Україна у війні Російської та Французької імперій
Адміністративний устрій українських земель
Лекція 6. Тема 6. Україна у складі Російської імперії в ХІХ ст.
Політичне становище українських земель, їх адміністративний устрій. Поширення кріпосного права на Південну Україну.
Участь України у Вітчизняній війні 1812 р. Декабристські організації в Україні.
Радикалізація суспільно-політичного руху українців в Російській імперії. Т.Г.Шевченко. Н. Костомаров, П. Куліш. Кирило-Мефодіївське товариство, його програмний документ "Закон Божий".
Царські реформи 60-70-х років ХІХ ст та їх значення для соціально-економічного життя України. Розвиток капіталізму у промисловості і сільському господарстві. Зміни у класовій структурі населення.
Мета заняття:
Навчальна:формування уяви про політичне та соціально-економічне становище українських земель у складі Російської імперії в ХІХ ст., радикалізацію суспільно-політичного руху українців у Російській імперії.
Розвиваюча: розвиток умінь аналізувати, узагальнювати, доводити, порівнювати.
Виховна: виховання національної самосвідомості, несприйняття будь-якого гноблення: національного, соціального тощо.
Основні поняття: імперія, бюрократія, декабристи, братчики, "місячина", "малоросійська ментальність".
До складу Російської імперії на початку ХІХ ст. входили чотири великих українських регіони: Лівобережна Україна, Слобожанщина, Правобережна та Південна (Степова) Україна.
Харківська, Чернігівська та Полтавська губернії разом складали Лівобережжя та Слобожанщину. Правобережжя та Волинь поділялися на Київську, Подільську та Волинську губернії. До Південної (Степової) України належали Херсонська, Таврійська та Катеринославська губернії.
Соціальне становище українського населення було тяжким. 1847-1848 рр. на Правобережжі позначилися інвентарною реформою. Вільні верстви селянського населення царський уряд намагався уніфікувати зі станом державних селян. Станом на 1858 р. чисельність державних селян становила 50,1% всього селянства.
У планах французького імператора Наполеона Україна займала місце як осередок антиросійського національного руху. В агітаційних прокламаціях він завіряв, що відновить Україну як незалежну «братську Франції» республіку. Коли у 1812 р. на Росію напала 640-тисячна армія Наполеона, Росія змогла дати відсіч загарбникам та вибити їх за межі своєї території. На Лівобережжі швидко було зібрано кілька полків добровольців, організованих на зразок козацьких, які відважно боронили імперію, в тому числі й українські землі. Ополченські та козачі полки взяли участь у Бородинській битві, закордонному поході російської армії та в «битві народів» під Лейпцігом восени 1813 р., де французька армія потерпіла поразку. У березні 1814 р. шість українських козацьких полків у складі російської армії переможно ввійшли до столиці Франції - Парижу.
Коли українські полки повернулися на батьківщину, їх було швидко розформовано.