Встановлення радянського панування.

У результаті перемоги над фашизмом у Другій світовій війні в країнах Східної і Південно-Східної Європи склалася нова політична ситуація. Визволення цих країн супроводжувалося відновленням незалежності у країнах, де вона зберігалася, або зміною політичного режиму. У всіх визволених країнах утвердилось загальне виборче право і багатопартійність, були проведені аграрні реформи, ліквідовано велике землеволодіння, націоналізовано власність колабораціоністів і фашистів. Лад, який утвердився в країнах Східної Європи, отримав назву «народна демократія». Народна демократія вважалася перехідним станом суспільства, яке відкидає тоталітаризм і прагне демократичних ідеалів. До влади в цих країнах прийшли антифашистські сили — комуністичні, соціал-демократичні, радикальні партії, у більшості країн об’єднані в народні фронти. Значну роль у їх діяльності відігравали комуністичні партії.

Далі вчитель будує свою розповідь на матеріалі наведеної таблиці (див. с. 269).

Пориваючи з фашизмом і авторитарними режимами, населення Східної Європи пов'язувало своє життя з демократією, пропонуючи різні модифікації цієї генеральної ідеї суспільного розвитку. У цих умовах комуністи, які займали крайні ліві позиції на політичній арені, спробували поєднати основні положення марксизму з новими політичними реаліями.

 

Країна Дата створення, назва Склад на період створення
Югославія 1941 р. — Народно-визвольний фронт Народний рух під керівництвом компартії Югославії
Албанія Вересень 1942 р. — Національно-визвольний, з 1945 р. — Демократичний фронт Народний рух, а з 1945 р. — блок суспільно-політичних організацій під керівництвом компартії Албанії
Болгарія Серпень 1943 р. — Вітчизняний фронт Болгарська робітнича партія, Болгарська робітнича соціал-демократична партія, Болгарський землеробський народний союз, група «Звено»
Польща Січень 1944 р. — Національний фронт Польська робітнича партія, Польська соціалістична партія (левиця), Народна партія, Демократич­на партія
Румунія Осінь 1944 р. — Національно-демократичний фронт Комуністична партія, Соціал-демократична партія, Фронт землеробів, Союз патріотів, профспілки
Угорщина Грудень 1944 р. — Національний фронт неза­лежності Комуністична партія, Соціал-демократична партія, Партія дрібних сільських господарів, Національна селянська партія, Буржуазно-де­мократична партія, профспілки
Чехословаччина Весна 1945 р. — Національний фронт Комуністична партія, Соціал-демократична партія, Національно-соціалістична партія, Народна партія, Словацька демократична партія
Східна Німеччина Липень 1945 р. — блок антифашистських і де­мократичних партій Комуністична партія, Соціал-демократична партія, Християнсько-демократичний союз, Ліберально-демократичний союз

У міру того, як вирішувались загальнонаціональні завдання, між членами коаліцій Народного фронту наростали протиріччя. Такий розвиток подій обумовлювався природою народної демократії, яка була не представницькою, а «демократією за згодою».

У процес створення представницької демократії втрутився Радянський Союз. Радянська армія, що знаходилась на території Східної Європи, . істотно впливала на політичну ситуацію,

забезпечуючи могутню підтримку прокомуністичним силам. Навіть там, де комуністи спочатку не мали переваги в парламенті (Польща, Угорщина), завдяки радянському тиску вони контролювали важливі посади міністрів внутрішніх справ, державної безпеки, збройних сил.

У той час як комуністи користувалися підтримкою СРСР, а праві сили були дискредитовані співробітництвом у роки війни з фашиз­мом, центристські сили опинились у скрутному становищі. Західні демократії відмовились їх підтримувати і вони були розколоті й підкорені комуністами. Коли почалась «холодна війна», спираючись на вже завойовані позиції і прямий тиск Москви, комуністи легко і без кровопролиття встановили свою владу протягом 1947—1948 рр.