Словацька Республіка.
1січня 1993 р. на карті світу з'явилась нова держава — Словацька Республіка. Завершилась тривала боротьба словаків за власну державність. У лютому 1993 р. було обрано першого президента країни — Міхала Ковача, колишнього голову Федеральних зборів ЧСФР. Прем'єр-міністром нової держави став В. Меч'яр.
Становлення нової держави відбувалося в умовах економічних перетворень, які були розпочаті ще за часів існування Чехословаччини. Крім загальних труднощів перехідного періоду, перед Словаччиною постали і специфічні проблеми, зумовлені попереднім однобічним розвитком промисловості країни (переважна кількість підприємств спеціалізувалася на первинній переробці сировини, надмірна концентрація підприємств військової галузі). Така специфіка розвитку країни зумовлювала більш глибоку економічну кризу і, відповідно, більш негативні її наслідки, ніж у Чехії. У країні процвітало безробіття, більша половина населення знаходилась за межею бідності, високою була інфляція.
Уряд В. Меч'яра не зумів забезпечити відповідний рівень проведення реформ. Країна стала значно відставати від своїх сусідів, економічні проблеми вирішувалися дуже повільно. Словацька продукція була неконкурентоспроможною на європейському ринку. У вищих ешелонах влади процвітала корупція. Зовнішньополітичний курс країни був зорієнтований на Москву (головний торговельний партнер).
Усе це зумовило падіння авторитету В. Меч'яра і його партії «Рух за демократичну Словаччину». Зрештою у 1998 р. відбулись зміни уряду, новим прем'єром став М. Дзурінда. Він здійснив крутий поворот, як у зовнішній, так і внутрішній політиці: «Ми повинні будемо змінити майже все, не говорячи про те, що повинні повернути Словаччину на шлях до Заходу». Гарантом такого курсу країни став обраний у 1999 р. новий президент Рудольф Шустер. Новий політичний курс дав позитивні результати. Країна активно долала економічні труднощі, пристосовуючи свою економічну, політичну, соціальну структуру до європейських стандартів. У 2004 р. Словаччина стала членом НАТО і ЄС.
Отже, у лютому 1948 р. в результаті перевороту до влади в Чехо-словаччині прийшли комуністи. Проте побудова соціалізму не забезпечила процвітання країни. Колись найбільш збалансована економіка Європи стала розпадатися. Усвідомлюючи необхідність змін, керівництво Чехословаччини взялось до реформування соціалізму, надаючи йому «людського обличчя». У такому реформуванні радянське керівництво побачило загрозу соціалізму. Празька весна була придушена танками країн ОВД. Ця акція ще на двадцять років продовжила існування соціалізму в країні. Падіння соціалізму в Чехословаччині відбулось у результаті «оксамитової революції». 1 січня 1993 р. на теренах Чехословаччини в результаті «цивілізованого розлучення» в Європі утворилися дві держави: Чехія і Словаччина. Обидві держави взяли курс на «повернення» до Європи. У 1999 р. Чехія вступила до НАТО, у 2004 р. Чехія і Словаччина стали членами ЄС.
Угорщина