Порядок одержання патенту

Право на одержання патенту

Право на одержання патенту має передусім винахідник або винахідники, які спільно створили винахід (корисну мо­дель). При цьому зазначені винахідники мають однакові пра­ва на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Винахіднику також належить право авторства, яке є невід'ємним особистим правом і охороняється безстроково. Винахідник при цьому має право на присвоєння свого імені створеному ним винаходу (корисній моделі).

Право на одержання патенту на службовий винахід (ко­рисну модель) має роботодавець винахідника. Винахідник подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним службовий винахід (корисну модель) з описом, що роз­криває суть технічного рішення.

Якщо винахід (корисну модель) створили два чи більше винахідників незалежно один від одного, то право на одер­жання патенту (деклараційного патенту) на цей винахід чи деклараційного патенту на корисну модель належить заяв­нику, заявка якого має більш ранню дату подання до Устано­ви або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріори­тету (за умови, що зазначена заявка не вважається відкли­каною, не відкликана, або якщо за нею не прийнято рішення про відмову у видачі патенту).

Особа, яка бажає одержати патент (деклараційний па­тент) і має на це право, подає до Установи заявку - сукуп­ність документів, потрібних для видачі Установою патенту (деклараційного патенту) на винахід чи деклараційного па­тенту на корисну модель.

За дорученням заявника заявку можна подавати через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу.

Заявка на винахід має стосуватися одного винаходу або групи винаходів, пов'язаних єдиним винахідницьким задумом (вимога єдиності винаходу), а заявка на корисну модель - од­нієї корисної моделі (вимога єдиності корисної моделі).

Заявку складають українською мовою. Вона має містити: заяву про видачу патенту на винахід з проведенням кваліфі каційної експертизи чи деклараційного патенту на винахід (корисну модель); опис винаходу (корисної моделі); формулу винаходу (корисної моделі); креслення (якщо на них є поси­лання в описі); реферат.

У заяві про видачу патенту (деклараційного патенту) слід зазначати заявника (заявників) і його (їх) адресу, а також на­вести дані про винахідника (винахідників).

Опис винаходу (корисної моделі) має викладатися визна­ченим порядком та розкривати суть винаходу (корисної мо­делі) настільки ясно й повно, щоб його зміг реалізувати фахі­вець у зазначеній галузі.

Формула винаходу (корисної моделі) має виражати його суть, базуватися на описі й викладатись визначеним поряд­ком зрозуміло й стисло.

Реферат складають лише для інформаційних цілей. Його не можна брати до уваги з іншою метою, зокрема для тлу­мачення формули винаходу (корисної моделі) і визначення рівня техніки.

За подання заявки сплачується збір.

Датою подання заявки є дата одержання матеріалів.

Після подання заявки та за наявності документа про сплату збору за її подання проводять формальну експер­тизу заявки (експертизу за формальними ознаками), тобто експертизу, у ході якої встановлюють належність зазначено­го в заявці об'єкта до переліку об'єктів, які можна визнати винаходами (корисними моделями), і відповідність складу заявки та її оформлення встановленим вимогам. Рішення формальної експертизи слід надіслати не пізніше шести мі­сяців від встановленої дати подання заявки.

Після успішного завершення формальної експертизи за заявкою на видачу деклараційного патенту на винахід за­клад експертизи розпочинає проведення експертизи заявки на локальну новизну (тобто новизну, що встановлюється за виданими в Україні патентами й поданими до ДДІВ заяв­ками на видачу патентів). Якщо результат експертизи заявки на локальну новизну позитивний, ДДІВ надсилає заявни­ку рішення про видачу деклараційного патенту на винахід.

Якщо результат формальної експертизи позитивний, за заявкою на видачу деклараційного патенту на корисну мо­дель заявнику надсилають рішення про видачу відповідного патенту.

Якщо результат формальної експертизи заявки на ви­дачу патенту на винахід позитивний, заявнику надсилають повідомлення про завершення формальної експертизи і про можливість проведення кваліфікаційної експертизи заяв­ки (експертизи по суті), тобто експертизи, що встановлює відповідність винаходу умовам патентоспроможності (новиз­ні, винахідницькому рівню, промисловій придатності).

По закінченні вісімнадцяти місяців від дати подання заяв­ки на видачу патенту на винахід, а якщо заявлено пріоритет, то від дати пріоритету, ДДІВ публікує у своєму офіційно­му бюлетені («Промислова власність») відомості про заявку за умови, що її не відкликано, вона не вважається відкликаною або якщо за нею не прийнято рішення про відмову у видачі патенту. За клопотанням заявника ДДІВ публікує відо­мості про заявку раніше зазначеного строку. Відомості про заявки, які становлять державну таємницю, не публікують.

