії з такими утвореннями як суспільство та держава.

Людина – біологічна категорія, що надає можливість віднести певну живу істоту до людського роду. Для людини характерні:

1. Особливість фізіологічної будови (структури);

2. Наявність мови;наявність усвідомлених інстинктів;

3. Можливість до самоорганізації.

15. Характерні ознаки особи.

З виникненням суспільства біологічна категорія “людина” набирає соціального змісту і перетворюється в категорію “особа”.

Особа – людина, що має історично зумовлений ступінь розвитку, а також користується правами, що надаються суспільством, чи виконує обов’язки, що ним покладаються.

Для особи є характерними наступні риси:

1. Розумність – здатність мислити і приймати усвідомлені, а не інстинктивні рішення.

2. Індивідуальність – наявність певних характеристик, які вирізняють особу з маси інших людей.

3. Свобода – можливість вибору того варіанту поведінки, з встановлених суспільством, що задовільняє інтереси особи та не порушує прав інших суб’єктів.

4. Відповідальність – можливість розуміти значення своїх дій та керувати ними, а також можливість виконання обов’язку щодо відповідальності перед суспільством у випадку порушення прав інших осіб чи невиконання власних обов’язків.

З виникненням держави категорія “людина” набирає політичного змісту і перетворюється у категорію “громадянин”.

Громадянин – це людина, що належить до постійного населення держави та користується захистом з її боку.

Для громадянина характерні слідуючі риси:

1. Належність до постійного населення держави.

2. Наявність юридично гарантованих прав та обов’язків.

3. Можливість користуватися правом на захист своїх інтересів як всередині держави, так і за її межами.

4. Необхідність нести юридичну відповідальність у чітко визначених державою випадках.

16. Правовий статус: поняття, зміст, структура.

Місце особи в суспільстві, а громадянина в державі визначається категорією “правовий статус”. Це складне юридичне поняття, що має зміст та структуру.

Змістом правового статусу є права та обов’язки суб’єктів.

Право – міра можливої поведінки, що надається для реалізації інтересів конкретного суб’єкта. Оскільки це право надається конкретному суб’єкту, то воно називається суб’єктивним.

Обов’язок – міра необхідної поведінки, що встановлюється з метою забезпечення реалізації суб’єктивного права. Оскільки обов’язки мають правову форму закріплення, вони називаються юридичними.

Класифікації прав і обов’язків:

1) конституційні права і оболв’язки;

2) закріплені галузевим законодавством.

1) Загальні;

2) Спеціальні.

1) Соціально-економічні;

2) Політичні;

3) Соціально-культурні;

4) Особисті;

5) І т. п.

Структуру правового статусу складають три елементи:

1. Можливість мати права та обов’язки (правоздатність).

2. Можливість власними діями виконувати обов’язки та реалізовувати права (дієздатність).

3. Можливість самостійно нести відповідальність у випадку невиконання обов’язків (деліктоздатність).

17. Правовий статус особи і громадянина: співвідношення.

Правовий статус особи і громадянина певним чином співвідносяться між собою, маючи як спільні, так і відмінні риси.

СПІЛЬНІ РИСИ:

1. Вказані статуси належать єдиному суб’єкту – людині;

2. Вони певним чином закріплюються та розробляються;

3. Встановлюють межі можливої та необхідної поведінки;

4. Певним чином гарантуються та забезпечуються;

5. Відображають рівень розвитку суспільства та держави.

ВІДМІННІ РИСИ:

18. Політична та державна влада.

Після виникнення держави в рамках суспільства суспільна влада реалізується у трьох її формах:

1) Соціальна, що здійснюється від імені суспільства та регламентується соціальними нормами, метою якої є впорядкування відносин між людьми (релігійна, економічна, сімейна, корпоративна).

2) Політична, що здійснюється від імені певних соціальних структур з метою реалізації принципу представницької демократії.

3) Державна, що реалізується від імені держави з метою надання суспільству рис системності та має правову форму закріплення.

Найбільш поширеними є три точки зору на співвідношення державної і політичної влад:

1. Політична і державна влада є ідентичні поняття, тому що держава є основним засобом здійснення політичної влади.

2. Політична влада є більш широким поняттям, бо вона здійснюється не лише державою, а й іншими суспільними утвореннями.

3. Державна влада є поняттям більш широким, бо саме держава визначає можливості втручання в політичну сферу інших соціальних утворень та закріплення їх повноважень конституційно.

