Реформи Габсбургів та західні українці

Лекція 7. Тема 7. Західноукраїнські землі у складі Австро-Угорщини

Територія, населення, адміністративний устрій та соціально-економічне життя. Реформи Габсбургів. Скасування кріпосного права.

Події революції 1848-1848 рр. у західноукраїнських землях. Селянський рух у Галичині і на Буковині. Лук'ян Кобилиця.

Національно-культурні процеси. "Руська трійця". Українці у першому парламенті Австро-Угорщини. Суспільно-політична діяльність О.Терлецького, І.Франка, М.Павличка.

Мета заняття:

Навчальна: аналіз особливостей українського національного відродження на прикладі західноукраїнських земель, ознайомлення з політичним і соціально-економічним розвитком краю.

Розвиваюча: розвиток історичного мислення, умінь логічно та послідовно висвітлювати питання, аналізувати, доводити, узагальнювати; розвиток пізнавальних інтересів.

Виховна: виховання почуттів національної самосвідомості та само ідентичності, національної гідності та патріотизму, поваги до визначних постатей західних українців ХІХ ст. – борців проти соціального та національного гноблення.

Основні поняття: рутенство, нація, романтизм, інтелігенція, "освічений абсолютизм", "класицизм", парламент, реформи, революціонери-демократи.

 

«Клаптикова» імперія Габсбургів наприкінці ХУІІІ ст. стала володаркою західноукраїнських земель, що займали територію 70 тис. кв. км. На них мешкало 3,5 млн. осіб, з яких 2,4 млн. були українцями. У соціальній структурі українського населення переважали незаможні селяни - 95 %. Налічувалося також близько 2 000 родин священників. Вищі верстви становили поляки або полонізовані українці. Абсолютною більшістю нечисленного міського населення були євреї.

Включення західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії співпало в часі з першою хвилею модернізаційних реформ у цій державі. Вони запроваджувалися в життя в 70-80 рр. ХУІІІ ст. імператрицею Марією-Терезією та її сином Йосипом ІІ. Реформи базувалися на ідеях освіченого абсолютизму й мали на меті шляхом посилення державної централізації та встановлення контролю правлячої династії за всіма сферами суспільного життя залучити імперію до нових історичних процесів та не допустити її відставання від основного суперника - сусідньої Прусії.

Проводячи адміністративно-територіальне розмежування, австрійська влада не зважала на етнічний склад населення. Внаслідок цього східно-галицькі землі, де більшість складали українці, та західно-галицькі землі, де більшість складали поляки, попали в одну адміністративно-територіальну одиницю - «королівство Галіції та Лодомерії» з центром у Львові, що поділялося на 18 округів - дистриктів. З них - 12 належали до Східної, української Галичини. Окремим округом у це «королівство» входила Буковина, центром якої було визначено м. Чернівці. Закарпаття поділялося на чотири комітати - жупи, та входило до складу Пожонського (Братиславського) намісництва. На всій території імперії діяли австрійські закони та вживалася німецька мова.

Реформуючи сферу державного управління, Марія-Терезія утворила Державну Раду - орган влади, підпорядкований імператорові.

Центральною постаттю місцевої адміністрації став державний чиновник, проте українці не мали доступу до участі в управлінні. Було проведено перші статистичні переписи населення та земельних володінь, упорядковано систему обліку та контролю.

Військова реформа передбачала обов’язкову військову повинність та централізований рекрутський набір.

Патенти 1781-1782 рр. Йосипа ІІ проголосили визволення селян і визначили розмір панщини - не більше трьох днів панщини на тиждень, або 156 днів на рік (для найбідніших селян встановлювалася ще менша панщина).

Особливе значення мала релігійна реформа: церква підпорядковувалася державі, священики набули статусу державних службовців, зрівняні в правах католицька, протестантська та греко-католицька церкви, ліквідовано орден єзуїтів.

Зміни в галузі освіти передбачали впровадження загальної середньої освіти, створення в містах і селах для широких мас населення цілої мережі навчальних закладів, переведення шкільної освіти на державний кошт, користування рідною мовою в початковій школі.

У тому ж році Марія-Терезія заснувала у Відні греко-католицьку семінарію - Барбареум, у якій західноукраїнські студенти могли отримати богословську освіту, а в 1784 р. Йосипом ІІ був відкритий Львівський університет - перший вищий учбовий заклад такого типу на українській землі.

Проте, проведенню реформ чинився опір як з боку феодалів, які втрачали свої права, так і з боку народів приєднаних територій. Було очевидно, що нова система управління, створювана Габсбургами, остаточно скасовує автономні права, які в минулому мали народи імперії.

Щодо економічного розвитку західноукраїнських земель, то Відень був зацікавлений у збереженні їхнього сільськогосподарського призначення та розглядав їх як джерело продуктів харчування й сировини, а також як ринок збуту готових товарів. До того ж відсутність масиву земель, відкритих для колонізації, виходу до моря, що підштовхнув би розвиток торгівлі, занепад міст вкрай обмежували можливості економічного розвитку західноукраїнських земель.

Кризові явища торкнулися й феодальних фільварково-панщинних господарств, оскільки вони не витримували конкуренції з сільським господарством західних країн, що швидко капіталізувалося.

Окрім того, феодальні відносини гальмували розвиток промислового виробництва західноукраїнських земель.

Все ж потрібно зазначити, що реформи Марії-Терезії та Йосипа ІІ залишили глибокий слід у західноукраїнських землях. Вони не мали національної спрямованості, проте найбільшу роль відіграли саме для українського населення, як найбільш відсталого та пригнобленого в імперії.