Злочини проти порядку проходження військової служби

Безпосереднім об’єктом цієї групи злочинів є порядок проходження військової служби.

Самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК).

Об’єктивна сторона цього злочину для військовослужбовців строкової служби полягає у самовільному залишенні частини або місця служби, а також нез’явленні їх вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпуски або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця (ч.1), або понад один місяць (ч. 3); для осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів або військовослужбовців за контрактом в аналогічних випадках — тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинене повторно протягом року (ч. 2), або понад один місяць (ч. 3).

Самовільним визнається залишення військовослужбовцем строкової служби розташування частини або місця служби без дозволу командира (начальника).

Нез’явлення вчасно на службу полягає у тому, що військовослужбовець, залишивши розташування частини або місце служби в законному порядку (наприклад, при звільненні з частини, призначенні, переведенні або під час відрядження, відпуски або до лікувального закладу) не повертається без поважних причин до частини або на службу у встановлений строк. Ухилення від несення обов’язків військової служби у цьому випадку вчиняється шляхом бездіяльності. Нез’явлення з поважних причин не утворює складу злочину.

Початковим моментомсамовільного залишення частини або місця служби вважається час залишення розташування частини або місця служби, а нез’явлення — закінчення встановленого строку явки до частини або до місця несення служби.

Кінцевим моментом є час повернення винного до своєї частини або на службу або явка з повинною до військової комендатури, військкомату тощо, або затримання його органами влади, військовою комендатурою, гарнізонним патрулем, нарядом, висланим з частини тощо.

Суб’єктивна сторона самовільного залишення частини передбачає умисну форму вини, а нез’явлення вчасно без поважних причин — як умисну, так і необережну форму вини.

Суб’єктом цього злочину за частинами 1, 3 і 4 ст. 407 КК можуть бути військовослужбовці строкової служби. Особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани і військовослужбовці за контрактом підлягають відповідальності за частинами 2, 3 і 4 ст. 407 КК.

Частини 1 і 2 ст. 407 КК мають різних суб’єктів злочину (військовослужбовці строкової служби та інші військовослужбовці). Частина 3 цієї статті містить кваліфікуючу ознаку щодо злочинів, передбачених частинами 1 і 2 – строк залишення чи нез’явлення, який перевищує 1 місяць. Частина 4 містить кваліфікуючу ознаку – обстановку – вчинення цього злочину в бойовій обстановці або в умовах воєнного стану.

Дезертирство (ст. 408 КК).

З об’єктивної сторони дезертирство може бути вчинено як шляхом самовільного залишення військової частини або місця служби, так і шляхом нез’явлення до частини або на службу при переведенні, призначенні, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу з метою ухилення від військової служби.

Закінченим злочин вважається з моменту, коли суб’єкт залишив військову частину або місце служби, а також не з’явився вчасно до частини з метою ухилення від військової служби.

Дезертирство — триваючий злочин. Воно триває доти, поки не буде припинено внаслідок дії самого винного (наприклад, його явки з повинною), або настання подій, що перешкоджають його вчиненню (наприклад, затримання). Явка з повинною не виключає відповідальності за дезертирство.

Із суб’єктивної сторони дезертирство може бути вчинено тільки з прямим умислом, що поєднаний із спеціальною метою ухилитися від подальшої служби.

Мета — обов’язкова ознака дезертирства. За цією ознакою дезертирство відрізняється від самовільного залишення частини або нез’явлення на службу. Мотиви дезертирства можуть бути різними і для кваліфікації значення не мають.

Суб’єктом цього злочину є всі військовослужбовці (строкової служби, особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани і військовослужбовці за контрактом).

Кваліфікуючі ознаки дезертирства — це вчинення його із зброєю або за попередньою змовою групою осіб (ч. 2); в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. 3).

Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом (ст. 409 КК).

Об’єктивна сторона цього злочину виражається в ухиленні від несення обов’язків військової служби шляхом: а) заподіяння військовослужбовцем собі якого-небудь ушкодження (самокалічення); б) симуляції хвороби; в) підробленні документів чи г) іншого обману; д) відмови від несення обов’язків військової служби.

Самокалічення — це умисне, штучне ушкодження якого-небудь органу або тканин тіла (наприклад, ноги або кисті руки), порушення функцій якого-небудь органу (наприклад, розлади травлення, серцевої діяльності), викликання якого-небудь захворювання або загострення захворювання, що вже є.

Симуляція хвороби полягає у тому, що військовослужбовець прикидається хворим, приписуючи собі такі хворобливі симптоми, фізичні або психічні недоліки, які начебто перешкоджають йому виконувати військові обов’язки, але насправді він ними не страждає, або свідомо перебільшує ті захворювання, що вже є у нього.

Відмова від несення обов’язків військової служби (ч. 2 ст. 409 КК) з об’єктивної сторони полягає в тому, що військовослужбовець відкрито, не вдаючись до обману, виражає своє небажання нести військову службу або виконувати окремі її обов’язки і фактично припиняє їх виконання. Відмова може відбуватися шляхом відкритої заяви про небажання нести обов’язки військової служби з подальшим фактичним припиненням їх виконання або у формі явного, фактичного припинення несення обов’язків військової служби, що може і не супроводжуватися заявою про своє небажання нести службу.

Із суб’єктивної сторони цей злочин вчиняється тільки з прямим умислом, що поєднаний зі спеціальною метою тимчасово або постійно ухилитися від виконання всіх або деяких обов’язків військової служби.

У частині 3 ст. 409 КК передбачена відповідальність за цей злочин, вчинений в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.