Місцева влада і місцеве самоврядування

ДЕРЖАВНИЙ ЛАД

Після проголошення незалежності Україна сформувалася як парламентсько-президентська республіка. Президент України був як главою держави, так і главою виконавчої влади. За Конституцією України 1996 року Україна за формою правління стає президентсько-парламентською республікою.

За державним ладом Україна є унітарною державою. Адміністративно-територіальними одиницями України є: область, район, місто, селище і сільрада. Особливий статус має Автономна Республіка Крим, яка є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається відповідними законами України. Так, статус Києва визначено Законом України "Про столицю України — місто-герой Київ" від 15 січня 1999 р.

За державним режимом Україна є демократичною, соціальною, правовою державою. Конституційний лад України будується за принципом пріоритету прав і свобод людини і громадянина.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

За Конституцією України 1996 року єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада.

Конституційний склад Верховної Ради становить 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки. Вибори до Верховної Ради здійснюються на підставі Закону "Про вибори народних депутатів України" від 24 вересня 1997 року. Верховна Рада правомочна розглядати і вирішувати будь-які питання, не віднесені до компетенції органів виконавчої або судової влади.

Порядок роботи Верховної Ради України визначається її регламентом, прийнятим 27 липня 1994 року. Верховна Рада України працює сесійно.

Верховна Рада обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, який: веде засідання парламенту; організує підготовку питань для розгляду на засіданнях Верховної Ради України; підписує акти, прийняті Верховною Радою; представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав; організує, роботу апарату Верховної Ради України.

Верховна Рада України затверджує перелік комітетів, які здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, що виносяться на розгляд Верховної Ради. Повноваження Верховної Ради визначені Конституцією України (ст. 85). Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу.

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Президент України є ланкою, що зв'язує законодавчу і виконавчу владу. Президентом України може бути громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.

Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два терміни підряд.

Повноваження Президента визначені Конституцією України (ст. 106). Президент України може бути усунутий з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження.

Вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. Очолює Кабінет Міністрів прем'єр-міністр України.

Повноваження Кабінету Міністрів передбачені Конституцією України (ст. 116). Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання. За Конституцією Кабінет Міністрів України об'єднує і направляє роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Управління окремими областями і сферами життя республіки здійснюють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади — державні комітети, відомства і службі. Вони діють на підставі "Загального положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України", затвердженого Указом Президента України від 12 березня 1996 року. Центральний орган державної виконавчої влади здійснює свою діяльність через підпорядковані йому обласні й районні відділи й управління.

22 лютого 2007 р. Верховна Рада України прийняла давно очікуваний Закон України "Про Кабінет Міністрів України". Закон визначає організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України. Законом визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Він відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України. Законом також виписано основні завдання Кабінету Міністрів України. Згідно з Законом, неправомірне втручання будь-яких органів, посадових осіб, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян у вирішення питань, що належать до компетенції уряду, не допускається. Зазначається також, що прийняття Кабінетом Міністрів актів, що містять інформацію з обмеженим доступом, можливе лише у випадках, визначених законом, у зв'язку із забезпеченням національної безпеки та оборони України. Закон визначає, що Кабінет Міністрів затверджує Регламент КМУ, який визначає порядок організації діяльності уряду. Також Кабінет Міністрів вирішує інші поточні питання своєї діяльності.

Згідно з документом, посади членів Кабінету Міністрів належать до політичних, на які не поширюється законодавство про державну службу та трудове законодавство.

Законом визначено, що членами Кабінету Міністрів можуть бути громадяни України, які мають право голосу, вищу освіту та володіють державною мовою. Не можуть бути призначені на посади членів Кабінету Міністрів особи, які мають судимість, не погашену і не зняту в установленому законом порядку. Урядовці не мають права суміщати свою роботу (крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час) з іншою роботою, зокрема входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. Якщо на розгляд Верховної Ради виноситься подання щодо призначення членом уряду особи, яка є народним депутатом, то до подання додається особиста заява народного депутата про дострокове складення ним депутатських повноважень у разі призначення на посаду члена Кабінету Міністрів.

