Поняття про самоконтроль. Формування позитивного мислення.

Завдання для самостійної роботи

Суть і значення рівномірної роботи підприємства і методика її вимірювання.

Ефективність діяльності підприємства, об'єднання значною мірою-залежить від забезпечення рівномірного випуску продукції і рівномірної роботи. Рівномірним є випуск готової продукції заводом, цехом або дільницею в номенклатурі, кількості і в терміни, встановлені за наперед, розробленими планами-графіками. Рівномірна робота колективу підприємства, цеху, дільниці - це виготовлення продукції підрозділами точно за календарним планом-графіком. Рівномірна робота і рівномірний випуск продукції може бути ритмічним і неритмічним.

Ритмічному виробництву сприяє високий організаційний і технічний рівень. Рівномірна робота сприяє успішному виконанню планових завдань з усіх показників діяльності підприємства, прискорення оборотності оборотних коштів, зниженню собівартості продукції, підвищенню рентабельності, створенню нормального трудового процесу.

Питання для самоконтролю.

1. Що таке оперативно – виробниче планування?

2. Виділіть основні завдання оперативно – виробничого планування?

3. Які види оперативно – виробничого планування Ви знаєте?

4. Назвіть етапи оперативно – виробничого планування та охарактеризуйте їх?

5. Що визначає система оперативно – виробничого планування?

6. Які види систем Ви знаєте?

7. Охарактеризуйте систему оперативно –виробничого планування за комплектувальними номерами?

8. У чому полягає зміст міжцехового оперативно-виробничого планування?

9. Розкрийте значення рівномірної роботи підприємства?

10. Як визначається оптимальний розмір партії деталей?

1. Опрацювати лекційний матеріал.

2. Ознайомитись з типами планів на підприємстві, розробити свій графік (план) роботи підприємства.

Самоконтроль - усвiдомлювана регуляцiя людиною своєї поведiнки та дiяльностi для забезпечення вiдповiдностi їхнiх результатiв поставленим цiлям, вимогам, нормам, правилам тощо. Мета самоконтролю полягає в запобiганнi помилкових дiй чи операцiй та виправленнi їх. Самоконтроль носить регулятивну функцію, а також може бути об’єктом вольової регуляції, наприклад в стресових ситуаціях.

Регулююча функція самоконтролю дозволяє людині вирішувати завдання, поставлені ним самим або запропоновані кимось. Люди, володіючі мистецтвом самоконтролю, здатні здійснювати свідомі дії, контролювати прояв своїх емоцій, і керуючись мотивацією, досягати власних цілей або здійснювати особистий внесок в досягнення колективних цілей.

У процесі самоконтролю важливу роль відіграє зворотній зв’язок. Розрізняють зовнішній і внутрішній зворотні зв’язки. Зовнішній більше слугує для контролю за результатами дій. Внутрішній – для контролю за характером дії. Здійснення самоконтролю пов'язане, в більшості випадків, з необхідністю виконання додаткових обсягів робіт, витрат часу. Особа, усвідомлюючи важливість даної роботи, для здобуття високих результатів засвоєння навчального матеріалу зобов'язана мобілізуватися. Самоконтроль є одним з найважливіших умов усвідомленої діяльності.

Структура самоконтролю (А.С. Линда) :

1) з'ясування мети діяльності, ознайомлення з кінцевим результатом і способами його здобуття, з яким порівнюватимуть вживані прийоми і кінцевий результат;

2) звірення ходу роботи і отриманого результату із зразками;

3) оцінка виконаної роботи і аналіз допущених помилок і їх причин;

4) корегування роботи на основі даних самооцінки і аналізу (виправлення припущених помилок, внесення удосконалень).

Рівні міри розвиненості самоконтролю тих хто навчається:

Високий рівень. В навчальній діяльності, сфері самопізнання та особистісній сфері відрізняється активністю та самостійністю контролювання особистих дій, здібностей, вчинків у будь-яких ситуаціях. Для даного рівня розвитку самоконтролю студентів характерно:самостійне визначення мети навчальної діяльності та способів їх досягнення, усвідомлення мети досягнення бажаних (та належних)здібностей, якостей, розуміння мети своєї бажаної (та належної) поведінки та вчинків у суспільстві; активне та самостійне співставлення мети та отриманого результату власної діяльності, порівняння реальних здібностей, якостей з ідеальними, а також вчинків та дій, які були вже здійснені з бажаними (та належними), самостійне оцінювання виконаної роботи, дійсного стану “Я”, власної поведінки та вчинків, виявлення помилок, які були припущені та їх причин; самостійне корегування своєї навчальної діяльності, реального стану “Я”, власної поведінки та вчинків.

Середній рівень.Активність і самостійність контролю власних дій, здібностей, якостей, поведінки виявляється студентами не в усіх ситуаціях. Студенти молодших курсів, що володіють середнім рівнем розвитку самоконтролю в деяких ситуаціях зазнають труднощі при визначенні мети навчальної діяльності; не завжди розуміють цілі досягнення бажаних (і належних) здібностей, якостей, а також мету власної поведінки, не завжди можуть активно і самостійно зіставити мету і отриманий результат діяльності, реальні здібності, якості, вчинки та інше з ідеальними, оцінити виконану роботу, реальний стан "Я", власні вчинки і дії, а також виправити припущені помилки в своїй навчальній діяльності; уточнити уявлення про свою ідеальну, бажану поведінку в суспільстві і способах їх реалізації.

Низький рівень.Характеризується рідким проявом активності і самостійності при контролі власних дій, здібностей, поведінки та ін. В більшості випадків студенти,що мають низький рівень розвитку самоконтролю, не здатні самостійно визначити мету своєї навчальної діяльності, усвідомити цілі досягнення бажаних (і належних) здібностей, якостей, вчинків, зіставити отримані результати, реальний стан "Я" і досконалі вчинки із зразками, ідеалами, оцінити їх і внести необхідні корективи до навчальної діяльності, власних уявлень про себе і свою поведінку.

Умови, що забезпечують ефективність функціонування і розвитку системи самоконтролю:

1) формування і розвиток у студентів позиції рефлексії;

2) використання в навчанні спеціальних завдань і завдань, націлених на формування у студентів умінь самоконтролю;

3) включення студентів у спільну діяльність по організації і контролю своєї навчальної праці.

Позитивне мислення полягає у психологічному прийомі, при якому в голові формуються думки, слова та образи, що сприяють внутрішнього розвитку й успіху

Необхідною умовою формування позитивного самоставлення є створення сприятливого психологічного клімату. На формування позитивного мислення впливають тренінгові заняття, спеціальні вправи спрямовані на формування вміння пишатись своїми успіхами та радіти успіхам інших.