Тези лекції
Лекція 9. Тема 9. Національно-визвольна революція і громадянська війна в Україні
Лютнева революція в Росії. Центральна Рада й формування української державності. Жовтневий більшовицький переворот у Петрограді і проголошення Української Народної Республіки (УНР). Збройна боротьба радянської Росії проти УНР.
Брестський мир та прихід в Україну австро-німецьких військ. Українська держава гетьмана П.Скоропадського.
Директорія. Відродження УНР. Проголошення об'єднання УНР і Західноукраїнської Народної Республіки.
Відновлення більшовицької диктатури в Україні. Перша Конституція УРСР. Причини громадянської війни на Україні та її основні етапи. Політика радянської влади в Україні у 1919 році.
Боротьба з білогвардійськими військами та іноземними воєнними інтервентами на півдні України. Антибільшовицький повстанський рух. Н.Махно. Т.Григор'єв.
Кінець громадянської війни. Розгром Врангеля, вигнання білополяків. Ризький мирний договір і вирішення українського питання.
Мета заняття:
Навчальна:аналіз сутностіпроцесів виникнення і діяльності різних національно-державних утворень, що існували в Україні протягом 1917-1920 р.р.
Розвиваюча:розвиток умінь зіставляти історичні події, процеси за періодами (епохами), орієнтуватися в науковій періодизації історії; порівнювати, пояснювати, аналізувати, узагальнювати і критично оцінювати історичні факти та діяльність осіб, спираючись на здобуті знання, а також на основі альтернативних поглядів на проблеми.
Виховна:виховання активної життєвої та політичної позиції, відповідальності за долю української державності
Основні поняття: З'їзд Рад, республіка, гетьманська держава, Директорія, білогвардійці, більшовики, диктатура, універсал, автономісти-федералісти, Центральна Рада, Тимчасовий Уряд, Генеральний Секретаріат, державний переворот, громадянська війна, "воєнний комунізм".
1. Центральна рада та її універсали. Українська народна республіка (УНР)
Ініціатива щодо створення Центральної Ради належала представникам Української народної партії на чолі з М. Міхновським (самостійники) та Товариства українських поступовців (автономісти-федералісти). Центральна Рада була у творена 4 березня 1917 р. З метою надання Українській Центральній Раді статусу дійсного представницького органу було організоване проведення Всеукраїнського національного конгресу, котрий відбувся 6-8 квітня 1917 р. в Києві.
Конгрес переобрав Центральну Раду, Головою Центральної Ради був обраний М. Грушевський, його заступниками – В. Винниченко і С. Єфремов. Конгрес також дав доручення Центральній Раді щодо розроблення статуту української автономії.
Після Конгресу Українська Центральна Рада обрала зі свого складу Комітет (Малу Раду). З ініціативи Української Центральної Ради почали створюватися підпорядковані їй місцеві органи – губернські та повітові ради. Паралельно з цим відбувалося об’єднання українських станово-професійних організацій.
Маючи таку підтримку, Центральна Рада стала пред’являти все більші претензії на владу. Між нею і Тимчасовим урядом наростала напруженість, оскільки Тимчасовий уряд відмовлявся вирішувати питання автономії України до скликання Всеросійських Установчих зборів. У відповідь на це Центральна Рада 10 червня 1917 р. видала програмний документ І Універсал «До українського народу, на Україні й поза Україною сущого», у якому проголосила автономію України.
Тимчасовий уряд змушений було піти на врегулювання відношень із Центральною Радою та наприкінці червня 1917 р. направив до Києва для переговорів делегацію Тимчасового уряду в складі О. Керенського, М. Терещенка й І. Церетелі.
Результатом компромісу став ІІ Універсал Центральної Ради, ухвалений 3 липня 1917 р. Таким чином, Центральна Рада зробила істотні поступки урядові, який усіма засобами намагався обмежити національно-визвольний рух в Україні.
7 (20) листопада Центральна Рада прийняла ІІІ Універсал, у якому проголосила утворення Української Народної Республіки (УНР) без відокремлення від Росії, а також програму демократичних і соціальних перетворень. На 27 грудня 1917 р. були призначені вибори до Українських Установчих зборів, а також визначався день їх скликання - 9 січня 1918 р.
4 грудня 1917 р. Рада Народних Комісарів направила до Києва «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Центральної Ради», невиконання яких означало війну.
Всеукраїнський з’їзд Рад, що відкрився у Києві 4 грудня1917 р., підтримав Центральну Раду. Тоді незначна меншість більшовицьких делегатів покинула з’їзд і об’єдналася зі з’їздом Рад Донецько-Криворізького басейну, що проходив у Харкові 11-12 грудня 1917 р. та конституювався як «Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих і солдатських депутатів за участю частини селянських депутатів». Він проголосив встановлення Радянської влади в Україні, обрав Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК), котрий 14 грудня затвердив перший український радянський уряд УНР – Народний секретаріат.
Більшовицька Росія почала наступ на українські землі. За цих умов Центральна Рада в ніч на 12 січня 1918 р. прийняла свій IV Універсал, що проголосив незалежність Української Народної Республіки. Однак незабаром Центральна Рада змушена була покинути Київ, котрий був зайнятий радянськими військами.
27 січня 1918 р. у Бресті був підписаний договір між державами Четверного союзу і Українською Центральною Радою. У лютому-квітні 1918 р. австро-німецькі війська зайняли майже всю територію України, звільнивши її від більшовицької влади.
7 березня 1918 р. в окупований німецькими військами Київ повернулася Центральна Рада. Однак її становище було хитким. Вона фактично не контролювала становище на місцях. Населення було невдоволене вседозволеністю та жорстокістю окупаційних військ. Центральна Рада виявилася нездатною виконати свої зобов’язання перед німецьким командуванням. У результаті за його участю був підготовлений державний переворот.