Документом також встановлено порядок призначення прем'єр-міністра України. Він призначається на посаду Верховною Радою за поданням Президента України, який вносить кандидатуру за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді в строк не пізніше ніжна 15-й день після надходження такої пропозиції. Водночас законом передбачено, що у разі невнесення Президентом України подання про призначення прем'єр-міністра у згаданий строк це подання вносить до Верховної Ради коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді. Голосування щодо призначення прем'єр-міністра України проводиться у поіменному режимі. Рішення приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради та оформляється постановою Верховної Ради.

Законом також виписано порядок призначення членів Кабінету Міністрів України. Всі міністри, крім міністра оборони України і міністра закордонних справ України, призначаються на посаду Верховною Радою за поданням прем'єр-міністра. Зазначається, що міністри оборони і закордонних справ призначаються на посаду Верховною Радою за поданням Президента України, яке вноситься не пізніше ніж на 15-й день після одержання пропозиції коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді щодо кандидатури на посаду прем'єр-міністра. Водночас цим законом передбачено, що у разі невнесення Президентом України до Верховної Ради цих кандидатур у зазначений строк, подання про призначення на відповідні посади вносить до Верховної Ради України коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді.

Подання прем'єр-міністра України, Президента України чи коаліції депутатських фракцій про призначення на посаду членів уряду підчас його формування можуть вноситися як списком, так і окремо за кожним членом Кабінету Міністрів. У разі відхилення парламентом кандидатури на посаду члена уряду в семиденний строк вноситься подання кандидатури на зазначену посаду. Кабінет Міністрів не пізніше ніж у 30-денний строк після набуття повноважень подає на розгляд Верховній Раді програму діяльності уряду. Верховна Рала має її схвалити не менше ніж 226 голосами.

Законом також детально виписано процедуру дострокового припинення повноважень Кабінету Міністрів у разі: відставки у зв'язку з прийняттям Верховною Радою резолюції недовіри Кабінету Міністрів; відставки прем'єр-міністра за поданою ним заявою; припинення повноважень прем'єр-міністра у зв'язку з неможливістю виконання ним повноважень за станом здоров'я; смерті прем'єр-міністра. Прийняття Верховною Радою рішення про відставку прем'єр-міністра має наслідком відставку всього складу уряду.

Законом визначено компетенцію Кабінету Міністрів, його повноваження: уряд призначає та звільняє з посади за поданням прем'єр-міністра керівників центральних органів виконавчої влади, а також членів колегіальних центральних органів виконавчої влади, що не входять до складу уряду; за поданням прем'єр-міністра, відповідно до пропозицій міністрів, призначає перших заступників та заступників міністра.

Крім того, у законі передбачено, що акти Президента щодо призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях скріплюються підписами прем'єр-міністра і міністра закордонних справ України. Також підписом прем'єр-міністра та міністра юстиції скріплюються акти Президента щодо утворення судів. У законі визначено процедуру та терміни скріплення цих актів. Крім того, у законі визначено, що посадові особи апарату Ради національної безпеки та оборони (РНБО) України, Секретаріату Президента, консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб, що утворюються Президентом України, не мають права давати доручення уряду, його членам та втручатися в їхню діяльність.

За роки незалежності декілька разів змінювалася концепція органів місцевої влади. У березні 1992 року був прийнятий Закон "Про місцеві Ради народних депутатів, місцеве і регіональне самоврядування", за яким діяльність Рад обмежувалася здійсненням функцій місцевого та регіонального самоврядування, а виконавчі функції передавалися представникам Президента України в областях і районах, а також у містах Києві та Севастополі. Реформування місцевої влади було припинено 3 лютого 1994 року, коли Верховна Рада прийняла Закон

"Про формування місцевих органів влади і самоврядування" і повернула владу на місцях Радам та їх виконкомам.

Після прийняття Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі було передано місцевим державним адміністраціям, які є підзвітними і підконтрольними органам виконавчої влади вищого рівня.

Повноваження місцевих державних адміністрацій визначені Конституцією України (ст. 119) та Законом України " Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р.