Державна і політична влади мають спільні риси:

1. Реалізуються конституційно визначеними суб’єктами;

2. Приймають обов’язкові рішення;

3. Рішення мають формально визначений характер;

4. Стосуються єдиної сфери діяльності – суспільства;

5. Сприяють впорядкуванню суспільних відносин шляхом врівноваження політичних інтересів.

Відмінні риси:

19. Поняття та елементи політичної системи суспільства.

В юридичній літературі поняття “політична система” визначається у двох аспектах:

1. Теоретичний, що характеризує її як сукупність органів та організацій, що наділяються правом розробки та прийняття владних рішень політичного характеру.

2. Функціональний, що характеризує політичну систему як взаємодію соціальних структур, що надає можливість найбільш раціонального розподілу їх повноважень щодо розробки та реалізації політичних рішень.

Політична система характеризується наявністю структури, яку складають:

1) Органи та організації;

2) Політичні інститути;

3) Політичні ідеї, що становлять ідеологію;

4) Механізми взаємодії суб’єктів;

5) Механізми розробки та прийняття політичних рішень;

6) Повноваження суб’єктів у сфері політики;

7) Механізми реалізації владних повноважень.

Основними суб’єктами політичної системи є:

а) Держава, що діє шляхом реалізації повноважень органів;

б) Суспільні формування – добровільні об’єднання громадян, що функціонують з метою задоволення їх спільних інтересів (партії, рухи, громадські організації).

20. Держава в політичній системі.

Місце держави в політичній системі характеризується трьома елементами:

1. Держава є центральним елементом політичної системи, бо:

- вона суверенна;

- діє від імені суспільства;

- виконує загальносоціальні функції;

- є гарантом прав особи;

- має спеціальні органи;

- надає своїм рішенням правової форми.

2. Держава безпосередньо впливає на функціонування інших елементів політичної системи. Вона визначає їх повноваження, легалізує шляхом реєстрації документів, розробляє типові положення щодо їх функціонування, визначає рівень законності їх діяльності та забороняє ті структури, дії яких протирічять закону.

3. Держава приймає політичні рішення під безпосереднім впливом інших елементів політичної системи. Вони приймають участь у прийнятті рішень у формі представницьких органів держави, безпосередньо сприяють реалізації функцій держави, входять до складу колегіальних органів держави з правом вирішального голосу, за вчинення незначних протиправних діянь держава надає можливості застосовувати засоби громадського впливу.

Отже, держава є єдиним суб’єктом державної влади та основним засобом здійснення політичної влади, а наявність інших суб’єктів політичної влади надає можливості певного впливу на процес прийняття важливих рішень з боку суспільства.

21. Поняття, ознаки та класифікація функцій держави.

Регулятивне призначення держави в суспільстві визначає необхідність виконання державою певних завдань що стосуються певної сфери суспільних відносин та реалізуються завдяки функціям держави.

Функції держави – основні напрямки діяльності держави, що розкривають її призначення в суспільстві.

Для функцій держави характерні наступні ознаки:

1. Це стійкі характеристикидіяльності держави, які дають можливість визначити зміст призначення держави в суспільстві.

2. Це предметна діяльність держави, що торкається найважливіших сфер суспільного життя, яке склалося протягом тривалого періоду розвитку держави.

3. Функції мають безпосередній зв’язок з формальними ознаками держави (вони визначають зміст та рівень суверенітету, здійснюються в рамках певної території, в діяльності спеціальностворених органів та мають правову форму закріплення).

4. Функції є засобом реалізації завдань, що є характерними для певного етапу розвитку державності.

5. Функції здійснюються в чітко визначених формах та нормативно закріпленими методами, що включають і примусові.

Отже, функції держави – це основні напрямки її діяльності по здійсненю завдань держави, що відображають соціальну природу держави та її призначення як основного засобу здійснення політичної влади.

Різноманітність напрямків державно-владної діяльності дає можливість класифікувати функції держави за різними критеріями:

I. За територією здійснення:

- зовнішні;

- внутрішні.

II. За періодом здійснення:

- постійні;

- тимчасові.

III. За соціальним призначенням:

- загальносоціальні, що пов’язані з виконанням завдань, які відповідають природі суспільства;

- специфічні функції, що забезпечують ліквідацію протилежностей між чиновництвом та населенням.

IV. За характером:

- відкриті, що визнаються публічно і виконуються офіційно;

- латентні, що здійснюються з метою приховування реальної сутності держави.

V. За сферами:

- політичні;