Власник деклараційного патенту на винахід або його правонаступник з метою заміни деклараційного патенту на винахід на патент на винахід може подати клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи заявки, за якою ви­дано деклараційний патент. Таке клопотання має надійти до Установи протягом трьох років від дати подання заявки, за якою видано деклараційний патент. За подання клопотання сплачується збір.

4.5. Права та обов'язки, що випливають з патенту

Права, що випливають з патенту, діють від дати публіка­ції відомостей про його видачу.

Права, що випливають з патенту (деклараційного патен­ту) на секретний винахід чи з деклараційного патенту на се­кретну корисну модель, діють від дати внесення інформації про нього до відповідного реєстру.

Патент надає його власникові виключне право використо­вувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Використанням винаходу (корисної моделі) визнають:

- виготовлення, пропонування для продажу, застосування або ввезення, зберігання, інше введення в господарський обіг у зазначених цілях продукту, виготовленого із засто­суванням запатентованого винаходу (корисної моделі);

- застосування способу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні;

- пропонування для продажу, введення в господарський обіг, застосування або введення чи зберігання в зазна­чених цілях продукту, виготовленого способом, що охо­роняється патентом.

Спосіб, що охороняється патентом, визнається застосова­ним, якщо використано кожну ознаку, включену до незалеж­ного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Власник патенту може використовувати попереджуваль­не маркування із зазначенням номера патенту на продукті чи пакуванні продукту, виготовленого із застосуванням за­патентованого винаходу (корисної моделі).

Патент надає його власникові право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу (за винятком випадків, якщо таке використання не визнається порушенням прав, що надає патент).

Власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником.

Не визнають порушенням прав, що випливають з патенту, використання запатентованого винаходу (корисної моделі):

- у конструкції чи під час експлуатації транспортного за­собу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території

України, за умови, що винахід (корисна модель) вико­ристовується виключно для потреб зазначеного засобу;

- без комерційної мети;

- з науковою метою або як експеримент;

- за надзвичайних обставин (стихійного лиха, катастро­фи, епідемії тощо);

- для разового виготовлення ліків в аптеках за рецептом лікаря.

4.6. Припинення дії патенту та визнання його недійсним. Захист прав власника патенту

Власник патенту в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати пу­блікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

Патент може бути визнано недійсним повністю або част­ково в разі:

- невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовами патентоспроможності;

- наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було в поданій заявці;

- неподання заявником заявки до Установи й неповідом­лення Установи про свої наміри здійснити патенту­вання винаходу (корисної моделі) в іноземній державі перед поданням заявки на одержання охоронного документа на цей винахід (корисну модель) у відповідні установи іноземних держав.

Якщо права власника патенту порушено, він може вимагати:

- припинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення його прав, і відновлення стану, що існував до по­рушення прав;

- стягнення завданих збитків, включаючи неодержані доходи;

- відшкодування моральної шкоди;

- застосування інших передбачених законодавчими актами заходів,
пов'язаних із захистом прав власника патенту.

ТЕМА 5: ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТА ПЕРЕДАВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ

• 5.1. Загальні положення Сторінка
• 5.2. Передавання прав власності на об'єкти інтелектуальної власності Сторінка
• 5.3. Ліцензійні договори Сторінка
• 5.4. Передавання ноу-хау Сторінка
• 4.5. Інші форми передавання прав на ОІВ

5.1. Загальні положення

Очевидно, що процеси створення та захисту об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) повинні об’єктивно забезпечувати певний економічний ефект від таких процесів. Саме у процесі комерціалізації ОІВ отримується економічна вигода – прибуток власником ОІВ, що і обумовлює необхідність їх розробки та впровадження. Як зазначають фахівці, метою комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності є отримання прибутку за ра­хунок використання об'єктів права інтелектуальної власно­сті у власному виробництві або продажу чи передачі прав на їх використання іншим юридичним чи фізичним особам.

Загалом, комерціалізація об'єктів інтелектуальної власності - це взаємовигідні (комерційні) дії всіх учасників процесу пе­ретворення результатів інтелектуальної праці у ринковий товар.

Основними способами комерціалізації об'єктів пра­ва інтелектуальної власності є:

- використання об'єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві;

- внесення прав на об'єкти права інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства;

- передавання прав власності на об'єкти інтелектуальної власності;

- передавання прав на використання об'єктів інте­лектуальної власності третім особам.

Для практичного здійснення вказаних шляхів коме­рціалізації, особливо двох перших, необхідно також знати, як розрахувати вартість прав на об'єкт інтелектуальної власності та як поставити їх на бухгалтерський облік підприємства.

Внесення інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства

Чинним законодавством України (ГКУ) передбачено можливість використання нематеріальних активів (у тому числі і ОІВ) при формуванні статутних капіталів нових господарських товариств. Отже, інтелектуальну власність можна вносити до статутного ка­піталу замість майна, грошей та інших матеріальних цінно­стей, для чого необхідна лише добра воля всіх засновників.

