Причини громадянської війни у 60-80 рр. XVII cт. на Україні. Початок Руїни.

Лекція 5. Тема 5. Епоха Руїни і Гетьманщини

Україна ЗА ЧАСІВ НОВОЇ ТА НОВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ

Тема 5. Епоха Руїни і Гетьманщини

Тема 6. Україна у складі Російської імперії в ХІХ ст.

Тема 7. Західноукраїнські землі у складі Австро-Угорщини.

Тема 8.Соціально-економічний та політичний розвиток України на початку ХХ ст. Революція 1905-1907 рр.

Тема 9. Національно-визвольна революція і громадянська війна в Україні

Тема 10. Україна в 20-30-х роках ХХ століття

Україна після смерті Богдана Хмельницького. Боротьба старшинських угрупувань за Владу. Поділ України на Правобережну і Лівобережну. Руїна.

Занепад Правобережжя і Західноукраїнських земель у складі Польщі. П. Дорошенко. Антифеодальна боротьба народних мас.

Посилення Лівобережжя у складі Росії. Гетьманщина. Гетьманування Мазепи. Північна війна і Україна. Невдача задумів Мазепи.

Наступ царизму на автономію України. Ліквідація Запорізької Січі. Падіння козацтва та його історичні долі. Кінець Гетьманщини, її місце в історії українського народу.

Мета:

Навчальна: розкриття причин глибокої кризи української державності після смерті Б. Хмельницького – періоду, під назвою Руїна; простежити процес поступової втрати автономії Правобережною та Лівобережною Гетьманщинами, значення Гетьманщини в політичному житті в українських землях як зразка тогочасного українського самоврядування;

Розвиваюча: розвиток історичного мислення, умінь логічно та послідовно висвітлювати питання, аналізувати, доводити, узагальнювати; порівнювати політичну діяльність різних державців; розвиток пізнавальних інтересів;

Виховна: виховання критичного мислення, національної самосвідомості, патріотизму, несприйняття будь-яких форм національного гноблення.

Основні поняття: національна державність, старшинські угруповання, Руїна, Гетьманщина, Конституція, автономія, полковий розподіл, Конституція, Малоросійські колегії, царський резидент.

Тридцятилітній період від смерті Богдана Хмельницького (1657) до обрання гетьманом Івана Мазепи (1687) увійшов в історію України під назвою Руїни. Це був час смути, громадської війни і безперервних вторгнень на територію України армій сусідніх держав. Можна виділити об’єктивні і суб’єктивні, внутрішні і зовнішні причини цього явища. До найважливіших об’єктивних причин громадської війни потрібно віднести надто слабу, погано структуровану систему публічної влади. За таких умов внутрішня стабільність або нестабільність українського суспільства повністю залежала від поведінки „нової політичної еліти” – козацької старшини, в руках якої зосередилася реальна влада. Ця еліта не була однорідною. У них можна виділити три угруповання, що склалися під час Визвольної війни. Перше угруповання представляла реєстрова старшина, що починала Велике повстання 1648 р. разом із Хмельницьким; у другому угрупованні переважали „покозачені” шляхтичі, що приєдналися до Хмельницького вже у ході війни. Третє старшинське угруповання сформувалося з колишніх міщан і козацької „черні”. Коли Визвольна війна закінчилася і помер Хмельницький, амбіції окремих козацьких командирів, їх прагнення оволодіти гетьманською булавою і багатствами України вийшли на перший план.

Сусіди України не могли не скористатися її внутрішньою нестабільністю. Вторгнення іноземних військ на територію Гетьманщини були прямим наслідком цієї нестабільності. Необхідно враховувати і той факт, що суперницькі козацькі угруповання самі запрошували собі на допомогу війська сусідніх держав і тим самим сприяли ще більшому розоренню краю. Ні селянство, ні міщани, ні православне духовенство не були зацікавлені в громадянській війні.

Після смерті Б. Хмельницького його сина Юрія проголосили новим гетьманом, але 16-літній юнак виявився абсолютно непідготовленим до того, щоб звалити на себе тягар державних турбот. Тоді старшинська рада обрала гетьманом генерального писаря Івана Виговського. 17 жовтня 1657 р. І. Виговський став гетьманом.

Ставши гетьманом, він приніс присягу на вірність московському цареві, однак потім вступив у таємні переговори з поляками. Очевидно він, і частина козацької старшини мріяли про те, щоб повернутися до складу Речі Посполитої. Але подібна переорієнтація не враховувала інтересів інших козацьких угруповань. В опозицію до гетьмана стали козаки Полтавського полку під командуванням Мартина Пушкаря, а також запорожці на чолі з Яковом Барабашем.

Виговський кинув проти бунтівних козаків вірні йому полки, також, допомогу йому надавали поляки, сербські найманці і 40-тисячна татарська орда. Вирішальна битва відбувалася в червні 1658 р. під Полтавою. Вчорашні герої Визвольної війни вбивали один одного. Виговський переміг ціною життя 50тис. козаків.

6 вересня 1658 р. в Гадячі був підписаний україно-польський договір, за яким Чернігівське, Київське і Брацлавське воєводства увійшли до складу Речі Посполитої на правах автономії. Гетьман вважався воєводою з правами першого сенатора. Передбачалося створення власного суду, скарбниці, монетного двору та війська в складі 30тис. козаків і 10 тис. найманців. Польським військам заборонялося вступати на територію Гетьманщини без запрошення гетьмана. Поляки гарантували традиційні козацькі права і обіцяли щорічно надавати шляхетство одній сотні козаків. Дія Брестської унії 1596 р. відмінялась, а православним надавалися рівні з католиками права.

Проте, Гадяцький трактат так і залишився декларацією.

Ще до підписання польсько-українського договору 28-29 червня 1658 р. в битві під Конотопом російська армія була розгромлена. Але, звинувачений кількома лівобережними полковниками в зраді, Виговський у жовтні 1659 р. відрікся від гетьманського булави і втік у Польщу.

Новим гетьманом знов став Юрій Хмельницький. 17 жовтня 1659 р. в Переяславі був підписаний новий україно-російський договір, так звані Переяславські статті, за якими козацька старшина позбавилася права перебирати гетьмана, генеральну старшину і полковників без дозволу московського царя. Гетьман не міг призначати і знімати полковників, приступати до військових дій без дозволу Москви. Також, було заборонено вступати в дипломатичні відносини з іноземними державами. Ці, та ряд інших пунктів договору обмежували автономні права козацької України.

У 1660 р. поновилися воєнні дії між Росією і Польщею. 40-тисячне військо під командуванням воєводи В.Шереметьєва потрапило в оточення 70-тисячного польсько-татарського війська під Чудновом (Волинь). Ю. Хмельницький, виявив пасивність і не надав дійової допомоги оточеному угрупованню. Більш того, він пішов на переговори з поляками і уклав з ними Слободищенський договір, за яким Гетьманщина знову поверталася до складу Речі Посполитої.