Відповідно до цього Закону голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду й звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Вони відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні й підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Зокрема, це виявляється втому, що рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законодавству України, можуть бути скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Склад місцевих державних адміністрацій формують їхні голови. Місцеві державні адміністрації також підзвітні й підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Обласна або районна рада має право висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації. На підставі резолюції недовіри Президент України приймає рішення про відставку голови адміністрації або продовження його повноважень і дає обґрунтовану відповідь. Якщо ж недовіру голові державної адміністрації висловили дві третини депутатів відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації. Крім того, повноваження голови місцевої адміністрації може бути припинено відповідно до інших підстав, наприклад за власною ініціативою Президента України.

На відповідній території місцеві державні адміністрації забезпечують виконання положення Конституції та законодавства України; законність і правопорядок, дотримання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного і культурного розвитку, програм охорони довкілля, програм національно-культурного розвитку корінних народів і національних меншин; підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів; наявність звіту про виконання відповідних бюджетів та програм; взаємодію з органами місцевого самоврядування; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Конституція України окремий розділ присвятила місцевому самоврядуванню. Положення Конституції про місцеве самоврядування отримали розвиток у Законі "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року.

Основою місцевого самоврядування в Україні є територіальна громада — колектив жителів села або селища, міста. Місцеве самоврядування здійснюється у таких організаційних формах: І) безпосередньо населенням — шляхом референдумів, виборів, зборів жителів; 2) через виборні органи, яким є сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; виборні глави органів місцевого самоврядування — сільські, селищні, міські голови (голови виконавчих органів відповідних рад); виборні районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст.

Депутати виборних органів місцевого самоврядування обираються жителями села, селища, міста на підставі всезагального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування терміном на чотири роки. На таких самих умовах обираються сільські, селищні та міські голови.

Голова районної та голова обласної рад обираються відповідними радами й очолюють виконавчий апарат ради.

Компетенція органів місцевого самоврядування визначена Конституцією України (ст. 143) і Законом "Про місцеве самоврядування в Україні".

До компетенції органів місцевого самоврядування входять управління майном, яке перебуває в комунальній власності; затвердження програм соціально-економічного і культурного розвитку та контроль за їх виконанням; затвердження бюджету відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контроль за його виконанням; встановлення місцевих податків і зборів; проведення місцевих референдумів і реалізація їх результатів; створення, реорганізація та ліквідація комунальних підприємств, організацій та установ.

Органам місцевого самоврядування можуть передаватися окремі повноваження виконавчої влади. їх виконання фінансується за рахунок державного бюджету України. За цими питаннями органи місцевого самоврядування підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

6 вересня 2005 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до Закону У країн и " Про місцеве само врядування в Україні". До 2004 р. вибори депутатів і голів місцевих рад відбувалися на підставі Закону України " Про вибори депутатів місцевих рад і сільських, селищних, міських голів" від 14 січня 1998 р. 6 квітня 2004 р. Верховна Рада України прийняла новий Закон України "Про вибори депутатів Верховної Ради АРК, місцевих рад і сільських, селищних, міських голів".

Місцеве самоврядування має різноманітні організаційно-правові форми. Зокрема, поряд із місцевими радами за ініціативою жителів можуть створюватися органи самоорганізації населення. їхній статус визначено Конституцією України і Законом України "Про органи самоорганізації населення" від 11 липня 2001 р. Органи самоорганізації населення є однією з форм участі населення у вирішенні питань місцевого значення. До них належать сільські та селищні комітети, вуличні й квартальні комітети, комітети мікрорайонів, домові комітети, комітети районів у містах.

З ініціативою щодо створення органу самоорганізації населення можуть виступити збори (конференції) жителів за місцем проживання, якщо в них брала участь (була представлено) не менше ніж половина жителів відповідної території, які мають право голосу. Дозвіл на створення органу самоорганізації населення надають сільська, селищна, міська, районна (у місті) ради. Орган самоорганізації населення обов'язково повинен бути легалізований шляхом реєстрації (у такому разі він отримує статус юридичної особи) або повідомленням про створення (без статусу юридичної особи).