Виникнення й розвиток середньовічних міст

Власне феодальні міста стали виникати в XI ст. Причинами їхнього виникнення й бурхливого розвитку послужило відділення ремесла від сільського господарства, спеціалізація ремісників і різко зростаючий попит з боку феодалів на предмети розкоші. Можливості ремісника, що проживає у феоді, вже не відповідали запитам його сеньйора. У той же час ремісник високої кваліфікації не міг існувати за рахунок свого ремесла в сільській місцевості через брак клієнтів. Приміром, сільський коваль, що самостійно добував залізо й виробляв і зброю, і обладунки, і знаряддя праці не міг задовольнити попит феодала в якісній продукції. Були потрібні вузькоспеціалізовані майстри, такі як ковалі-зброярі, які кували тільки мечі, а не плуги й коси.

Таким майстрам було мало роботи у феоді, і вони переселялися в ті місця, де було багато покупців і замовників. На перехрестях доріг, на берегах рік, біля великих монастирів стали виникати міські поселення. Міста акумулювали в собі ініціативних, заповзятливих людей. Туди стікалися не тільки вільні, але й кріпаки. «Міське повітря робить вільним», - говорили в той час. За існуючим у Європі звичаєм кріпак, що прожив у місті один рік і один день, одержував особисту волю.

Спочатку, поки ринок ще не сформувався, городяни суміщали заняття ремеслом і сільським господарством. Землі навколо міста (а іноді й усередині нього) розорювалися під поля й городи. Населення міста рідко перевищувало 3-5 тисяч чоловік. Міста з населенням 40-50 тисяч жителів (Лондон, Париж) були дійсними мегаполісами Середньовіччя. Міст був досить багато, тому звичайно селянин міг за один-два дні добратися до найближчого їх.

Поки міста були невеликими, воно перебували під владою феодалів, на землі яких розташовувалися. Феодали всіляко заохочували й підтримували розвиток міст, тому що це давало їм значну фінансову вигоду. Однак згодом міста міцніли, розросталися, починали боротися за свою незалежність і в більшості випадків перемагали. Навколо міст будували кам'яні стіни, вільнолюбне населення формувало загони ополчення й озброювало їх. У боротьбі за незалежність міста підтримувалися королівською владою, яка намагалася обмежити владу феодальної вольниці.

Міста, що домоглися незалежності, називалися містами-комунами. Вони управлялися виборним магістратом, чеканили власну монету, воювали, вели дипломатичну діяльність.

Магдебурзьке право - одна з найбільш відомих систем міського права. Магдебурзьке право склалося в XIII ст. у німецькому місті Магдебург як феодальне міське право, відповідно до якого економічна діяльність, майнові права, суспільно- політичне життя й становий стан городян регулювалися власною системою юридичних норм, що відповідало ролі міст як центрів виробництва й грошово- товарного обміну.

Для одержання Магдебурзького права місто повинно було внести в державну скарбницю певну суму грошей. Жителі міст, які одержали Магдебурзьке право, звільнялися від феодальних повинностей, від суду й влади державних чиновників. На основі Магдебурзького права в місті створювався виборний орган самоврядування - магістрат.

В ХШ-ХУП ст. Магдебурзьке право одержали такі українські міста: Санок (1339), Львів (1356), Кам'янець-Подільський (1374), Луцьк (1432), Кременець (1438), Житомир (1444), Київ (1494), Станіслав (1662).