Тема 8. КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЯ ТА ПЕРЕДАВАННЯ ПРАВ НА ОІВ

ТЕМА 7. ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА МІЖНАРОДНІ УГОДИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

ТЕМА 6. ПАТЕНТНА ІНФОРМАЦІЯ ТА ДОКУМЕНТАЦІЯ. ПАТЕНТНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

6.1. Загальні відомості про патентну документацію та інформацію

6.2. Міжнародні класифікації об'єктів промислової власності

6.3. Джерела патентної інформації

6.4. Теоретичні запитання

7.1. Діяльність ВОІВ щодо забезпечення захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності

7.2. Міжнародні угоди у сфері захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності

7.3. Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди TRIPS

7.4. Теоретичні запитання

8.1. Загальні відомості щодо способів комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності

8.2. Передавання права власності на ОІВ

8.3. Суть та значення ліцензування. Види ліцензійних договорів

8.4. Опціонні договори у ліцензійній торгівлі

8.5. Передавання ноу-хау

8.6. Інші форми передавання та придбання технологій на комерційній основі

8.7. Теоретичні запитання

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

ТЕМА 1: ПОНЯТТЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА СИСТЕМА ЇЇ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ

1.1. Загальні положення.

1.2. Класифікація об’єктів інтелектуальної власності.

1.3. Основні інститути права інтелектуальної власності.

1.4. Теоретичні питання

1.1. Загальні положення

Інтелектуальна власність (англ. Intellectual property) - у найширшому розумінні означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших сферах.

Згідно визначень тлумачного словника під терміном «власність» розуміють:

1) матеріальні цінності, майно, що належать кому-небудь чи знаходяться в повному розпорядженні кого-небудь;

2) право на володіння чимось матеріальним.

Поняття "інтелектуальна власність" виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у сфері науки, виробництва, мистецтва і літератури.

Термін "інтелектуальна власність" ви­ник у процесі тривалої (починаючи з XVIII століття) практики юридичного закріплення за певними особами прав на результати інтелектуальної діяльності у сфері науки, виробництва, мистецтва, лі­тератури тощо. У науковій термінології цей термін використовується з 50-х років XX століття. Інтелектуальну власність зачисляють до особливого виду власності, що має вірту­альний характер. Саме це значно усклад­нює усвідомлення її сутності та визначення.

Під «власністю» зазвичай розуміють суспільні відносини, що історично склалися, щодо привласнення або розподілу матеріальних об'єктів, які і є об'єктами власності. Найважли­вішою характеристикою власності є те, що її власник може використовувати свою власність так, як він бажає, і ніхто інший за законом не може використати цю власність без дозволу її власника. Проте існують принципові відмінності між матеріальними й нематеріальними продуктами інтелек­туальної діяльності як об'єктами привласнення.

Матеріальний об'єкт можна мати й утримувати, тобто встановити над ним фізичне панування, що й називається володінням. Володіння будь-яким об'єктом (річчю) - неод­мінна передумова користування цим об'єктом, і розпоряджа­тись об'єктом може тільки той, хто ним володіє.

Інтелект (здатність до мислення, раціонального пізнан­ня) матеріальних об'єктів не створює, і тому результати ін­телектуальної діяльності не є об'єктом відносин власності в класичному розумінні. Неможливо встановити фізичне панування над ідеєю, твором науки, літератури, мистецтва, винаходом та іншими результатами інтелектуальної праці; ними не можна володіти, проте їх можна використовувати одночасно в різних місцях і різними особами, чого не можна робити з матеріальним об'єктом.

Отже, інтелектуальна власність як право на результати ро­зумової діяльності людини - благо нематеріальне, зберігається за його творцями й може використовуватись іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, зазначених у за­конодавстві. При цьому сам процес інтелектуальної діяльності як такої право на власність зазвичай не регулює. Лише після завершення цієї діяльності внаслідок створення нових резуль­татів у сфері науки, літератури, мистецтва, техніки й техноло­гії починають діяти норми цивільного права, що забезпечують суспільне визнання відповідного об'єкта, встановлюють його правовий режим, а також охорону прав і законних інтересів його творця. До того ж об'єктам інтелектуальної власності май­нові права не надаються. Будь-який винахід, промисловий зразок тощо - це вирішення проблеми (завдання), яке стає то­варом лише тоді, коли воно має споживчу вартість.