Внесення прав на ОІВ до статутного капіталу за­мість "живих грошей" надає також:

- право на отримання частки прибутку (дивіден­дів);

- право на участь в управлінні підприємством че­рез загальні збори правління;

- право на отримання ліквідаційної квоти у разі лі­квідації підприємства тощо.

5.2. Передавання прав власності на об'єкти інтелектуальної власності

Якщо правовласник не передбачає використовувати об'єкти інтелектуальної власності у власному виробництві чи розпочати новий бізнес або створити спільне підприємс­тво, він може передати повністю або частково права влас­ності на об'єкт інтелектуальної власності іншій фізичній або юридичній особі. Майнові права на об'єкт права інтелектуальної вла­сності є сукупністю права володіти, користуватися і розпо­ряджатися цим об'єктом.

Передавання права власності на об'єкт інтелектуальної власності означає зміну власника цього об'єкта. Після цього сторона (фізична або юридична особа), що передала права на запатентоване технічне рішення, повністю їх втрачає, а сторона, яка стає власником цього рішення, набуває всіх ви­ключних прав, що виникають у зв'язку з видачею охоронного документа на об'єкт інтелектуальної власності.

Передавання прав на використання об'єктів інте­лектуальної власності третім особам

Даний спосіб комерціалізації ОІВ є найбільш популярним, оскільки залишає права власності в особи – патентовласника, але не зобов’язує його до освоєння результатів власних науково-дослідних розробок у виробництві. Даний спосіб передбачає декілька видів комерціалізації ОІВ. Найбільш поширені з них наступні:

1. Ліцензування;
2. Передавання ноу-хау;
3. Інжиніринг;
4. Промислова кооперація;
5. Франчайзинг (комерційна концесія);
6. Лізинг.

5.3. Ліцензійні договори

Ліцензія – дозвіл на використання об’єкта інтелектуальної власності, що надається на підставі ліцензійного договору.

Ліцензійний договір – договір, відповідно до якого надається право на використання об’єкта інтелектуальної власності.

Ліцензуванням називається процес видачі дозволу на певну діяльність, наприклад, виробництво відомої продукції. Ліцен­зія наділяє одержувача правом, якого він до цього не мав.

Ліцензіар – продавець ліцензії. ліцензіат – покупець ліцензії.

Існує загалом 2 види ліцензій.

Перший вид — це ліцензії, видавані урядом особам чи підприємствам, які займаються специфічною (ліцензованою) виробничою діяльністю. Система ліцензування існує стосовно регулювання робо­ти засобів зв'язку (радіо і телебачення), професійної діяльності (лікарі), сфери послуг (банківська справа, продаж алкоголь­них напоїв тощо). Умови видачі ліцензій не скрізь однакові, і зазвичай, видача ліцензій супроводжуєтеся накладенням об­межень на підприємство-одержувача. Ці обмеження стосують­ся ціни, якості або обсягу наданих послуг.

Другий вид ліцензій, за­стосовується у сфері авторського права і патентів. Дозвіл (у формі ліцензії) видається власником права іншій стороні з ме­тою видання, відтворення або купівлі (продажу) інтелектуаль­ної власності. Власники ОПВ ліцензують інших осіб на вико­ристання або виробництво того чи іншого предмета в обмін на фіксований гонорар або пайку від отриманого прибутку.

Паушальний платіж – установлена ціна ліцензії незалежно від фактичного обсягу виробленої продукції.

Роялті – платежі, які безпосередньо залежать від фактичного обсягу виробленої і реалізованої ліцензіатом продукції. Як правило, роялті визначаються у відсотках до обсягу виробленої продукції у грошових одиницях на рік.

Міжнародні і внутрішні ліцензійні договори залежно від: особливостей законодавства країн щодо способів охорони предметів зовнішньоеко­номічних угод, предмета, і обсягу прав, що передаються, можна розбити на три групи:

1) За способом охорони предметів угод:

• Патентні ліцензії – захищені патентом або свідоцтвом
• Безпатентні ліцензії: непатентноздатні рішення, послуги типу «інжиніринг», ноу-хау, в тому числі секрети виробництва

2) За предметом:

• Ліцензії на винаходи
• Ліцензії на промислові зразки
• Ліцензії на право використання винаходів, промислових зразків, знаків для товарів і послуг
• Ліцензії на ноу-хау

3) За обсягом прав, що передаються:

Ліцензія повна.

Ліцензія виключна

Ліцензія невиключна (звичайна).

Ліцензія перехресна (кросс-ліцензія).

Ліцензія поворотна.

Ліцензія відкрита.

Ліцензія примусова.

Ліцензія одинична (одноособова).

Ліцензія разова.

Субліцензія (залежна ліцензія).

Опціонний договір.