Нормування праці управлінського персоналу

 

Основним завданням нормування праці керівників, спеці­алістів та технічних виконавців є скорочення непродуктивних затрат часу, забезпечення необхідного рівня завантаження кож­ного працівника, визначення трудомісткості виконання управ­лінських робіт, встановлення необхідної чисельності праців­ників для конкретних умов їхньої діяльності, оптимальних співвідношень чисельності керівників і виконавців.

Виокремлюють збільшені й диференційовані методи норму­вання праці управлінців. За збільшеного нормування встанов­люється сумарна чисельність управлінських працівників під­приємства за окремих функцій управління, а також визначаєть­ся кваліфікаційно-посадова структура управлінських кадрів. Диференційоване нормування передбачає встановлення норм часу на виконання управлінських робіт, їх розподіл між вико­навцями та обґрунтування нормованих завдань.

Збільшене нормування чисельності керівників, спеціалістів та технічних виконавців підприємства або його підрозділів здій­снюється за нормативами, розрахованими на основі статичних залежностей між чисельністю певної групи управлінців і фак­торами виробництва (балансова вартість активної частини фон­дів, чисельність промислово-виробничого персоналу, кількість одиниць устаткування та ін.). Зазначені фактори безпосеред­ньо не відображають трудомісткість робіт з управління вироб­ництвом, а характеризують її лише непрямо.

Для нормування праці спеціалістів і технічних виконавців використовують також метод, що передбачає використання еталонів робіт. Процес нормування у цьому випадку передба­чає дві стадії: складання альбому еталонів робіт та їх норму­вання; оперативне нормування шляхом порівняння роботи, яка нормується, з еталоном при складанні нормованого завдання.

Для тих категорій управлінського персоналу, які не охоп­лені нормативами часу, використовують експериментально-аналітичні методи нормування праці, що базуються на розроб­ленні раціональних балансів робочого часу виконавців управ­лінських робіт.

Нормування праці спеціалістів науково-дослідних інсти­тутів, проектно-конструкторських бюро та інших науково-тех­нічних організацій базується на визначенні нормативної тру­домісткості всіх етапів науково-технічних робіт. Для цього використовуються експертні, досвідно-статистичні та аналі­тичні методи нормування. Основними принципами нормуван­ня працівників науково-технічних організацій є:

— охоплення нормуванням праці всіх категорій працівників (дослідників, математиків, програмістів, технологів, конструк­торів та ін.);

— всебічне обґрунтування нормативної трудомісткості нау­ково-технічних робіт з урахуванням технічних, економічних, організаційних, психофізіологічних та соціальних факторів;

— відображення в методології нормування ймовірнісного характеру процесу виконання науково-технічних робіт.